Місцеве самоврядування в Канаді
У різніх країнах в Різні рокі Термін "місцеве самоврядування" розумівся по-різному. Юридично на міжнародному рівні поняття "Місцеве самоврядування" було закріплене в 1985 р., коли Була прийнятя "Європейська хартія про місцеве самоврядування ". У п.1 ст. 3 цієї хартії говориться: "Під місцевім самоврядування розуміється право и реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентуваті значний Частину державних справ и управляти нею, діючі у рамках закону, Під свою Відповідальність и в інтересах місцевого населення ".
Можна віділіті декілька найбільш Поширення теорій самоврядування: теорію "вільної (природної) Громада "," господарську "," державну "і "Політічну" теорії.
залежних від застосування Концепції єдиної державної влади чи розділення державної влади и місцевого самоврядування, от національніх особливая чі традіцій держав розрізняють три Основні системи здійснення муніціпальної влади на місцях:
1. англосаксонська (США, Великобританія, Австралія, Канада, альо ця система не надто поширше, навіть в колішніх колоніях Велікобрітанії вон історічно НЕ знайшла свого Поширення).
- Місцеве Управління має максимум децентралізації, Місцеві представніцькі органі діють автономно у межах Надання їм Повноваження.
- Для Вирішення місцевіх харчування в адміністративно-територіальних одиниць населення обірає раду (правління), Як правило на 4 роки, вон Складається Із 3-7 членів, а в крупних містах - 35-50 ОСІБ.
- Крім того, населення обірає Деяк Посадовим ОСІБ - шерифа (в США - ції начальник поліції), атторнея (Повіреного), Який є представник даної адміністративно-теріторіальної одініці в суді (ВІН обірається Ліше в крупних одиниць - графствах), казначея та ін.
- Органу Загальної компетенції - типу виконкому НЕ створюється, так в США місцевою управлінською діяльністю займаються обрані населенням Посадові особини и ті члени заради, Якиме Це доручено; у Велікобрітанії - галузеві постійні комісії (Комітеті), які створюються Із членів ради.
- У містах Як правило діють хартії самоуправління (деякі з них даровані монархами століттямі назад), відповідно до якіх обіраються заради и мері.
- Мері можут обирати радами, або населенням, в последнего випадка заходів є більш міцною фігурою, Який часто володіє правом вето по відношенню до актів ради, коли мер обраності радою, то ВІН поклади від неї. У Деяк містах заради наймають на Певний рядків (Інколи до 12 років) спеціаліста - менеджера для Управління, ВІН назівається мером або бургомістром.
- Ця система не передбачає призначення з центру чіновніків на місцях для контролю за діяльністю віборніх радий.
- Місцеві ради в межах закону, звичаю, складеної практики самостійно вірішують питання, які не входять в компетенцію центральних державних органів. Контроль центру за їх діяльність здійснюється шляхом фінансовіх ревізій (основну масу у фінансуванні місцевіх відатків займають НЕ Місцеві Податки та доходи, а дотації з державного бюджету), суднового контролю.
2. романо-германської (Континентальна) (Франція, Італія, Польща, Болгарія, Турція, Сенегал та ін.)
3. іберійська (Бразілія, іспаномовні Країни латинської Америки, хоча в самій Іспанії цієї системи Немає, ця система має Свої Особливості в різніх країнах, в Деяк країнах має певні схожості Із романо-германської системою, альо має и Свої Особливості) [1] .
Іноді Вчені віділяють галі ї змішану та радянську модель організації влади на місцях. Звичайний, будь-яка модель організації місцевого самоврядування є доволі умовно. Кожна країна Може на констітуційному и законодавчо рівні по-своєму візначаті, Як організуються та діятімуть органі місцевого самоврядування з урахування адміністративно-теріторіального влаштую, історічніх, фінансовіх та інших умів розвітку теріторії и Формування держави у цілому [2] .
Канада - двунаціональна держава, в якій прожівають Дві Основні нації, - англо-канадці и франко-канадці, корінне населення Країни - індіанці. Конституція є основним джерелом, в якому Юридично оформлень державний устрій Канади. Основний закон Канади, написань на Основі Акту від 1867 року и прийнятя Парламентом в 1982 году. Прийняття Нової констітуції стало Важливим віхою в еволюції канадської державності, оскількі самє воно законодавчо закріпіло політічну незалежність Канади від Велікобрітанії.
Важливим елементом в Політичній сістемі Канаді є ті, Що вон побудована на Основі федерального пристрою, Що передбачає існування урядів суб'єктів федерації разом з центральними органами влади. Кож канадські провінції и теріторії мают Досить широку автономію в багатьох харчування, хоча Конституція и передбачає Пріоритет Федеральний законів над місцевімі [3] .
Суб'єктами Канадської федерації є 10 провінцій (Онтаріо, Квебек, Острів Принца Едуарда, Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Лабрадор и Ньюфаундленд, Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія) i 3 теріторії (Юкон, Нунавут и Північно-західні теріторії). Питання організації місцевого самоврядування в Канаді є пріорітетом суб'єктів федерації и не входять в компетенцію центрального Уряду, тому Муніципальна організація НЕ є ідентічною в Кожній провінції и Може істотно відрізнятіся [4] .
У п. 8 ст. 92 Конституційного акту (перед тім Акт про Британський Північну Америку) зазначено, що В»законодавчо орган даної провінції має право видавати закони, які стосуються діяльності муніціпальніх установ у провінції Це означає, Що Ліше провінція має право регулюваті ці питання, и смороду НЕ можут буті делеговані федеральному парламентові. Провінційна влада встановлює и змінює Межі муніціпальніх одиниць, розробляє основи політики, в рамках якої діють муніціпалітеті.
На відміну від інших Федеративна держав, у Канаді з оглянувши на особливі і констітуції, шкірні провінція НЕ має свого окремого основного закону. Того ЯКЩО в США чі Німеччіні питання місцевого самоврядування регулюються положеннями констітуцій суб'єктів федерації, то в Канаді з ціх харчування пріймаються окремі провінційні закони.
Провінційна влада відає велічезну кількість обов'язкових для виконан місцевімі органами влади адміністратівніх постанов та розпоряджень, здійснює призначення до Деяк колегіальніх органів, які діють на місцевому рівні (сфера освіти, охорона правопорядку и т.д.). Саме провінції віступають ініціаторамі и провіднікамі форм структури місцевого Управління [5] .
Головними органами місцевого самоврядування в більшості великих міст є центральні Міські ради, в якіх представлені окремі муніціпальні округи, Що входять до складу Міста. Ці округи, у свою Черга, мают Певної самостійність, протікають деякі функції, Наприклад Зміст міської поліції и міське планування, здійснюються міською радою. Деякі дрібні муніціпальні округи управляються безпосередню представник міської адміністрації. Управління теріторією Юкон и Північно-західнімі теріторіямі здійснюється безпосередню федеральними органами. Велика площа и мала щільність населення роблять Дуже скрутно введення на ціх теріторіях Принципів місцевого самоврядування (Як це має Місце в населенішіх провінціях), хоча місцеве населення активно Виступає за їх Введення [6] .
Вплив провінцій візначається кож тією обставинні, Що федерального Конституція надає їм віключні Повноваження з регулювання проблем місцевого характеру, хоча смороду прямо І не пов'язані з місцевім самоврядування. Так, пп. 7, 9. 10 ст. 92 закону 1867 р. відносять віключно до їх відання підготовку и видання законів з харчування Заснування, утрімання та Управління лікарнямі, благодійнімі закладами та притулку для бідніх, патентів на діяльність торговельних закладів, барів, готелів и проведення аукціонів з метою Отрим...
