Усиновленіe дитини
Усиновлення - це не тільки форма влаштування на виховання дітей, залишилися без піклування батьків, але і юридичний факт, що викликає певні правові наслідки. В результаті усиновлення усиновлені діти і їх потомство по відношенню до усиновителів та їх родичам, а усиновителі та їх родичі по відношенню до усиновленим дітям та їхнім нащадкам у всіх особистих і майнових правах та обов'язках прирівнюються до родичів за походженням (п. 1 cm. 137 СК).
Між усиновителем і усиновленою дитиною виникають взаємні особисті та майнові права і обов'язки, рівні тим, які існують між батьками і дітьми, причому не тільки сімейні права і обов'язки, але також права та обов'язки, передбачені іншими галузями законодавства (Цивільним, житловим, трудовим, пенсійним та ін.) Це відбувається як у разі усиновлення дитини подружжям, так і одним з них, або особою, не перебувають у шлюбі. Причому зазначені правові наслідки настають незалежно від запису усиновителів як батьків у актового запису про народження дитини.
Прирівнювання законом усиновленої дитини до рідних дітей усиновителя означає, що усиновителі, як і батьки, мають право і зобов'язані піклуватися про виховання і всебічний розвиток усиновленої дитини (ст. 63 СК). Усиновителі також зобов'язані утримувати своїх усиновлених дітей (ст. 80, 85 СК), що припускає можливість стягнення з усиновителів аліментів у разі невиконання аліментні обов'язки (ст. 80 СК). Відповідно працездатні повнолітні усиновлені діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних потребують допомоги усиновителів і піклуватися про них (ст. 87 СК).
Усиновителі є законними представниками неповнолітньої усиновленої дитини і виступають на захист його прав та інтересів у відносинах з якими фізичними та юридичними особами, в тому числі і в судах, без спеціальних повноважень (ст. 64 СК).
Як законні представники
неповнолітніх усиновлених дітей усиновителі здійснюють цивільно-правові угоди від імені усиновлених дітей, не досягли віку чотирнадцяти років (малолітніх), або дають згоду на укладення угод усиновленими дітьми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 26, 28 ЦК). Усиновителі у встановленому законом порядку несуть відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім усиновленою дитиною віком до чотирнадцяти років (ст. 28, 1073 ЦК), якщо не доведуть, що шкоди завдано не з їхньої вини. Якщо ж шкода заподіяна усиновленою дитиною в віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, то його усиновителі несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за відсутності у усиновленої дитини доходів або іншого майна, достатніх для відшкодування шкоди, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 26, 1074 ЦК).
Правомочності усиновителів з управління майном усиновленої дитини такі ж, як у батьків, і регламентуються ст. 60 СК та ст. 37 ГК.
Відповідно до норм спадкового права при спадкуванні за законом усиновлені діти після смерті усиновителів, а усиновителі - після смерті усиновлених дітей є спадкоємцями першої черги.
Усиновлювач вправі вселити в житлове приміщення усиновленої дитини (Житлове приміщення займається усиновлювачем та членами його сім'ї за договором найму житлового приміщення або за договором соціального найму житлового приміщення - ст. 672 ЦК) без згоди інших постійно з ним проживають членів сім'ї і без урахування вимог законодавства про норму житлової площі на одну людину (ст. 679 ГК; ст. 54 ЖК).
Усиновлені діти мають право на пенсію в разі втрати годувальника (Усиновителя) нарівні з рідними дітьми, а усиновлювачі - нарівні з батьками без будь-яких додаткових умов.
З вступом рішення суду про усиновлення дитини в силу усиновителі набувають право на пільги і державні допомоги, встановлені для громадян, які мають дітей.
Кодекс передбачає встановлення правовідносин не тільки між усиновленою дитиною (і його нащадками) і усиновлювачами, але також між усиновленою дитиною (і його нащадками) і родичами усиновлювачів. Мова йде про таку ступеня споріднення, яка за законодавством спричиняє виникнення у родичів тих чи інших особистих немайнових чи майнових прав та обов'язків. Наприклад, дідусь, бабуся (тобто батьки усиновлювачів), брати, сестри (діти усиновителів) та інші родичі мають право на спілкування з усиновленою дитиною (ст. 67 СК), або непрацездатні потребують допомоги дідусь, бабуся (батьки усиновлювачів) мають право на аліменти від своїх повнолітніх працездатних онуків (дітей, усиновлених їх дітьми) при наявності умов, передбачених ст. 95 СК.
За загальним правилом, закріпленому в п. 2 ст. 137 СК, усиновлені діти втрачають всі особисті немайнові та майнові права і звільняються від обов'язків по відношенню до своїх батьків і іншим родичів за походженням. Таке правове наслідок настає у всіх випадках, коли дитину всиновлюють подружжя, і він набуває як батька, так і мати.
Однак при усиновленні дитини однією особою Сімейним кодексом допускаються винятки із загального правила про припинення правовідносин між усиновленою дитиною та батьками, іншими родичами. Так, коли дитина усиновлюється НЕ обома подружжям, а одним з них, або вітчимом, мачухою, самотньою жінкою, самотнім чоловіком, то за бажанням батька - матері, якщо усиновитель чоловік, або батька, якщо усиновитель жінка, за нею (ним) можуть бути збережені особисті немайнові та майнові права і обов'язки батька щодо дитини (п. 3 ст. 137 СК). Якщо при усиновленні дитини однією особою зберігаються права і обов'язки дитини щодо одного із батьків, то вони вважаються збереженими і стосовно родичів цього родителя.
Про збереження батьківських прав за одним із батьків усиновленої повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення суду про встановлення усиновлення дитини. Відсутність такої вказівки означає, що правові відносини дитини з обома батьками припинені, навіть якщо в якості усиновителя виступало одне особа.
Ще один виняток із загального правила про припинення правовідносин між усиновленою дитиною і його близькими родичами при усиновленні дитини однією особою. Якщо один з батьків усиновленої дитини помер, то по прохання батьків померлого батька (дідуся чи бабусі дитини) можуть бути збережені особисті немайнові та майнові права і обов'язки в стосовно родичів померлого батька (п. 4 ст. 137 СК). Умовами реалізації такої можливості для дідуся і бабусі усиновленої дитини закон називає інтереси дитини, а не думка усиновителя (наприклад, дитина прив'язаний до дідусеві, бабусі, тітки, дядька, іншим близьким родичам і припинення контактів з ними може завдати йому психологічну травму).
Про збереження правовідносин усиновленої дитини з родичами померлого батька (дідусем, бабусею та ін) вказується в рішенні суду про встановлення усиновлення.
Порядок взаємного спілкування усиновленої дитини з родичами померлого батька встановлюється за домовленістю між усиновлювачем та родичами дитини, а за відсутності такої домовленості - за рішенням органу опіки та піклування. Якщо ж усиновлювач не підкоряється цьому рішенням, то родичі усиновленої дитини або орган опіки та піклування можуть звернутися до суду з позовом про усунення перешкод до спілкування з дитиною. Суд буде вирішувати спір виходячи з інтересів дитини та з урахуванням думки дитини (Ст. 67 СК).
Розглянуті правові наслідки усиновлення дитини (втрата усиновленими дітьми особистих немайнових і майнових прав та обов'язків по відношенню до своїх батьків і іншим родичам за походженням, і відповідно придбання ними прав і обов'язків у відношенні усиновителів і їх родичів) наступають незалежно від запису усиновителів в якості батьків усиновленої дитини в актовому записі про народження дитини (п. 6 ст. 137 СК).
Винятком із загального правила про повну втрату усиновленими дітьми особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, заснованих на факті походження дітей, є також норма, передбачена ст. 138 ...
