Система міжнародного приватного права
План
Введення
1. Міжнародне приватне право як система норм, що регулюють міжнародні відносини за участю юридичних і фізичних осіб
2. Місце міжнародного приватного права в системі галузей права
3. Співвідношення міжнародного приватного права і міжнародного публічного права
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Міжнародне приватне право - комплексна галузь права, наука і навчальна дисципліна, яка раніше викладалася в спеціалізованих вузах, які готували фахівців для роботи в міністерстві закордонних справ і зовнішньоекономічних відомствах. Однак в даний час ситуація змінилася після. Економічні реформи, що проводяться в нашій країні охопили зовнішньоекономічні зв'язки, що зумовило необхідність співпраці наших громадян і організацій з громадянами і організаціями інших держав. Виходячи з цього в даний час юристу, та й людині будь іншої професії, вступає в відносини з іноземним фізичним або юридичною особою необхідно знати свої права, обов'язки, знати як слід поступити в тій чи іншій ситуації. Виходячи з цього вивчення міжнародного приватного права у вузах орієнтоване тільки на студентів, які завершують своє юридичне освіту, оскільки належне розуміння категорій міжнародного приватного права, його дискусійних аспектів і практичних проблем передбачає гарне знання цивільного, сімейного, трудового, процесуального і міжнародного публічного права.
1. Міжнародне приватне право як система норм, що регулюють міжнародні відносини за участю юридичних і фізичних осіб
Міжнародне приватне право - це комплексна правова система, що об'єднує норми внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів і звичаїв, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, ускладнені іноземним елементом, за допомогою колізійної-правового та матеріально-правового методів. Норми міжнародного приватного права регулюють цивільно-правові, трудові, сімейні та інші майнові та особисті немайнові відносини з іноземним елементом.
Міжнародне приватне право визначає природу норм міжнародного приватного права, способи подолання колізійних ситуацій, цивільно-правове становище іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб і держав, зовнішньоекономічні угоди, порядок розгляду спорів з іноземним елементом та ін
До групи майнових відносин, що носять не владний, для яких характерна наявність іноземного елемента, відносяться:
В· Майнові відносини, суб'єктом яких виступає сторона, яка є іноземною (Іноземна фізична або юридична особа, іноземна держава);
В· Майнові відносини, коли всі учасники належать до однієї держави, але об'єкт, через якого виникають відповідні відносини, перебуває за кордоном;
В· Майнові відносини, виникнення, зміна або припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що виникають за кордоном (смерть, укладення договору і т.д.
З точки зору змісту, відносини, що входять в предмет міжнародного приватного права, можна розділити на 2 основні групи:
В· Економічні, господарські, науково-технічні і культурні зв'язки;
В· Відносини за участю іноземців, що зачіпають їхні майнові та особисті немайнові, сімейні та інші права приватноправового характеру.
Наука міжнародного приватного права складається із загальної та особливої вЂ‹вЂ‹частин. Предметом розгляду загальної частини є джерела міжнародного приватного права, методи регулювання, вчення про колізійних нормах, національний режим та режим найбільшого сприяння, принцип взаємності і інші принципи міжнародного приватного права, правове становище суб'єктів цивільно-правових відносин з іноземним елементом; іноземні юридичні особи та іноземні громадяни. В Особливу частину входять: право власності, зобов'язальне право, кредитні та розрахункові відносини, зобов'язання з правопорушень, авторське і патентне право, сімейне право, спадкове право, трудові відносини і міжнародний цивільний процес.
Основними тенденціями розвитку міжнародного приватного права на сучасному етапі можна вважати:
В· Прагнення до уніфікації правових норм шляхом прийняття міжнародних договорів і типових законів;
В· Поява колізії між нормами міжнародних договорів у галузі міжнародного приватного права;
В· Удосконалення і кодифікація норм міжнародного приватного права на національному рівні;
В· Зростання ролі принципу автономії волі сторін, перехід до більш гнучких нормам колізійного права;
В· Розширення сфери дії міжнародного приватного права (космічна діяльність, атомна енергетика, транспорт, засоби зв'язку).
2. Місце міжнародного приватного права в системі галузей права. Його основні принципи
В глобальної правовій системі міжнародне приватне право займає особливе місце. Його основна специфіка полягає в тому, що міжнародне приватне право - це галузь національного права, одна з приватноправових галузей права будь-якої держави (Російське, французьке міжнародне приватне право і т.д.). Воно входить до систему національного приватного права поряд з цивільним, торговельним, комерційним, сімейних та трудових. Термін В«міжнароднеВ» має тут зовсім інший характер, ніж в міжнародному публічному праві, - він означає тільки одне: в цивільному правовідношенні є іноземний елемент (при цьому не має ніякого значення, один або декілька і який саме варіант іноземного елемента). Однак міжнародне приватне право являє собою досить специфічну підсистему національного права окремих держав. Співвідношення міжнародного приватного права з іншими галузями національного приватного права можна визначити таким чином:
1. Суб'єктами національного приватного права виступають фізичні та юридичні особи; держави, що виступають як особи приватного права. Це відноситься і до міжнародного приватного права. Його суб'єктами можуть виступати також міжнародні міжурядові організації, які виступають як особи приватного права. Всі іноземні особи (фізичні і юридичні, іноземне держава), підприємства з іноземними інвестиціями, транснаціональні корпорації, міжнародні юридичні особи є виключно суб'єктами міжнародного приватного права.
2. Об'єктом регулювання національного приватного права виступають недержавні цивільні (в широкому сенсі слова) правовідносини. Об'єктом регулювання можуть бути і діагональні (державно-недержавні) відносини цивільно-правового характеру. У міжнародному приватному праві ці відносини в обов'язковому порядку обтяжені іноземним елементом.
3. Метод регулювання в національному приватному праві - це метод децентралізації та автономії волі сторін. Спосіб його реалізації-застосування матеріально-правових норм. Це стосується і міжнародного приватного права, але тут основним способом реалізації загального методу децентралізації виступає метод подолання колізій - застосування колізійних норм.
4. Джерелами національного приватного права виступають національне законодавство (Перш за все); міжнародне право (яке включено в національну правову систему більшості держав світу); судова практика та доктрина; аналогія права і закону, автономія волі сторін.
5. Сфера дії національного приватного права - національна територія даного держави. Це відноситься і до міжнародного приватного права, але слід підкреслити існування регіонального міжнародного приватного права (Європейського, латиноамериканського) і процес формування універсального міжнародного приватного права.
6. Відповідальність в національному приватному праві (в тому числі і в міжнародному) має цивільно-правовий (контрактний або деліктний) характер.
7. Особливий характер і незвичність норм міжнародного приватного права виражені вже в самому терміні - В«внутрішньодержавне (національне) міжнародне приватне право В». ...
