ФОРМУВАННЯ Показання допитуваного: ПОНЯТТЯ, ЕТАПИ, ЗНАЧЕННЯ
ЗМІСТ
Введення
В§ 1. Сприйняття як перша стадія формування показань
В§ 2. Запам'ятовування
В§ 3. Відтворення
В§ 4. Роль психологічних прийомів у вивченні
особидопитуваного
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Розкриття, розслідування та попередження злочинів, викриття винних, відшкодування шкоди, заподіяної злочином, визначаються тим, наскільки науково обгрунтовано, тактично грамотно та законно проведено розслідування. Успіх у боротьбі зі злочинністю багато в чому залежить від вмілого проведення слідчих дій, центральне місце, серед яких займає допит свідків.
В криміналістичній літературі допиту свідків з давніх пір приділялася значна увага. Такий інтерес до проблеми був обумовлений, перш за все, тим, що показання свідків є найбільш поширеними доказами у кримінальних справах. Крім того, допит свідків у історичному плані передував іншим способам отримання доказів, наприклад, експертизі, слідчому експерименту, які стали можливі тільки за наявності певного рівня прикладних галузей знання.
Бурхливий розвиток криміналістики, судової психології, логіки слідства, правової кібернетики, соціології постійно ставить на порядок денний завдання використання досягнень цих наук у процесі виробництва допиту. Тому в даній роботі, поряд з традиційними питаннями, представлені нові матеріали, що відносяться до проблемам тактичного ризику в допиті, рефлексивного мислення і управління, обрання тактичних прийомів стосовно до особливостей темпераменту допитуваного особи.
В§ 1. Сприйняття як перша стадія формування показань.
Ефективному застосуванню тактичних прийомів виробництва допиту, вірної оцінки показів сприяє правильне розуміння слідчим таких психічних процесів, відбуваються у свідомості допитуваних, як сприйняття, запам'ятовування, відтворення. [1] Виділяють також і зворотний зв'язок, коригування показань. [2]
В основі початкового етапу формування показанні лежить суб'єктивне сприйняття, тобто виникнення цілісного образу предмета, в результаті впливу об'єктивного світу на різні органи чуття допитуваного. При цьому до чуттєвим відчуттям, що відображає зовнішні сторони предмета, приєднується розумова діяльність, що сприяє усвідомленню та відображенню даного предмета або явища, як єдиного цілого в словесній формі.
Відображення дійсності в свідомості людини зумовлене різними моделюючими механізмами особистості: її соціальним статусом, соціальною роллю, професійними, національно-культурними та віковими чинниками, життєвим досвідом і загальнокультурним рівнем. [3]
Відзначаючи особливості сприйняття, С.Л.Рубінштейн пише: «³дображаючи об'єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно, не мертвотно - дзеркально, тому що в ньому одночасно пригадується все психічне життя конкретної особистості сприймаючого В». [4]
В цьому і полягає суб'єктивність психічного відображення. Однак, оскільки вихідною базою є об'єктивна дійсність, ця база може бути проаналізована, якщо будуть нейтралізовані відповідні В«особистісні екраниВ» осіб які дають показання.
Повнота і достовірність показань залежать від певних факторів, що впливають на особливості їх формування. Так, М.С.Строговіч називає серед них кілька груп: властивості, сприймання і пам'яті свідка; психологічні дефекти, притаманні психіці і нервовій системі свідка; стан свідка в момент сприйняття події; обстановка в якій свідок сприйняв дане явище; тривалість часу з моменту сприйняття факту до дачі свідчення; обстановка допиту на слідстві і в суді; фантазування в показаннях свідка. [5]
Однак відомий український криміналіст В.Е.Коновалова пропонує свою класифікацію факторів, що впливають на достовірність показань. [6] Вона ділить їх на суб'єктивні та об'єктивні. Розглянемо дану класифікацію більш детально. До суб'єктивних факторів автор відносить стан органів почуттів, психічний стан особи, схильність до фантазування та інші.
Так, порушення функцій будь-якого з органів почуттів спричиняє спотворення сприйняття (недостатність слуху не дозволяє чітко розчути, погане зір або дальтонізм тягнуть за собою спотворене сприйняття кольору). У деяких осіб може бути загострений слух або зір, і вони можуть бачити або чути те, чого не бачать і не чують інші (різні пороги відчуттів). [7]
До суб'єктивних факторів відноситься також спрямованість сприйняття допитуваного і його емоційність. Спрямованість сприйняття обумовлюється його навмисне або ненавмисне. Ненавмисне, або мимовільне, сприйняття формується в тому випадку, якщо людина заздалегідь не готується до сприйняття. Навмисне сприйняття характеризується цілеспрямованістю, і тому його результатом є більш правильні показання.
Навмисне сприйняття тісно пов'язане з так званим професійним увагою при сприйнятті. Сприйняття особою предметів чи явищ, пов'язаних з його професією, зазвичай є найбільш точним. Особливості професійного сприйняття, пояснюються так званої апперцепції, тобто обумовленістю змісту та спрямованості сприйняття попереднім досвідом, набутими знаннями, сформованими інтересами, ставленням людини до навколишньої дійсності. До Наприклад, інженер - будівельник може дати більш повні і правильні показання по справі про порушення правил техніки безпеки при будівництві; кравець - запам'ятає сукню; перукар - зачіску; інспектор ДАІ без праці визначить швидкість автомобіля.
Шофер, очевидець наїзду автомобіля В«ВолгаВ» на пішохода, при допиті показав, що наїзд був здійснений при інтенсивному безперервному гальмуванні автомобіля. Він звернув увагу, що стоп-сигнали автомашини запалилися і жодного разу не гасли. На тривалість світіння стоп-сигналів шофер звернув увагу, як на сигнал тривоги.
Певне значення для обрання слідчим тактики допиту, оцінки його результатів має врахування фактора емоційності у сприйнятті. Емоції, випробовувані свідком у момент сприйняття події, або у зв'язку з викликом до слідчого на допит, іноді настільки негативно впливають на пам'ять, що заважають зосередитися і пригадати обставини, які в іншій обстановці він згадав би без особливих зусиль. А.Ф.Коні, відзначаючи емоційне ставлення до сприймається у свідків, писав: В«Їм здається проста палиця - кийком; загроза пальцем - підйомом кулака; підвищений голос - криком; перший крок вперед - нападом; схлипування - риданням В». [8] Цю особливість важливо знати слідчому для того, щоб мати можливість правильно оцінити в показаннях те, що може бути гіперболізувати або применшити під впливом емоційного ставлення до сприймається.
В оцінці правильності показань чимале значення має облік схильності особи до фантазування, яка розглядається як довільне заповнення прогалин сприйняття. У практиці розслідування злочинів В«чиста фантазіяВ» в показаннях майже виключена. Зазвичай вироблену картину допитуваний доповнює фантастичними нашаруваннями, що стосуються окремих деталей події, дат, чисел. Виявлення таких фантастичних нашарувань можливо тільки в результаті ретельного аналізу показань, зіставлення їх з наявними у справі матеріалами.
В відділення міліції надійшла заява від К. про те, що невідомий чоловік щовечора приходить до ставка з хлопчиками і, купаючись з ними, топить їх. В підтвердження викладеного заявник описував місце злочину і додавав, що трупи дітей ще у воді.
Слідчий, прибулий на місце, вказане заявником, у присутності К. і понятих приступив до огляду. Були виявлені дві корчі, за формою подібні з тілом дитини. В Надалі з'ясувалося, що К., спостерігаючи прихід невідомого чоловіка та його купання з хлопчиками, з цікавості пішов до місця купання і тут, дивлячись з берега в воду, побачив ці корчі. Спостерігаючи тільки прихід купаються і не бачачи догляду, К. прийшов до висновку, що є свідком злочину. Химерна форма корч...
