РЕФЕРАТ
Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості особистості
Перебудова правової системи в умовах становлення державності Росії пов'язана з змінами у свідомості та психології людей, зачіпаючи їх інтереси. Об'єктивною необхідністю є вироблення дієвих механізмів підвищення ролі права і правової системи в активізації людського фактора, чималий потенціал якого полягає в зацікавленій, відповідальному та активній участі молодого покоління в розбудові правової системи, демократизації та соціально-економічному розвитку держави. В процесі знаходження таких дієвих механізмів при реалізації законодавства і правозастосовчої діяльності пильної уваги заслуговують реально існуючі на даний момент соціально-психологічні фактори, що впливають на дієвість права в цілому, окремих правових норм і юридичних процедур. Особливого значення набувають соціально-психологічні фактори, які обумовлюють свідоме, добровільне і відповідальне ставлення особистості до виконання юридичних обов'язків, використання гарантованих чинним законодавством прав і свобод для здійснення особистих потреб та інтересів, а також для реалізації їх соціального призначення та ролі.
Сучасній тенденцією в дослідженні права, є розширення "проблемного поля" дослідження, тобто розгляду не тільки соціально-юридичних, але також інформаційних, соціологічних, психологічних проблем функціонування права. Психологічна орієнтація в рамках, статусу самостійного напрямки в теоретико-правових дослідженнях, розглядає наступні психологічні аспекти правосвідомості: правомірна поведінка, правозастосовна діяльність (А.У.Бейсенова, Е.А.Лукашева, Н.І.Козюбра, Н.Я.Соколов, В.Н.Кудрявцев, Е.К.Нурпеісов, В.В.Оксамитний, Р.К.Русінов, І.Я.Дюрягін, В.В.Лазарев). Результати наукової діяльності цих дослідників становлять значний внесок у вивчення психологічної сторони правового регулювання і правосвідомості. Не менш значні за своєю
суттю також праці психологів: С. Л. Рубінштейна, А.І.Леонтьева, М.А.Андреевой, А.Г.Асмолова, Д.Н.Узнадзе; педагогів: А.С.Макаренко, И.С.Кона, В.В. Давидова, Ю.К. Бабанський та ін
Для розкриття сутності процесу формування правосвідомості індивіда, першорядне значення має дослідження елементів соціально-психічної регуляції, які закладені в правовій свідомості, - інтересів, мотивів, цілей, вольової спрямованості. Всі ці елементи діють як система і в своїй єдності регулюють поведінку людини у правовій сфері. Соціально-психічний регулювання забезпечує упорядкованість життєдіяльності суспільства, його поступальний розвиток. Воно пов'язане з прийнятою і визнаною в даному суспільстві правовою системою, визначається рівнем суспільного розвитку. У цьому сенсі юридичні норми транслюють модель належного поведінки в складних суперечливих конфліктних життєвих ситуаціях. Всі писані закони минулих часів - зрізи особливостей людської поведінки в минулому, "Археологічні пласти" психології. Так, право відображає суттєві особливості суспільної свідомості, особливості поведінки людей конкретної історичної епохи, зокрема, що випливають з їх внутрішньої психології.
Формування правосвідомості особистості починається з усвідомлення своїх соціальних потреб, визначення інтересів, які обумовлюються об'єктивними потребами всього суспільства. Цей процес включає пізнавальні, емоційні та оціночні компоненти. Пізнавальні компоненти правосвідомості допомагають соціальним групам, класам, верствам виявити свої потреби та інтереси, емоційні - формувати своє ставлення до них, оціночні - визначити форму даного поведінки, спрямованої на задоволення своїх потреб.
В результаті цієї складної діяльності правосвідомості, пов'язаної з визначенням потреби і усвідомленням інтересу, особистість виробляє мета, якій підпорядковується її діяльність. Сполучною ланкою між потребою і діяльністю людини є мотиви. Вони відносяться як до встановлення мети, так і до вибору способу діяльності. Весь цей складний процес соціальної регуляції людської діяльності опосередкований волею.
Так якщо особистість знає, що ті чи інші норми відкривають можливість для задоволення провідних потреб, значить, ставлення до них складається позитивне, і навпаки.
Розкриваючи структуру потреби, потрібно зазначити, що основними компонентами цього поняття є: а) суб'єкт, який відчуває потребу, б) об'єкт потреби; в) своєрідна зв'язок між суб'єктом і об'єктом, що має певну структуру, проявляющуюся в переживанні тяжіння до об'єкта і в активному устремлінні до оволодіння ним. Так, суб'єктом, в більшості випадків є сама людина; об'єктом те, що є певною заданою метою або бажане або необхідне суб'єкту. У свою чергу для володіння бажаного людина використовує то різноманіття зв'язків, яке існує між ним і об'єктом.
В результаті, потреба виступає по відношенню до індивіда як об'єктивна категорія, об'єктивна необхідність. Коли потреба відбивається у свідомості людини, вона виступає як інтересу, тобто суб'єктивного вираження об'єктивної потреби. У структурні елементи інтересу входять: 1) потреба, як об'єктивна основа інтересу; 2) усвідомлення потреб в якості мети; 3) ціннісне ставлення до мети (визначення, наскільки її досягнення бажаного і предпочтительного в порівнянні з іншими цілями); 4) внутрішнє прагнення досягти цієї мети. У практично-правовій сфері все це виробляється психологічними компонентами при формуванні правосвідомості людини. Категорія потреба може визначати суть категорії інтереси або є наслідком.
У структурі особистості слід виділити різні за характером інтереси. Визначальними є інтереси, обумовлені потребами людини як такого: у житлі, одязі, їжі. Потреба в цих блоках об'єктивно необхідна для всіх людей, але її усвідомлення в результаті своєрідності психіки особистості призводить до різноманітних інтересам у цій галузі: люди різно задовольняють цю об'єктивно існуючу потреба. Так, природні права людини в основному законі держави дають правову можливість для реалізації первинних інтересів, що випливає з потреб індивідів.
Далі в структурі особистості слід розрізняти інтереси, типові для неї як представника даного суспільства, соціальної групи. Ці типові для індивіда як представника певної соціальної групи інтереси також мають певна своєрідність, обумовлене рівнем розвитку суспільства, емоційним складом особистості.
Нарешті, третя група інтересів - це інтереси, що характеризують індивідуальну неповторність особистості, її своєрідність. У людей, що належать до однієї соціальній групі, що живуть в умовах одного суспільства, різні інтереси в галузі культури, естетики, різний характер інтересу до громадської роботи та т.д. Всі ці інтереси і створюють суб'єктивний психічний склад особистості. Об'єктивні потреби, що визначають інтереси, єдині, але процес їх усвідомлення в якості інтересів суб'єктивний, він обумовлений психічним складом особистості і разом з тим сприяє формуванню структури її свідомості.
Одна з центральних проблем психології права - дослідження психологічних аспектів правового регулювання. У літературі існують безліч підходів до розгляду психологічних особливостей в процесі правового регулювання. Серед них можна виділити такі які концентрують основну увагу на: 1) розгляду впливу правосвідомості (правової психіки) на поведінку суб'єктів у сфері правового регулювання; 2) психології правового (правомірного) поведінки; 3) психологічних аспектах правозастосовчої діяльності; 4) психологічному механізмі дії права, розглянутому як основний мотив впливу правових норм на поведінку і діяльність особистості. Різноманіття цих підходів підкреслює, що жоден з них не може на практиці забезпечити цілісної психологічної характеристики правового регулювання. У цьому зв'язку постає питання про роль і місце в механізмі правового регулювання психологічних факторів. Звичайно, розглядати в юриспруденції сукупність психологічних факторів по...
