ПЛАН
1. Місце соціології права в системі суспільствознавства.
2. Основні концепції праворозуміння.
3. Соціологічний підхід до розуміння права.
4. Соціологія права та порівняльне правознавство.
Соціологія права - міждисциплінарна галузь наукового знання, яка об'єднує в собі пізнавальні ресурси юриспруденції як системи наук про право і державу і загальної соціології як науки про закономірності формування, розвитку і функціонування суспільства. При цьому міждисциплінарний характер соціології права зовсім не означає, ніби вона існує десь між юриспруденцією і соціологією як окремої галузі знання. Таке, занадто буквальне, розуміння терміну "міждисциплінарна наука" невірно. Виникаючи в прикордонної області знання, соціологія права проте оформляється і утверджується як окрема самостійна наукова дисципліна в рамках предметної області однієї з суміжних наук - юриспруденції чи загальної соціології. У цьому сенсі соціологія права можлива і як юридична дисципліна (окрема галузь юридичної науки), і як соціологічна дисципліна (окрема галузь загальної соціології). Це дві різні за своїм предметом і методом галузі наукового знання, що відрізняються один від одного так само, як юриспруденція відрізняється від соціології.
Принципова можливість існування соціології і як соціологічної, і як юридичної дисципліни сама по собі, звичайно, ще не означає, що обидві ці дисципліни вже фактично склалися і функціонують. Фактичний бік справи така, що соціологія права як окрема галузь правознавства вже сформувалася (причому в західній юриспруденції давно, а у нас набагато пізніше), чого не можна сказати про соціології права як соціологічної дисципліни. Вивчення права в рамках загальної соціології (зарубіжної і вітчизняної) при всій його наукової та практичної значущості залишається поки на рівні дослідницької сфери або наукового напрямки і не розвинулося ще в окрему соціологічну дисципліну.
Правда, серед вітчизняних соціологів поширена думка про те, що соціологія права - це вже сформована соціологічна дисципліна. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що формування таких прикордонних областей знання, як соціологія права, завжди супроводжується дискусіями про їх-наукової приналежності і дисциплінарному статусі. Подібні суперечки сприяють уточненню позицій суміжних наук, конкретизації їх уявлень про предмет і метод нової дисципліни, більш осмисленому і цілеспрямованому розвитку співпраці між різними науками, поглибленню процесу наукового пізнання в цілому.
В Насправді реальний стан справ такий, що все монографії та підручники по соціології права (як у нас, так і в зарубіжних країнах) написані юристами. Публікації же соціологів з даної теми представлені? статтями або окремими главами в монографіях. Але головне не це. Для твердження про те, що вже є соціологія права як окрема галузь (і дисципліна) загальною; соціології, необхідні як мінімум три речі. Bo-nepвих, потрібна концепція предмета і методу такої дисципліни, логічно узгоджена із загальною концепцією предмета і методу соціології. По-друге, необхідно сформулювати соціологічне поняття права, яке вписувалося б в соціологічну концепцію суспільства в якості її органічного компонента. Адже від розуміння (і поняття) того, що є право як специфічне суспільне явище, залежить і концепція соціології права як соціологічної дисципліни. Інакше кажучи, які місце і роль права в тій чи іншої концепції суспільства, така і соціологія права як самостійна галузь в рамках загальної соціології. І, нарешті, ці концептуальні положення про предмет і метод соціології права як соціологічної дисципліни повинні бути реалізовані в практиці наукової роботи, тобто у відповідних теоретичних і емпіричних дослідженнях.
Між тим в зарубіжній і вітчизняній літературі з соціології права поки відсутня понятійно-теоретична ув'язка предмета (і методу) загальної соціології з предметом (і методом) соціології права як її окремої галузі, не сформульовано соціологічне поняття права як суспільного явища і як складеного моменту відповідного соціологічного поняття суспільства (і відповідно не розроблена соціологічна концепція права), не встановлено коло напрямків теоретичних і емпіричних досліджень, пріоритетних з точки зору логіки розвитку даної науки і т.д. Таким чином, поки що немає необхідних наукових підстав говорити про те, що соціологія права як соціологічна дисципліна вже сформована.
Сказане, зрозуміло, не применшує цінності ідей і методів загальної соціології і проводяться в ній досліджень права для юриспруденції і для соціології права як юридичної дисципліни. Величезний вплив на розвиток соціологічних досліджень права зробили ідеї і концепції таких видатних соціологів і соціальних філософів, як О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Парсонс та ін Однак у названих авторів немає спеціальних праць з соціології права, немає теоретично розробленої концепції соціології права як окремої галузі загальної соціології. Більш того, правова проблематика залишалася поза полем уваги або на периферії наукового інтересу багатьох з названих мислителів, а основоположник соціології О. Конт і зовсім заперечував права особистості і право взагалі. Надалі ставлення до права в соціології зазнало значних зміни, але до створення соціології права як окремої соціологічної дисципліни справа так і не дійшла.
Це особливо стосується вітчизняних соціологічних досліджень правової проблематики, що проводяться в рамках загальної соціології. Такі дослідження досить активно почали здійснюватися соціологами лише з кінця 70-х років, коли в рамках ряду соціологічних дослідницьких центрів сформувалися юридичні підрозділи, що займалися проблемами негативного девіантної (і перш за все - злочинного) поведінки, в яких поряд з соціологами працювали юристи. В даний час численні центри вивчення громадської думки і інші соціологічні організації активно проводять дослідження з набагато ширшому колу правової проблематики, вивчаючи ставлення населення до тих або іншим соціально-правових проблем, причини соціально-правових конфліктів, оцінку населенням положень окремих законодавчих актів, його ставлення до підготовлюваним законопроектам і т.п. У ході подібних досліджень накопичується багатий емпіричний матеріал юридико-соціологічного характеру. Однак соціологи, на жаль, не проявляють скільки-небудь помітного інтересу до такого теоретичного осмислення цього матеріалу, яке було б спрямоване на формування і розвиток соціології права як особливої вЂ‹вЂ‹соціологічної дисципліни, орієнтованої на вивчення соціальних характеристик права.
Про сучасний стан соціологічних досліджень питань права в рамках загальної соціології слід, мабуть, судити по навчальній соціологічній літературі, оскільки у спеціальних наукових працях наших соціологів правової проблематики приділено ще менше уваги. Вельми показово, наприклад, що в підручнику "Соціологія" під редакцією Г. В. Осипова (М., 1990) г розділі, присвяченому соціології соціальних інститутів, говориться про соціологію сім'ї та шлюбу, соціології освіти, соціології релігії та соціології політики, але право як соціальний інститут взагалі не згадується. А в більш пізньому підручнику Ж. Тощенко "Соціологія" (М., 1998), хоча соціологія права і характеризується тут як соціологічна дисципліна, глава "Соціологія права "дана в розділі, присвяченому політичної соціології (при цьому зміст самої глави спирається виключно на роботи юристів).
Соціологи, слабо інформовані про сучасних концепціях праворозуміння, стверджують в вітчизняному правознавстві, все ще знаходяться під впливом юридико-позитивістських уявлень про право як про сукупність норм, встановлених або санкціонованих державою. Звідси, цілком у дусі характерного для радянського періоду обмеження функцій соціології права вивченням механізмів реалізації вже прийнятого законодавства, роблять...
