Зміст
Введення
1. Поняття і види кваліфікації злочинів
2. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров'я людини
2.1 Злочини проти життя
2.2 Злочини проти здоров'я
3. Проблеми кваліфікації злочинів проти життя та здоров'я, скоєних з хуліганських спонукань
Висновок
Бібліографія
Введення
В даний час особливо важливою є боротьба з найбільш суспільно небезпечними злочинами, які створюють в Росії гостру кримінальну ситуацію. В систему таких злочинів входить і хуліганство. В якомусь сенсі хуліганство можна розглядати як джерело кримінальної небезпеки. І це, мабуть, характерно саме для Росії. Але, щоб розібратися в боротьбі з хуліганством, треба зрозуміти, що собою являє дане явище, які його суспільні взаємозв'язки та соціальні умови. Глибоке вивчення хуліганства з кримінально-правової, кримінологічної точки зору, соціальної, психологічної і т.д., дозволить В«увійтиВ» в систему ефективної профілактики.
Хуліганство - грубе порушення громадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства, вчинене із застосуванням зброї або предметів, використовуються в якості зброї. А кваліфікуючі ознаки позначені так: діяння (хуліганство), вчинене групою осіб за попередньою змовою або організованою групою або пов'язане з опором представникові влади або іншій особі, що використовує обов'язки по охороні громадського порядку або припиняти порушення громадського порядку.
Поняття В«хуліганські діїВ» часто ототожнюються в літературі з поняттям В«хуліганствоВ», хоча в законі на це ніде не вказується. Під такими діями іноді подразумеваются і хуліганські спонукання, які, представлені в Кримінальному кодексі Росії як мотив діяння.
Актуальною для сучасної Росії є проблема кваліфікації злочинів, скоєних з хуліганських спонукань. Судам слід відмежовувати хуліганство, відповідальність за яке передбачена статтею 213 КК РФ, від інших злочинів, у тому числі вчинених особою з хуліганських спонукань, в залежності від змісту і спрямованості його умислу, мотиву, мети і обставин вчинених ним дій.
Під кримінально караними діяннями, вчиненими з хуліганських спонукань, слід розуміти умисні дії, спрямовані проти особистості людини або його майна, які здійснені без жодного приводу або з використанням незначного приводу. При цьому для правильного встановлення зазначених спонукань у разі вчинення винним насильницьких дій у ході сварки або бійки судам необхідно з'ясовувати, хто з'явився їх ініціатором, не чи був конфлікт спровокований для використання його в якості приводу до скоєння протиправних дій.
1. Поняття та види кваліфікації злочинів
Підставою кримінальної відповідальності, згідно зі ст. 8 Кримінального кодексу Російської Федерації [1] (Далі - КК, Кодексу), є вчинення діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого цим Кодексом. Можливість застосування покарання до особи, яка вчинила злочин, виникає, з правової точки зору, вже з моменту вчинення злочину. Саме тоді виникає кримінально-правове відношення. Однак для практичного застосування покарання необхідно офіційно констатувати і зафіксувати в кримінально-процесуальній формі наявність кримінально-правового відносини: встановити юридичний факт, породив його виникнення; встановити суб'єкта правовідносин; з'ясувати його зміст, тобто визначити, який кримінально-правовою нормою воно передбачене. Ці завдання виконуються органами дізнання, слідства і судом, які в процесуальних документах фіксують виявлене кримінально-правове ставлення в певної кваліфікації злочину.
Кваліфікація злочину є найважливішою, але не єдиною складовою застосування норми права. Поняття В«застосування норми праваВ» охоплює: 1) аналіз фактичних обставин справи; 2) вибір (відшукання) відповідної норми; 3) посвідчення в правильності (автентичності) тексту юридичного джерела, що містить потрібну норму, і встановлення його сили; 4) з'ясування сенсу і змісту норми; 5) тлумачення норми; 6) прийняття рішення та видання акта, що закріплює це рішення.
Кваліфікація становить тільки ту частину процесу застосування норми права, яка полягає у виборі єдиною кримінально-правової норми, точно відповідній ознаками реально досконалого небезпечного діяння, і закріпленні цього вибору в юридичному акті (Вироку, визначенні, постанові).
Кваліфікація (від лат. qualis - якість, facere - робити) в російській мові означає характеристику предмета, явища, віднесення явища за його якісними ознаками, властивостями до якихось груп, розрядами, класами. Кваліфікувати злочин - Значить дати йому юридичну оцінку, визначити статтю кримінального закону, передбачає покарання за даний злочин. В«Кваліфікація злочину полягає у встановленні відповідності даного конкретного діяння ознакам того чи іншого складу злочину, передбаченого кримінальним законом В».
Визначення кваліфікації злочину як В«встановлення та юридичного закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою В»є загальновизнаним у кримінальному праві [2]. Виходячи з цього кваліфікацію злочинів можна визначити як логічний процес встановлення ознак складу злочину в суспільно-небезпечній поведінці особи і результат цього процесу, тобто закріплення в процесуальних документах слідства і суду вказівки на кримінальний закон, який підлягає застосуванню.
Говорячи про кваліфікацію злочинів, деякі вчені стверджують, що між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину необхідне встановлення відповідності. Інші автори, говорячи про кваліфікацію злочинів, стверджують, що це висновок про подібність (Тотожність) конкретного життєвого випадку того поняттю про злочин даного виду, яке сформульоване в нормі закону. У цьому визначенні поняття В«ТотожністьВ» і В«подобуВ» вжиті як синоніми. Представляється, прав А.І. Рарог, що В«ні відповідність, ні подобу не відображають тієї ступеня збігу (як за переліком, так і за змістом) юридичних ознак реального суспільно небезпечного діяння та його нормативної характеристики, яка необхідна для кваліфікації злочинів. Більш точно характер збігу двох груп ознак передається термінами В«ідентичність або тотожністьВ» [3].
У науці кримінального права в Залежно від різних критеріїв виділяють різні види кваліфікації злочинів. Так, в залежності від суб'єкта, що виробляє кваліфікацію, розрізняють два види кваліфікації злочинів: офіційна (легальна) та неофіційна (доктринальна). В«Офіційна (легальна) кваліфікація - це кримінально-правова кваліфікація злочину, здійснювана по конкретному кримінальній справі особами, спеціально уповноваженими на це ... державою: працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами та суддями. Неофіційна (доктринальна) кваліфікація - це відповідна правова оцінка злочинного діяння, що дається окремими громадянами: науковими працівниками, авторами журнальних статей, монографій, підручників, навчальних посібників, студентами, які вивчають ті чи інші кримінальні справи і т.д. В».
Тільки офіційна кваліфікація має юридичну силу і тягне конкретні юридичні наслідки. Доктринальна кваліфікація лише висловлює думку вчених та інших осіб з питань кваліфікації злочинів, вона не має процесуального оформлення і не тягне юридичних наслідків. У літературі виділяється також напівофіційна кваліфікація, яка дається Пленумом Верховного Суду РФ у постановах по практику застосування кримінального законодавства за певними категоріями справ [4]. Однак у роз'ясненнях, що даються Пленумом Верховного Суду РФ, наводяться науково-практичні рекомендації щодо застосування закону до всіх випадків вчинення злочинів подібного виду, але не про кваліфікацію конкретного злочину.
В залежності від результату, отриманого при кваліфікації, її можна підрозділити на позитивну і негативну. Під позитивної розуміється кваліфікація, у результаті якої встановл...
