Розділ 1. Загальна характеристика юридичної техніки
Тема 1. Поняття, цілі, значення, види юридичної техніки. Законодавча техніка
Поняття юридичної техніки. Співвідношення із законодавчою технікою і законодавчої технологією.
Види законодавчої техніки.
Засоби і способи юридичної техніки.
Правові акти.
1. Поняття юридичної техніки. Співвідношення із законодавчою технікою і законодавчої технологією
Законодавча техніка являє собою систему засобів і способів створення законів. Подібне розуміння законодавчої техніки є відносно стійким на Впродовж тривалого часу. Цього не можна сказати про поняття юридичної техніки, яке впродовж всього XX століття постійно змінювалося. Якщо спочатку вміст юридичної техніки становили засоби і способи створення законів і підзаконних актів, то радянські та сучасні вчені доповнили дане поняття засобами і способами створення правозастосовних, інтерпретаційних і правореалізаціонних актів. Розширювався також інструментарій юридичної техніки.
Дискусійним є питання: юридична техніка - це поняття лише сучасного права або виникає на більш ранніх етапах історичного розвитку?
займатися дослідженням історії розвитку юридичної та законодавчої техніки А.Р. Парамонов відзначає, що ці терміни з'явилися в Росії в кінці XIX - початку XX століття, а за століття до цього існували інші терміни - В«законознавствоВ» і В«ЗаконоіскусствоВ», які включали в свій зміст уявлення про історію і філософії права, про питання теорії права, про деякі методи розробки і створення законодавчих актів.
У XIX в. в Росії з'являється ряд робіт, які так чи інакше зачіпають деякі питання законотворчості (В«Коротка теорія законівВ» Л.А. Цвєтаєва, В«Енциклопедія законознавства В»К.А. Неволіна, В«Словник для пояснення юридичних термінів старого актової мови В»І.П. Новицького та ін), перекладається на російську мову ряд робіт європейських авторів: В«Юридична технікаВ» Р. Ієрінга (1906 р.), В«Техніка англійського законодавства В»К. Ільберта (1907 р.). Спеціальні ж вітчизняні роботи, присвячені законодавчій техніці в цей період, практично відсутні.
У Росії в Протягом XIX - початку XX ст. існувала скоріше В«негативнаВ» юридична техніка, вибудовувати свої методи в першу чергу через виявлення та аналіз недоліків в законодавстві. Основне розуміння юридичної техніки зводилося до системи найбільш доцільних способів та правил законопісанія. Можна констатувати, що на даному етапі поняття юридичної техніки та законодавчої техніки були тотожні.
Активне вивчення юридичної техніки в радянський період починається в середині 20-х років. Дослідженням різних аспектів юридичної техніки займалися І.С. Перетерскій, П. Веровської, Н. Жуков, І. Єлізаров. У 50-70-х роках виділяється кілька регіональних шкіл, що займалися в сфері юридичної й законодавчої техніки: московська, ленінградська, свердловська та ін Найбільш відомими представниками цих шкіл з'явилися С.С. Алексєєв, І.Л. Брауде, Д.А. Керімов, А.С. Піголкін, А.А. Ушаков та ін Саме в цей час вчені стали розрізняти поняття юридичної техніки та законодавчої техніки. Новий сплеск інтересу до юридичної і законодавчої техніки виникає в 90-ті роки XX ст., що обумовлене активним розвитком федерального і регіонального законодавства. Серед вчених, які зверталися до дослідження поняття законодавчої техніки в даний період, можна відзначити В.Н. Карташова, Ю.О. Тихомирова, А.Р. Парамонова, М.Ф. Казанцева.
Розглядаючи співвідношення понять В«юридична технікаВ» і В«законодавча технікаВ», слід зауважити, що законодавча техніка є одним з елементів техніки юридичної.
З урахуванням думки вчених, висловлених з даного питання, юридичну техніку можна визначити як систему науково обгрунтованих і практично сформованих засобів і способів, що використовуються при створенні, систематизації, застосуванні, реалізації та інтерпретації нормативних правових актів.
Юридична техніка може розумітися також:
як ступінь досконалості форми, структури, мови права;
як прикладна діяльність юристів.
Т.В. Кашаніна виділяє такі види юридичної техніки:
являє собою сукупність юридичних інструментів;
сприяє найбільш доцільному перетворенню інформації в правовий акт;
дозволяє ефективно проводити юридичну роботу.
Структуру юридичної техніки складають:
законодавча техніка (основний елемент);
правозастосовна техніка;
інтерпретаційна техніка;
правореалізаціонная техніка.
Законодавча техніка, будучи основним елементом юридичної техніки, являє собою систему науково обгрунтованих і практично сформованих засобів і способів, використовуваних при створенні (підготовці та оформленні) законів.
Д.А. Керімов одним з перших відзначив таку рису законодавчої техніки, як історична сформованість її правил. Дане вказівку представляється досить вірним і правильним. Аналіз історії становлення та розвитку законодавчої техніки переконливо доводить, що сучасні засоби і способи законодавчої техніки в значною мірою базуються на досягненнях техніки законотворчості минулих років.
Ряд авторів при визначенні законодавчої техніки основну увагу приділяє практичної виробленості її основних прийомів. Так, І.К. Ільїн та Н.В. Морозов вважають, що законодавча техніка є В«сукупністю певних, вироблених досвідом і перевірених практикою, прийомів і методів роботи з підготовки та виданню різних правових актів нормативного і ненормативного характеру В». Однак, по вірному зауваженню Д.А. Керімова, в законодавчій техніці тісно переплітаються елементи науки, практики і юридичної майстерності. Тому виключати наукову обгрунтованість прийомів законодавчої техніки не можна.
У зв'язку з цим слід зазначити таку особливість російської правової системи, що більшість засобів і способів законодавчої техніки виробляється саме вченими-правознавцями. Частково це обумовлено тим, що інструментарій законодавчої техніки практично не отримав закріплення в нормативних правових актах. Законодавчо також не закріплені поняття ні законодавчої, ні юридичної техніки, що викликає складності при застосуванні на практики їх засобів і способів, при здійсненні юридичної експертизи нормативних правових актів. За вірному зауваженням М.Ф. Казанцева, вимоги законодавчої техніки в даний час закріплюються трьома способами: в нормативних правових актах, в правових звичаях, в науково-методичних рекомендаціях. При цьому питома вага юридично закріплених вимог законодавчої техніки невеликий.
Деякі дослідники законодавчої техніки включають в її поняття такі невластиві законодавчій техніці елементи, як, наприклад, організацію системи управління законодавчим процесом (у тому числі планування, координацію дій його учасників), організацію системи забезпечення законодавчого процесу (інформаційного, документаційного, технічного і т.д.), процедурні правила. Така позиція видається невірною, оскільки невиправдано розширює поняття законодавчої техніки.
Певний науковий і практичний інтерес представляє виявлення співвідношення понять законодавча техніка та законодавча технологія.
Разом з тим слід зазначити, що більшість авторів узагалі не застосовують у своїх роботах такі правові категорії, як В«законодавча технологіяВ» або В«юридична технологія В», обмежуючись аналізом понятьВ« законодавча техніка В»і В«Юридична технікаВ». Найбільш послідовно ідею впровадження понять юридичної і законодавчої технології в науковий обіг проводить Н.В. Карташов. Підтримуючи позицію Н.В. Карташова, відзначимо, що в структурі законодавчої технології представляється можливим виділяти наступні елементи:
законодавча техніка;
принципи законотворчості;
прогнозування і планування;
процедурно-процесуальні правила;
показники якості прийнятих законів. ...
