1. Види цивільного судочинства і стадії цивільного процесу
Вид громадянського судочинства є визначуваний характером і специфікою підлягає захисту матеріального права чи охоронюваного законом інтересу процесуальний порядок збудження, розгляду і дозволу певних груп цивільних справ в суді першої інстанції.
Цивільний процесуальний кодекс ділить всі цивільні справи, які підлягають веденню суду загальної юрисдикції, на шість видів:
позовні справи;
справи наказного виробництва;
справи, що виникають з публічних правовідносин;
справи особливого виробництва;
справи, що виникають з рішень третейських судів;
справи, що виникають з рішень іноземних судів та іноземних арбітражів.
Тим не менш, це ще не означає наявності шести видів цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції. Вид цивільного судочинства характеризується не тільки наявністю особливих правил розгляду і дозволу певних груп цивільних справ. Необхідна певна сукупність спільних властивостей, за наявності яких можна було б говорити про окремий вид цивільного судочинства в рамках єдиної цивільної процесуальної форми. Найважливішими такими властивостями представляються, по-перше, однорідність предмета судового розгляду - загальні матеріально-правові особливості справ (наявність у них деяких загальних властивостей); по-друге, наявність однорідної групи цивільно-процесуальних норм, спеціально пристосованих для розгляду та вирішення таких справ, по-третє, обмеження сфери дії даних процесуальних норм діяльністю суду першої інстанції.
Для позовного провадження головною умовою є наявність спору про право цивільне, що надійшов на розгляд суду. Воно було і залишається основним і найбільш поширеним видом судочинства, в порядку якого розглядаються справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних, екологічних та інших правовідносин. Позовна виробництво в даний момент має дві різновиди: повне судовий розгляд у судовому засіданні та спрощене - заочне виробництво.
В даний час є всі підстави говорити про наказовому виробництві як про окремий вид цивільного судочинства, хоча характер справ, що розглядаються за правилами цього судочинства (ст.122 ЦПК), незначно відрізняється від справ позовного виробництва і по суті представляє їх різновид, так як стан спору про право аж ніяк не вичерпується запереченнями проти законності та обгрунтованості пред'явленого позову, але припускає також і невиконання пред'явленої вимоги.
Поряд із справами по спорах про громадянське право (в широкому сенсі цього слова), які розглядаються в порядку позовного судочинства, до відання суду віднесені деякі справи, виникають з публічних правовідносин (ст. 245 ЦПК).
Суд також розглядає справи, в яких немає спору про право.
Розглядаючи такі справи, суд захищає охоронювані законом інтереси громадян і організацій, встановлюючи наявність або відсутність безперечних прав, для підтвердження яких потрібне судове рішення. Ці справи в силу істотної специфіки виділені в особливу виробництво (ст. 262 ЦПК).
Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами судочинства за окремими вилученнями, встановленими ЦПК та іншим законодавством.
Не утворюють самостійних видів цивільного судочинства правила розгляду та вирішення справ, виникають з рішень третейських судів (розділ 6 ЦПК), іноземних суден та міжнародних арбітражів (гл. 45 ЦПК). У цих випадках суд не розглядає і не дозволяє цивільні справи по суті. У першому випадку можна говорити про судовий нагляд за діяльністю третейських судів (судової стадії третейського розгляду). У другому випадку мова йде про правила легалізації актів іноземних судів і міжнародних судів на території Російської Федерації (Національної стадії міжнародного цивільного процесу).
Громадянське судочинство являє собою рух цивільної справи в суді, деяку взаємопов'язану сукупність етапів і (або) стадій його розгляду і дозволу. Стадією цивільного процесу називається певна в процесуальному законі сукупність процесуальних дій, об'єднаних або спрямованих до однієї найближчої процесуальної мети: порушення справи, підготовка справи до судового розгляду, розгляд і вирішення справи по суті і т.д.
Стадії цивільного судочинства пов'язані одна з іншою в строго певній послідовності, так що одна стадія стає можливою тільки після створення умов для переходу до неї на попередній стадії. Хоча далеко не всі стадії обов'язкові для кожного з цивільних справ, розглянутих судами.
Перша стадія - порушення справи. Воно здійснюється шляхом подання позовної заяви, просто заяви. Справа порушується прийняттям суддею заяви до свого провадження.
Після порушення справи слід друга стадія - підготовка справи до судового розгляду. Мета цієї стадії полягає в тому, щоб забезпечити своєчасне і правильне дозвіл справи, як правило, в одному судовому засіданні.
Третя стадія процесу - розгляд справи в суді першої інстанції. У цій стадії справа розглядається і вирішується по суті, закінчуючись, як правило, винесенням рішення. У деяких випадках справа закінчується без винесення судового рішення.
Четверта стадія - оскарження рішень і ухвал мирового судді, що не вступили в законну силу (Апеляційне провадження).
П'ята стадія - оскарження рішень і ухвал судів, що не вступили в законну силу (Касаційне провадження).
Громадянське судочинство закінчується, як правило, виконанням рішення суду. Тому шоста стадія - виробництво, пов'язане з виконанням судових постанов (Виконавче провадження). Ця стадія виникає в тих випадках, коли для виконання судової постанови необхідно забезпечити застосування спеціальних заходів примусового виконання. При нормальному розвитку процесу дана стадія є заключною.
Однак іноді особи, беруть участь у справі, вважають постанови суду по тим чи іншим причинам неправильними і після вступу в законну силу і тому просять про їх перевірці і перегляді. У цих випадках виникає сьома стадія цивільного процесу - перегляд рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної силу, в порядку нагляду.
Як виняток виникає і восьма стадія процесу - перегляд за нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов, що вступили в законну силу. Цю стадію справа проходить тільки в тих випадках, коли воно було розглянуто без урахування істотних обставин, які мали місце і в момент розгляду справи, але не були і не могли бути відомі в той час заявнику або суду, а також у разі скасування вироку або рішення, що з'явився підставою прийняття судового акта.
Кожна з цих стадій, переслідуючи свою особливу мету, служить разом з тим рішенням загальних завдань і досягненню загальних цілей цивільного судочинства.
2. Передача справи з одного суду до іншого юрисдикційний орган
Справа, прийняте судом до свого провадження з дотриманням правил підсудності, має бути дозволено цим судом по суті, незважаючи на те, що надалі воно стало підсудним іншому суду (ч.1 ст. 33 ГПК). Передача цивільної справи з одного суду до інший, таким чином, може допускатися з якихось причин виключного характеру.
Суду, тим не менш, надана можливість прийняти рішення про передачу вже порушеної справи в інший суд для розгляду. Це можливо у випадках, якщо:
1) відповідач, місце проживання або місце знаходження якого не було раніше відомо, заявить клопотання про передачу справи до іншого суду за місцем його проживання або місцем його знаходження;
2) обидві сторони заявили клопотання про розгляд справи за місцем знаходження більшості доказів;
3) при розгляді справи в даному суді виявилося, що воно було прийнято до виробництва з порушенням правил підсудності;
4) після відводу одного або декількох суддів або з інших причин замін...
