Глава I. Загальна характеристика лісового фонду та його земель
Землі лісового фонду займають найбільшу площу по порівнянні з усіма територіями земель в нашій країні. Основне їх призначення - використання в якості засобу виробництва в лісовому господарстві. Земельне законодавство розглядає землі лісового фонду в якості самостійної категорії по відношенню до лісового фонду. Відносини, пов'язані з використанням земель лісового фонду, є різновидом земельних відносин та регулюються земельним і лісовим законодавством.
Для того щоб мати уявлення про правовий режим земель лісового фонду, необхідно усвідомити найбільш важливі положення лісового законодавства та його співвідношення із земельним законодавством.
Перш за все, мова йде про співвідношення юридичних понять "Ліс" і "землі лісового фонду". ЛК (ст.7 і 9) включає в поняття лісу і землі, на яких ростуть ліси. Між тим, біологічні та інші природничонаукові характеристики природних об'єктів не закріплюються в праві автоматично. Для права мають значення лише юридично значимі ознаки природних ресурсів. Тому російське законодавство про природні ресурси побудовано на принципі розмежування предметів регулювання відповідних галузей. Земельне законодавство регулює відносини, пов'язані з визначенням порядку використання та охорони земель, тобто земельні відносини. Предмет лісового законодавства - лісові відносини, тобто відносини з приводу експлуатації лісів, захист їх від пожеж, шкідників, хвороб і відтворенню.
Визнаючи екологічну зв'язок землі, лісу та інших природних об'єктів, слід підкреслити, що ліс і земля являє собою природні об'єкти, правове регулювання яких має різний характер. Об'єднання землі та лісів у єдине поняття "лісовий фонд" створює неправильне уявлення про дійсні площах, зайнятих лісами, площа яких при цьому асоціюється з площею земель лісового фонду, до складу яких входять і непокриті лісом землі.
Поняття земель лісового фонду міститься в ст.101 ЗК. До земель лісового фонду належать лісові землі (вкриті лісовою рослинністю і не покриті нею, але призначені для її відновлення - вирубки, гару, Редин, прогалини та ін) і призначені для ведення лісового господарства нелісові землі (просіки, болота, дороги і пр).
Внутрішня структура земель цієї категорії деталізована в ст.8 ЛК.
До земель лісового фонду належать:
лісові землі, тобто вкриті лісовою рослинністю і не покриті нею, але призначені для її відновлення (вирубки, гару, Редин, загиблі деревостани, пустирі, галявини, площі, зайняті розплідниками, несомкнувшіміся лісовими культурами, і інші);
нелісові землі, тобто землі, призначені для потреб лісового господарства (землі, зайняті просіками, дорогами, сільськогосподарськими угіддями і інші землі), а також інші землі розташовані в межах лісового фонду (землі зайняті болотами, кам'янистими розсипами, та інші незручні для використання землі.
Закріплення в законодавстві такої структури земель лісового фонду обумовлено різним цільовим призначенням двох зазначених видів земель (ст.8-9 ЛК). Лісові землі призначені для вирощування лісів, раціонального та ефективного їх використання і відтворення. Для цих же цілей використовуються і ділянки лісового фонду, не вкриті лісовою рослинністю (Вирубки, гару і т.п.) вони також призначені для лісовідновлення, тому відносяться до лісових земель.
Нелісові землі - землі, які не тільки не зайняті лісом, але і не призначені для його вирощування. Цільове призначення цих земель полягає в обслуговуванні потреб лісового господарства - пристрій просік, доріг і т.п. до нелісових земель відносяться також сільськогосподарські угіддя, що знаходяться в складі правовою категорією, самостійним об'єктом правового регулювання по відношенню до такої категорії, як лісовий фонд. Відносини, пов'язані з використанням земель лісового фонду, - різновид земельних відносин як предмета земельного права. У силу цього всі норми, що регулюють відносини по приводу земель лісового фонду, носять земельно-правовий характер незалежно від того, чи містяться вони в земельному законодавстві або в Лісовому кодексі. Земельне законодавство визначає загальні положення, що стосуються регулювання використання та охорони земель лісового фонду. Лісове законодавство відображає специфіку регулювання цих відносин. Беручи до уваги цільове призначення земель лісового фонду, їх правовий режим закріплюється в земельному та лісовому законодавстві.
Глава II. Ділення лісів на групи
Для ведення лісового господарства примусове значення мають такі поняття, як "група лісів" і "категорія захисності лісів". У відповідності з економічними, екологічними і соціальним значенням лісового фонду, його місцезнаходженням і виконуваними ним функціями лісовий фонд поділяється по групах лісів, ліси першої групи розмежовуються за категоріями захисності (Ст.55 ЛК).
Лісове законодавство виділяє ліси першої, другої, третьої груп. Основна мета такого поділу полягає у визначенні режиму заготівлі деревини та забезпеченні охорони найбільш цінних лісів, які мають важливе природоохоронне значення. У залежність від групи і категорії захисності лісів встановлюється порядок ведення лісового господарства в них, використання лісового фонду, а також вилучення ділянок лісового фонду. Віднесення до відповідної групі визначає застосування тих чи інших видів і способів рубок, ширину лісосік і т.п.
Група лісів - правовий режим, встановлений у відношенні частини лісового фонду в залежності від його економічного, екологічного і соціального значення, місця розташування і виконуваних функцій.
Правовий гарантією збереження унікальних природоохоронних функцій лісів служить встановлення категорій захисності лісів, які виділяються в межах лісів першої групи. Категорія захисності визначає правовий режим частини лісового фонду і не вкритих лісом земель цього фонду, виділених в зв'язку з особливим захисним, водоохоронних, санітарно-гігієнічним, рекреаційною, науковим, історичним та іншим спеціальним значенням для використання переважно в одній із зазначених цілей.
До лісах першої групи належать ліси, основне призначення яких - виконання водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих інших функцій, а також лісу особливо охоронюваних природних територій (56 ЛК). Ліси першої групи поділяються на такі категорії захисності:
заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та ін водних об'єктів;
заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб;
протиерозійні ліси;
захисні смуги лісів, уздовж залізничних магістралей, автомобільних доріг федерального, республіканського і обласного значення;
державні захисні лісові смуги;
стрічкові бори;
лісу на пустельних, степових, лісостепових і малолісних гірських територіях, що мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища;
ліси зелених зон поселень і господарських об'єктів;
ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання;
ліси першої, другої і третьої зон округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів;
особливо цінні лісові масиви;
ліси, що мають наукове або історичне значення;
пам'ятки природи;
горіхово-промислові зони;
лесоплодовие насадження;
прітундровие лісу;
лісу державних природних заповідників;
лісу національних парків;
лісу національних парків;
заповідні лісові ділянки.
До лісах другої групи ст.57 ЛК відносить лісу у регіонах з високою щільністю населення і розвиненою мережею наземних транспортних шляхів; ліси, виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення, а також лісу в регіонах з недостатніми лісовими ресурсами, для збереження яких потрібні ...
