ЗМІСТ
Введення
3
Теоретичний питання
1. Розвиток інституту екологічних прав і обов'язків
4
2. Екологічні права та обов'язки громадян
8
3. Екологічні права та обов'язки громадських екологічних організацій та рухів
12
Висновок
15
Практичне завдання
16
Список використаних джерел
19
Введення
На сьогоднішній день проблема екології - одна з найважливіших після банківської кризи в США, падінням долара і президентських виборів. Щоб отримати величезну вигоду, багато (в т.ч. великі заводи і комбінати, а так само і самі люди як фізичні особи) нехтують охороною і збереженням екології.
За останні десятиліття багато з'явилося на світ дітей-виродків, тривалість життя людини значно скоротилася, загинуло багато рослин і тварин (як наземних, так і підводних), врешті-решт - змінився і сам клімат на Землі.
Нерідко в новинних програмах ми чуємо про чергове екологічне лихо. Виникає питання: В«Чому за останній час так часто відбулося і відбувається екологічних катастроф?В». Відповідь напрошується сама собою - якщо б люди реально представляли наслідки своїх дій, а не рідко і бездіяльності, якби був посилений контроль за діяльністю підприємств і людей в області запобігання забруднення навколишнього середовища, а також застосування більш жорстких санкцій за заподіяння шкоди всій екології в цілому, тоді, можливо екологічна ситуація була б не такою плачевна.
Одне радує - з прийняттям Конституції РФ в 1993году закріпилося право на сприятливе навколишнє середовище, а так само Федерального закону В«Про охорону навколишнього середовищаВ» від 10.01.2002года № 7-ФЗ, в якому вказані права і обов'язки громадян і громадських екологічних організацій і рухів, останнім часом все частіше і частіше стало залучатися увагу до даної проблеми, винні у вчинення правопорушень у галузі екології стали нести покарання, щоправда, це мало чого дає вже забрудненого навколишнього середовища.
У своїй контрольній роботі мною буде розглянуто питання про права та обов'язки громадян та громадських екологічних організацій та рухів.
1. Розвиток інституту екологічних прав і обов'язків
Розглядаючи еволюцію інституту екологічних прав і обов'язків, необхідно звернути увагу на те, що тема екологічних прав та обов'язків не обговорювалася в наукових дослідженнях 60-х років двадцятого століття. У законах про охорону природи, прийнятих у союзних республіках в період 1957 - 1963 рр.., в тому числі в Законі РРФСР В«Про охорону природи в РРФСРВ» [1], прийнятому 27 жовтня 1960 року, про екологічні права й обов'язки в сфері В«суспільство-природаВ» не згадувалося.
Формування інституту екологічних прав і обов'язків почалося з права людини на сприятливе стан навколишнього природного середовища.
Вперше в історії правової науки ця тема на монографічному рівні була порушена О.С. Колбасов у 1976 р. [2]. Розглядаючи право людини на сприятливе стан навколишнього природного середовища, О.С. Колбасов вказав, що В«це право не знайшло ще досить повного позитивного правового закріплення ні в міжнародних правових документах, ні в законодавстві окремих країн В»[3].
Першим документом, заклав основи сучасного інституту екологічних прав, О.С. Колбасов назвав Декларацію ООН про права людини (далі - Декларація про права людини) [4], прийняту в грудні 1948 року. Тієї ж точки зору дотримувався В.В. Петров в 1995 р. [5] У цій декларації не знайшло відображення право на сприятливий стан навколишнього середовища, однак у статті 3 говорилося про суміжному з вказаним праві людини на життя.
Вперше на міжнародному рівні проблема права людини на сприятливе навколишнє середовище була обговорена в ході Стокгольмської конференції ООН 1972 року, результатом проведення якої стало прийняття 16 червня Декларації з навколишнього середовища (далі - Стокгольмська декларація). О.С. Колбасов назвав Стокгольмську декларацію другим за значимістю документом для розвитку інституту екологічних прав [6]
Наступним документом, за думку Ю.С. Шемшученко, став схвалений Генеральною Асамблеєю ООН у 1987 році доповідь Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку під назвою В«Наше спільне майбутнєВ», в якому було закріплено право людини на життя в сприятливих умовах навколишнього природного середовища [7].
В.В. Петров і М.М. Бринчук особливо відзначають значення для становлення інституту екологічних прав Міжнародній конференції ООН по навколишньому середовищу та сталому розвитку 1992 року, яка підтвердила непорушність права людини на здорове і сприятливе середовище [8].
В кінці 80-х років учені одностайні в думці про необхідність прямого закріплення права, що гарантує людині проживання в екологічно сприятливих умовах, на законодавчому рівні. Ю.С. Шемшученко зазначив назрілу необхідність безпосереднього закріплення права громадян на сприятливе навколишнє середовище в Конституції та майбутньому Законі СРСР про охорону навколишнього середовища [9]. А. Тарнавський у 1988 р. запропонував закріпити в Загальносоюзному акті про охорону природи право громадян на охорону і сприятливий стан природного оточення [10], пізніше (в 1990 р.) - право громадян на сприятливе навколишнє середовище [11], а С.А. Боголюбов у 1990 р. вказав на обов'язковість закріплення права громадян на сприятливе навколишнє середовище в Конституції.
Поряд з переважаючим поняттям права на сприятливе навколишнє середовище в цей період в наукових дослідженнях з'являється поняття права на здорове навколишнє середовище.
Г.Н. Шеварнадзе в 1985 р. розкрила поняття цього права через право людини жити в здорової навколишньому середовищі, користуватися чистим повітрям, чистою водою, мати сприятливе для здоров'я і гармонійного розвитку особистості природне оточення. Особливістю цього права є те, що своєю дією воно поширюється на майбутні покоління [12]. Причому вона розглядала це право як складову і істотну частину права громадян на охорону здоров'я.
В.В. Петров виділив три виду (аспекту) прав людини, пов'язаних з навколишнім середовищем: право людини на сприятливе навколишнє середовище; право людини на охорону здоров'я від несприятливого впливу навколишнього середовища; право людини і його обов'язок як громадянина брати участь в охороні навколишнього природного середовища; причому вчений зазначив, що В«всі три аспекти екологічних прав людини знаходяться в зародковому стані В»[13].
З початку 90-х років двадцятого сторіччя під впливом кардинальних змін у правовій системі країни відбуваються зміни в галузях права, пов'язані з переосмисленням та зміною їх основоположних принципів, норм, інститутів. Одним з яскравих прикладів може служити розглянутий інститут екологічних прав, зміст якого було піддано великим змінам.
Наприклад, М.М. Бринчук в 1998 говорив про інститут екологічних прав як про В«одну з найбільш суттєвих новацій розвивається російського законодавства В»[14].
Зміни, що відбулися з початку 90-х років із зазначеним інститутом, в першу чергу, були пов'язані з прийнятий 19 грудня 1991 року Закону РРФСР В«Про охорону навколишнього природного середовища В», у другому розділі якого були закріплені право громадян на здорове і сприятливе навколишнє середовище, повноваження громадян і громадськ...
