ДОТРИМАННЯ ПРАВ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ призначення і виробництва судової ЕКСПЕРТИЗ
Проведення судової експертизи характеризується виникненням, розвитком і припиненням комплексу досить складних правовідносин як між суб'єктами судово-експертної діяльності (експерт, слідчий, суддя), так і особами, чиїх інтересів вона стосується (обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач та ін.) Окремим аспектам кримінально-процесуальної регламентації судових експертиз присвячені роботи О.Я. Баєва, О.В. Белькова, Р.С. Бєлкіна, А.І. Винберга, В.Г. Гончаренко, А.В. Дулова, В.А. Жбанкова, Д.В. Ісютіна-Федоткова, Т.В. Каткова, В.М. Корнукова, В.Ю. Кузьмінової, Д.Я. Мирського, Т.Н. Москалькової, І.Л. Петрухіна, Є.Р. Россинський, М.Н. Ростова та ін Однак процесуальну регламентацію проведення цієї слідчої дії в Україні, зважаючи на необхідність дотримання прав учасників кримінального процесу, не можна назвати досконалою.
Відповідно до чинним КПК України, експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75). При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у ст. 130 КПК, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, на які експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення (ч. 2 ст. 196 КПК України).
Згідно ст. 197 КПК України, при призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:
1) заявити відвід експерту;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;
3) просити про постановку перед експертом додаткових питань;
<p> 4) давати пояснення експерту;
5) пред'являти додаткові документи;
6) знайомитися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол.
У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину [2].
перше, виникає питання про час ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи. Оскільки закон його чітко не визначає, особа, в провадженні якого перебуває справа, ознайомлює обвинуваченого (Підозрюваного) з постановою у відповідності зі своїми тактичними міркуваннями. На практиці це нерідко відбувається в кінці розслідування, а то й під час ознайомлення обвинуваченого з усіма матеріалами справи.
Верховний Суд України в постанові Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8; Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах; це питання обходить, а лише зазначає, що порушення передбачених ст. 197 КПК прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи під час дізнання чи досудового слідства може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування лише тоді, коли відновити ці права в судовому засіданні неможливо [3].
Виникає справедливе питання: яким же чином обвинувачений (підозрюваний) може скористатися своїми правами під час призначення експертизи, якщо з постановою про призначення експертизи він знайомиться вже після її завершення? В науково-практичних коментарях КПК України, більшості підручників і навчальних посібників, де йдеться про порядок призначення та проведення експертиз, ця проблема не розглядається. Лише О.Я. Баєв відзначає, що знайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи слід якомога раніше [4, с. 305]. Він також висловлює жаль з приводу того, що російський законодавець не сприйняв положення, яке містилося в проекті КПК, згідно з яким до направлення постанови про призначення експертизи для виконання слідчий зобов'язаний ознайомити з нею підозрюваного, обвинуваченого і рекомендує виконувати його як оптимальну тактичну рекомендацію [4, с. 306].
речі, п. 1 ч. 1 ст. 289 Модельного КПК для держав - учасниць СНД визначає, що підозрюваний і обвинуваченого мають право до проведення експертизи знайомитися з постановою слідчого про її призначення та отримувати роз'яснення належних йому прав, про що складається протокол [5]. Аналогічне положення міститься в п. 1 ч. 1 ст. 244 КПК Республіки Казахстан [6].
На нашу думку, найбільш виваженою слід вважати викладену вище позицію, запропонованою російськими законодавцями, але не прийняту Державною Думою, з деякими винятками: крім випадків, коли обвинувачений (підозрюваний) ховається або ухиляється від слідства або взагалі не встановлений.
Про реалізацію права обвинуваченого (підозрюваного) заявити відвід експертові можна говорити лише в випадках, коли експертиза призначена на виконання конкретному експерту. Однак переважна більшість постанов про призначення експертиз (за дуже рідкісним винятком) направляються на виконання в експертні установи, де конкретний виконавець експертизи визначається керівником цього закладу. Реалізація зазначеного права на сьогодні можлива лише при позитивному вирішенні клопотання обвинуваченого (підозрюваного) про його присутність при проведенні експертом окремих досліджень.
В.Ю. Кузьмінова відзначає, що оскільки реалізація права на відвід експерта прямо залежить від того, знає Чи обвинувачений, хто буде проводити експертизу, то у обвинуваченого виникає право на отримання відомостей про експерта [7, с. 320]. Така думка заслуговує уваги, але закон повинен містити чітку процедуру реалізації певного права. В даному випадку ми пропонуємо передбачити обов'язок керівника експертного підрозділу або його заступника протягом доби після отримання постанови про призначення експертизи повідомити слідчому, кому з експертів доручено її проведення. За клопотанням обвинуваченого (підозрюваного) така інформація повинна бути йому надана.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 202 КПК Киргизької Республіки передбачено право підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого бути присутнім при проведенні експертизи, давати пояснення експерту і задавати йому питання. При цьому дозволу слідчого не потрібно. Ми вважаємо, що така позиція законодавця може призвести до блокування зацікавленими особами проведення судових експертиз, тому дозвіл на присутність під час проведення експертних досліджень має надаватися особою, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, за мотивованим клопотанням зацікавлених осіб. Що ж стосується права осіб, присутніх при виконанні експертизи, ставити питання експерту, то тут заперечень не може бути: пасивне спостереження за діями фахівця, які не завжди є зрозумілими аматору, жодним чином не сприятимуть реалізації прав учасників кримінального процесу.
Тут потрібно відзначити, що Р.С. Бєлкін у своїй останній монографії, критично проаналізувавши думки про доцільності присутності слідчого при проведенні експертизи і його можливостях при цьому, назвав таку норму прикладом беззмістовності процесуальної форми [8, с. 211 - 213]. Аргументуючи свою позицію, Р.С. Бєлкін зазначає, що прохання слідчого дати якісь роз'яснення не виглядають протизаконними. Але, відволікаючи увагу експерта, воно порушує процес дослідження, а іноді, коли таке відволікання може зірвати проведений в цей момент експертом експеримент або іншу операцію, загрожує призвести і до негативним для результатів експертизи наслідків. До того ж, подібне спостереження можливо в дуже рідких випадках, як правило, при судово-медичному...