Зміст
Вступ. 2
1. Поняття та система Принципів МЕП .. 3
2. Основні принципи МЕП .. 4
3. Юридична сила и функції Принципів МЕП .. 14
Висновки. 16
Список використаних джерел. 17
Вступ
Прогресуюча інтенсіфікація Розширення и поглиблення різноманітніх Економічних відносін Між народами, державами и континентами обумовіла з'явиться и стрімке Формування порівняно Нової Галузі сучасного міжнародного права - міжнародного економічного права. Як Поняття, воно являє собою сукупність Принципів и норм, які регулюються різноманітні економічні Відносини, Що носять міжнародний характер. Цей об'єкт Дуже складаний за структурою того, Що ВІН охоплює торговельні, транспортні, виробничі, валютні, кредитні, науково-технічні та Інші господарські Відносини. До складу суб'єктів міжнародного економічного права входять Як держави, так и різноманітні юридичні та фізічні особини.
Найбільш Важливим є міждержавні економічні Відносини, хоча останнім годиною вусі Більше и Більше розширюють економічні Відносини за участю Конфіденційність юридичних и фізічніх ОСІБ.
Принципи міжнародного економічного права за Своєю юридичною природою засновуються и випливають Із змісту основних Принципів сучасного міжнародного права. Найбільш наочно Це віявляється при аналізі таких Принципів, Як принцип суверенної рівності держав, принцип співробітніцтва держав, принцип сумлінного виконан міжнародніх зобов'язань, принцип невтручання у Внутрішні справи держав та ін.
1. Поняття та система Принципів МЕП
Система Принципів міжнародного економічного права включає Дві їх групи:
Основні (Загальні) принципи міжнародного економічного права;
спеціальні принципи міжнародного економічного права.
До основних (загально) Принципів міжнародного економічного права належать принципи, які одночасно є загально принципами міжнародного права в цілому. Найважлівішімі з них є:
принцип суверенної рівності держав;
принцип співробітніцтва держав;
принцип невтручання у Внутрішні справи держави;
принцип сумлінного виконан міжнародніх зобов'язань.
Серед спеціальніх Принципів міжнародного економічного права можна віділіті:
принцип недіскрімінації;
принцип (режим) найбільшого сприяння;
принцип національного режиму;
принцип взаємної вигоди;
принцип преференційного режиму.
Принцип недіскрімінації в Його Юридична розумінні означає зобов'язання НЕ погіршуваті для певної Країни своїх нормально діючіх, загально для усіх інших країн умів.
Принцип (режим) найбільшого сприяння з Юридичної точки зору означає зобов'язання держави надаваті державі-партнерці (звичайна, на Основі взаємності) пільговіх (найбільш сприятливі) умів, які діють або можут буті введені для будь-якої третьої Країни. Сфера застосування режиму найбільшого сприяння візначається в конкретному застереженні в тому чі іншому міжнародному договорі.
Принцип національного режиму, зафіксованій у Деяк міждержавніх угідь, передбачає, Як правило, прірівнювання, на Основі взаємності, в правах іноземніх юридичних и фізічніх ОСІБ до Власного національніх суб'єктів [5, с. 52].
Принцип взаємної вигоди є одним з тих, Якиме найчастіше керують у міжнародніх Економічних відносінах. Його застосування дозволяє учасникам міжнародніх Економічних відносін домогтись справедливого розподілу вигод и зобов'язань.
Принцип преференційного режиму означає торговельні пільгі, насамперед, Щодо Митний зборів, які діють поміж Окрема державами або Серед групи держав. Особлівість преференційніх пільг полягає в тому, Що смороду застосовуються Ліше Щодо тихий країн, Якиме їх надано, І не пошірюються на Інші Країни.
Принципи МЕП є основоположними засадами або базовими правилами здійснення міжнародної економічної діяльності. Знаходячі Своє закріплення у міжнародно-правових документах, смороду визначаються закономірності правового регулювання міжнародніх Економічних відносін.
2. Основні принципи МЕП
Принципу суверенної рівності держав наука достеменно НЕ встановіла. Науковці віводять окремі Елементи принципом Із звічаїв, які функціонувалі прежде три тісячі РОКІВ того.
Історічно принцип суверенної рівності склавов и розвівався на Основі двох нормативно-правових начал: поваги суверенітету Всіх держав та їх рівноправності у міжнародніх відносінах. Обидвоє правові початку вважаються базовими в інстітуті міжнародної правосуб'єктності Щодо визначення статусу держави Як суб'єкта міжнародного права. Саме Це Дає підставу Багата вчені розглядаті Його Як В«двоєдіній принцип В»або традіційно - Як два окремі принципи.
Тут Варто йти за практикою, а не всупереч їй. Практично обидвоє правові початку міжнародно-правового статусу держави у середіні XX ст. Оформити в один принцип міжнародного права. Як правові початку принцип поваги державного суверенітету и принцип рівноправності держав сформувалася галі в Період буржуазних революцій [3, с. 198].
Статут ООН (п. 1 ст. 2) закріплює Його Вже Як один принцип: В«Організація засновалося на прінціпі суверенної рівності Всіх її Членів В». Згідно існування цього принципу підтверджується Декларацією про принципи міжнародного права, Що стосуються дружніх відносін та співробітніцтва Між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р. У заключний акті натішиться з харчування безопасности та співробітніцтва у Європі (1975) кож ідеться про один принцип, щоправда, в Дещо Розширення формулюванні: принцип суверенної рівності, поваги прав, властівіх суверенітету. Тлумачення принципу суверенної рівності держав розкрівається в Підсумковому документі Мадрідської зустрічі представніків держав - Учасниць натішиться з харчування безопасности та співробітніцтва у Європі 1983 р .. Підсумковому документі Віденської зустрічі НБСЄ 1989 р .. Паризької хартії для Нової Європи Гірськолижний 1990 р. та інших документах.
На СЬОГОДНІ принцип суверенної рівності держав надає останнім Такі права: 1) право кожної держави на Юридичним рівність; 2) право на теріторіальну цілісність; 3) право на свободу и політічну незалежність; 4) право Вільно вібіраті и розвіваті Свої Політичні, Соціальні, економічні та культурні системи; 5) право встановлюваті Свої закони та адміністратівні правила; 6) право візначаті и здійснюваті на власний Розсудів Свої Відносини з іншімі державами відповідно до міжнародного права; 7) право змінюваті кордони згідно з міжнароднім правом мирного шляхом и за домовленістю; 8) право належати або НЕ належати до міжнародніх організацій; 9) право буті чи не буті учасником двосторонніх або багатосторонніх міжнародніх угідь; 10) право буті чи не буті учасником союзних договорів; 11) право на нейтралітет [4, с. 58].
зазначеним правам кореспондуються відповідні обов'язки держав, а саме: поважаті правосуб'єктність інших держав віконуваті добросовісно й сповна Свої Міжнародні зобов'язання, жити в мірі з іншімі державами, не нав'язуваті груповий правил поведінкі іншім державам ТОЩО.
Таким чином, принцип суверенної рівності держав функціонально забезпечує: а) оптимальні співвідношення їхніх прав та обов'язків; б) статус держав Як суб'єктів міжнародного права; в) засади правомірного Прийняття рішень; г) Основні засади правового регулювання міждержавніх відносін.
аналіз правового змісту принципу Дає кож підставу для висновка, Що ВІН візначає порядок участі держав у вірішенні міжнародніх проблем, які торкаються їхніх законних інтересів.
Принцип суверенної рівності держав не слід ідеалізуваті, тобто віходіті за Межі Його теперішнього нормативного забезпечення. Правова норма (а особливо, коли йдеться про принцип) має братися такою, Якою вон є на Період застосування.
Ніні рівність держав за міжнароднім правом більшою мірою стосується рівн...
