Курсова робота
з дісціпліні: В«Інтелектуальна власністьВ»
на тему: В«Становлення и Розвиток законодавства України про інтелектуальну власність В»
ЗМІСТ
Вступ
1. Становлення и Розвиток законодавства України про інтелектуальну власність
2. Практична частина
Задача 1
Задача 2
Задача 3
Задача 4
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Тема даної роботи В«Становлення и Розвиток законодавства України про інтелектуальну власність В». Актуальність теми в тому, Що будь-яке регламентування інтелектуальної діяльності об'єктивно НЕ пріпустіме. Правовідносіні у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються Окрема положеннями Констітуції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністратівні правопорушення.
Мета даної роботи - дати повну характеристику розвітку законодавства України про інтелектуальну власність.
У практічній частіні розраховуємо числове значення максимальних, середніх и мінімальніх ставок роялті, оцінюємо вартість гудвілу підпріємства, візначаємо вартість бренду компанії та візначаємо вартість промислового Зразки на Певний Період.
1 Становлення и Розвиток законодавства України про інтелектуальну власність
Законодавство України про інтелектуальну власність НАДЗВИЧАЙНИХ молоде и Його становлення продовжується одночасно Зі становленням державності та формуванням правової держави. Якщо не Було держави, то навряд чи можна Говорити про право неіснуючої держави. І все ж Україна має Власний Історію, у тому чіслі й Історію держави и права. У цьому контексті нас цікавіть історія становлення Цивільного права, зокрема права про інтелектуальну власність.
У процесі розбудови правової держави Україна НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим роль Цивільного законодавства, складовою Частина Якого є законодавство про інтелектуальну власність. В ієрархії права друге Місце після Констітуції України (Основного Закону) має посідаті цивільне право. І Це справді так. Воно регулює ті суспільні Відносини, які за Своїм змістом є жіттєвою тканин суспільства.
Парадоксально, альо в Україні Ніколи Не було свого завершення Цивільного законодавства. На теріторії України у Різні часи діяло законодавство тихий держав, до складу якіх вон входила: Великого князівства Литовсько, Речі Посполитої, Російської держави, Австро-Угорщини. Багато чінніків и найголовнішій Серед них - відсутність власної Самостійної и незалежної держави зумов ті, Що в Україні діяло польське, видання, австрійське та Інше законодавство, а не українське. Альо категорично стверджуваті, Що Україна зовсім не мала Цивільного законодавства, не можна.
Булі правові Традиції и норми звичаєвого права. Наприклад, Литовський Статут у трьох Його редакціях є пам'яткою НЕ Ліше Литовсько, а й українського та білоруського народів. Багато Його норм Своїм корінням сяга у В«Руську правдуВ» часів Київської Русі. Правові Звичаї продовжувалі існуваті в Україні навіть у тій годину, коли вон входила до складу России. Згадаймо юридичні документи України XVIII и першої половини XIX століть: В«Права, за якими судиться малоросійський народ В»(1743),В« Експерт малоросійських прав В»(1767), В«Експерт з указів, інструкцій і постановВ» (1786), В«Зібрання прав Малоросії В»(1807),В« Звід місцевих законів західних губерній В»(1837).
Під годину роботи кодіфікаційної комісії на чолі з Ф. Давидовичем Було прийнято Рішення про Створення окремого збірніків, які б сістематізувалі діючі форми кримінального и Цивільного права. Це Була чи не перша Спроба Розробити проект Першого Цивільного кодексу України. В«Зібрання прав МалоросіїВ» Було підготовлене на Основі чінніх в Україні Зерцала Законів, Литовсько Статуту, Права Хелмського, Магдебурзького та ін.
Цей збірник діяв в Україні до 1843 р. и в ньому в основному булі вікладені норми Цивільного права. Проти внаслідок самодержавної політики царської России Основним джерелом усіх Галузо права в Україні в першій половіні XIX ст. ставши В«Звід законів Російської імперіїВ» у редакції 1842р., десятий тому Якого містів норми Цивільного права. Альо свого власного Цивільного кодексу не мала й Росія, не могла Його мати й Україна.
Не мала повністю сформованого Цивільного законодавства й Українська Народна Республіка. У Законі УНР В«Про порядок видання законівВ» від 8 грудня 1917 р. проголошувалися: В«Усі закони и постанови, які малі силу на теріторії Української Народної РЕСПУБЛІКИ до 7 жовтня 1917 p., оскількі смороду НЕ змінені І не скасовані Універсаламі, постановами Української Центральної Заради, мают силу и надалі Як закони и постанови Української Народної РЕСПУБЛІКИ В». До таких належали и норми Цивільного права В«Зводу законів Російської імперіїВ», Що пошірюваліся на теріторію України.
Авторське право з'явилося в России Ліше на качанах XIX ст. у Досить своєрідній формі - у Статуті Цензурним від 22 квітня 1828 p., в якому за автором візнавалося віключне право на відтворення своїх творів шляхом друку. Проти Вже у законі від 8 січня 1830 р. право автора на створеня ним твір візнається Як право власності, Яким можна торгуваті. Твір розглядався Як В«майно благонабуте В», а Його автору (або перекладач) довічно надавати віключне право видання и продаж. Зазначені права переходили до спадкоємців терміном на 25 РОКІВ; пізніше (1857 р.) цею рядків Було подовжено до 50 років. Під годину Чергова перевидання десятого тому Зводу законів Російської імперії авторське право Вперше переноситися в цею тому Як додаток до ст. 420. У цьому додатка авторське право розглядається Як право власності. Проти 20 березня 1911 р. пріймається закон про авторське право, Який Досить детально регулювалися авторські Відносини. ЦІМ законом права автора булі істотно врізані.
У Перші роки Радянської влади Було прийнято ряд нормативних актів, Що регулюван авторські Відносини. Лише 30 січня 1925 р. булі прійняті В«Основи авторськi права В»Як загальносоюзній закон. Саме ЦІМ пояснюється ті, Що в Україні з 1925 по 1929 pp. Не було прийнято Загальну закону про авторське право. В Україні у цею годину прийомів Ліше норматівні активн з окремого проблем авторськi права, зокрема постанова РНК УРСР від 8 грудня 1925 р. В«Про авторський гонорар за публічне виконан драматичних и Музична творів В».
Багато положень з В«Основ авторськi праваВ» булі Згідно перенесені в українське законодавство про авторське право. Проти Термін дії АВТОРСЬКОГО права після Смерті автора Було скорочено до 25 РОКІВ, а в Основах АВТОРСЬКОГО права СРСР від 16 травня 1928 р. авторське право мало чінність Ліше за життя автора. Основи допускали можлівість будь-якої об'єктівізації творів, на які пошірювалось авторське право (ЯК союзного, так и республіканського законодавства), и діялі аж до Другої кодифікації Цивільного законодавства. Так, в Україні діяв Закон від 6 лютого 1929 р.
Цивільний кодекс РРФСР від 11 червня 1964 р. авторське право включивши повністю. Йому присвяч IV Розділ, Що Складається Із 41 Статті (ст. 475-516 ЦК РРФСР).
ЦК УРСР, прийнятя Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. и кож містіть Розділ IV В«Авторське правоВ», Що Складається Із 44 статей (ст. 472-516 ЦК УРСР). Після Прийняття ЦК Було прийнято ряд нормативних актів з окремого харчування, Наприклад, про Розмір ставок АВТОРСЬКОГО гонорару за Використання тихий чі інших творів, про авторські договори та ін. Звичайний, до розділу IV цього Кодексу Було прийнято ряд змін и ДОПОВНЕННЯ, альо радикально нормативним актом, Що докорінно оновивши авторське право, ставши Закон України В«Про авторське право и суміжні права В», прийнятя Верховною Радою України 23 грудня 1993 р.
...
