ДЕРЖАВНЕ Освітніх установ
ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
В«МОСКОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В»
КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
РЕФЕРАТ
з дисципліни Правове регулювання та органи забезпечення безпеки життєдіяльності
на тему: В« Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність системи освіти (на прикладі вищого освіти) В»
Виконала:
Студентка 5 курсу
заочного відділення
Кислякова
Марина Сергіївна
м.Москва, 2010р
Зміст
Введення
1. Нормативний правовий акт як джерело права
1.1 Поняття і ознаки нормативно-правових актів
1.2 Класифікація нормативно-правових актів
2. Нормативно-правові акти Російського права
2.1 Види нормативно-правових актів у РФ
3. Законодавча основа правового регулювання відносин у сфері вищої і післявузівської освіти
3.1 Підзаконні нормативно-правові акти
3.2 Міжнародно-правові акти у сфері освіти
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Те особливе місце, яке вищу освіту займає в сучасній економічній і соціальній політиці Російської Федерації, зумовлює значення чіткого та ефективного нормативно-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин.
Розгорнулася реформа російської освіти, процеси інтернаціоналізації у сфері вищої освіти, створення єдиного європейського освітнього простору та входження Росії в Болонський процес роблять теоретичні дослідження системи нормативно-правового регулювання освіти особливо актуальними. Цим обумовлено те, що даний питання викликає жваве зацікавлення у наукових та дослідницьких колах.
Таким чином, визначивши тему реферату, була поставлена ​​наступна мета : розглянути систему В«внутрішніхВ» і В«зовнішніхВ» нормативно-правових актів РФ у сфері регулювання вищої і післявузівської освіти.
Виходячи з мети роботи, були поставлені наступні завдання:
- визначити поняття нормативно-правового акта;
- дати класифікацію нормативно-правових актів;
- ознайомитися з нормативно-правовими актами Російського права;
- дослідити законодавчу основу регулювання вищої освіти РФ;
- дослідити систему підзаконних нормативно-правових актів у сфері вищої освіти;
- дати характеристику міжнародно-правових актів у сфері вищої і післявузівської освіти.
1. Нормативний правовий акт як джерело права
1.1 Поняття та ознаки нормативно-правових актів
Нормативно-правовий акт - це акт правотворчості, в якому містяться норми права [1]. Серед сучасних джерел права нормативно-правовий акт займає провідне місце. Він об'єднує в собі загальнообов'язкові правила поведінки, які створюються та охороняються державою. До нормативно-правових актів ставляться конституції, інші закони, нормативні рішення органів виконавчої влади. На відміну від інших джерел права, нормативні акти найбільш повно і оперативно відображають змінюються потреби суспільного розвитку, забезпечують необхідну стабільність і ефективність правового регулювання.
Інші джерела права (правові звичаї, судові та адміністративні прецеденти) общерегулятівной значимістю не володіють. Вони грають часткову, допоміжну або додаткову роль у регулюванні суспільних відносин.
У нормативно-правових актах закріплюються норми, які враховують інтереси більшості і меншини в цілому, координують їх у Залежно від конкретних економічних, соціальних, національних та міжнародних відносин в даний історичний період.
Світова юридична наука розглядає джерела права в нерозривній єдності із змістом правових норм. Ці норми складаються поступово, у міру повторення окремих випадків, застосування певного правила поведінки. Тому юридичні норми не можуть в зазначених формах втілити в собі загального і досить певного виразу.
З розвитком суспільного життя, ускладненням суспільних відносин ці обов'язкові встановлення стають гальмом суспільного прогресу.
Перехід до загального нормативного регулювання здійснюється еволюційно. Спочатку нормативне регулювання поширювалося лише на ті сфери суспільного життя, що безпосередньо стосувалися інтересів державної влади. Приватні майнові та сімейні відносини тривалий час залишалися під дією звичайного права і судової практики. Зі Згодом нормативно-правове регулювання розширюється, підпорядковуючи собі інші галузі суспільного життя, і стає, таким чином, переважною формою правового регулювання суспільних відносин.
На відміну від інших джерел (форм) права нормативно-правовий акт володіє наступними ознаками: [2]
1. Нормативно-правовий акт створюється в результаті правотворчої діяльності компетентних органів держави або всенародним волевиявленням (референдумом). Правотворча діяльність являє собою таку державну діяльність, яка полягає у виданні норм права, а також у вдосконаленні та скасування застарілих правових норм.
Правотворчість - це діяльність, спрямована на підготовку, видання та вдосконалення нормативно-правових актів. Вона має дві основні форми: безпосереднє правотворчість і опосередковане (Державне) правотворчість.
Безпосереднє правотворчість здійснюється в результаті проведення референдумів, які в конституційному порядку приймають або відкидають пропоновані державної законодавчою владою нормативно-правові акти.
Державне правотворчість виражається у встановленні, зміну або скасування норм права в обумовленому законом порядку. До нього примикає також нормотворчість громадських організацій, яке санкціонується державою. При цьому норми, що створюються громадськими організаціями, набувають якість і властивості правових норм, що охороняються державою.
2. У нормативно-правових актах містяться лише норми права, тобто правила загального характеру, що володіють державної обов'язковістю. Тому нормативно-правові акти необхідно відрізняти від індивідуальних правових актів, які джерелами права не є. Індивідуальний правовий акт поширює свою дію на конкретні суб'єкти права, які перебувають у сфері правового регулювання. Він розрахований на одноразове застосування, відноситься персонально до певних осіб і припиняє свою дію з реалізацією конкретного права або обов'язки (наприклад, призначення органом соціального забезпечення пенсій конкретній особі, рішення суду про примусове повернення боргу зобов'язаною особою).
Індивідуальні правові акти є важливим і необхідним засобом реалізації загальних приписів правових норм, що містяться в нормативно-правових актах. Вони мають обов'язковий державний характер, їх здійснення забезпечується компетентними органами держави (судом, мерією, арбітражем), однак джерелами права вони не є, оскільки норм права не містять. На відміну від правових норм їх приписи відносяться до персоніфікованим особам і конкретних життєвих ситуацій.
3. Від нормативно-правового акта як джерела права слід відрізняти джерела правознавства, або джерела нашого знання про право. Ми черпаємо відомості про норми права з різного роду збірників законодавства, з історичних правових пам'яток, з творів професійних юристів. Все це джерела нашого пізнання правових норм, а не джерела права.
4. Нормативно-правовий акт оформлюється у вигляді офіційного державного документа, який має обов'язкові атрибути: назва акта (Закон, указ, постанова); найменування органу, що прийняв акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади).
5. В нормативних актах норми права групуються по певним структурним утворенням: розділам, главам, статтям (наприклад, в Цивільному кодексі: розділ В«Обов'язкове правоВ», глава В«Виконання зобов'язань В», статтяВ« Дострокове виконання зобов'язання В»).
