ЗМІСТ
Введення
1. Поняття і сутність умовно-дострокового звільнення
1.1 Підстави і умови застосування умовно-дострокового звільнення
1.2 Порядок умовно-дострокового звільнення
1.3 Підстави скасування умовно-дострокового звільнення
2. Поняття заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
2.1 Підстава застосування
2.2 Порядок застосування
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Центральним питанням проблеми застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є питання про його обгрунтованості, з'ясування того, на якій підставі і при дотриманні яких вимог особа, яка відбуває покарання, може бути достроково звільнена від подальшого відбування покарання під умовою дотримання певних рамок його поведінки після звільнення.
До прийняття КК РРФСР 1960 р. в кримінально-правовій літературі і судовій практиці панувала думка, що підставою умовно-дострокового звільнення і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є певна ступінь виправлення засудженого або можливість подальшого виправлення, що дозволяє завершити процес виправного впливу без повного відбування призначеного покарання або ж заміною покарання більш м'яким. Однак на даний момент однією Певною мірою виправлення недостатньо для застосування цих інститутів до засудженим.
В даній роботі я постараюся розкрити поняття, сутність, підстави, умови, порядок застосування і скасування таких інститутів, як умовно-дострокове звільнення і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у відповідно до карного кодексу Республіки Білорусь.
1.ПОНЯТИЕ І СУТНІСТЬ умовно-дострокового звільнення
Призначаючи покарання особі, суд керується не тільки ступенем небезпеки скоєного ним злочину і ступенем суспільної небезпеки особи винного, але і тим, яке покарання здатне виправити засудженого. У процесі виконання покарання особа може виправитися ще до його повного відбуття. Продовження застосування покарання до такої особи було б невиправданим, оскільки цілі кримінальної відповідальності по суті досягнуті. У зв'язку з цим Кримінальний кодекс передбачає можливість умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 90 КК).
Наявність даного інституту в законодавстві надає виховний вплив на засуджених, які відбувають покарання та стимулює їх до виправлення.
Умовно-дострокове звільнення - Це звільнення засудженого від відбування покарання з умовою виконання покладених на нього судом обов'язків, непорушення громадського порядку і невчинення нового злочину протягом невідбутого строку покарання [11].
Сутність умовно-дострокового звільнення від покарання полягає в тому, що засуджений звільняється від подальшого відбування покарання до закінчення строку, визначеного вироком суду. При цьому звільнення від подальшого відбування покарання є умовним - засуджений повинен протягом невідбутого строку покарання виконувати покладені на нього судом обов'язки, не порушувати громадський порядок, не вчиняти умисного злочину або злочину по необережності, за яке він може бути засуджений до позбавлення волі [10].
Згідно статті 90 КК умовно-дострокове звільнення є видом звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання, стимулюючим його виправлення.
Воно може бути застосоване до осіб, які відбувають наступні види основного покарання, призначуваного на певні терміни:
- позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
- виправні роботи;
- обмеження по військовій службі;
- арешт;
- обмеження волі;
- напрямок в дисциплінарну військову частину;
-позбавлення свободи [4].
При умовно-дострокове звільнення від основного покарання засуджений може бути звільнено також від додаткових покарань [13].
Умовно-дострокове звільнення від покарання застосовується тільки судом за місцем відбування покарання засудженим. Подання про умовно-дострокове звільнення від покарання в суд направляють орган чи установа, виконують покарання. Про умовно-дострокове звільнення від покарання особи, яка відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні частини, подання до суду направляє командир військової частини. Суд же, розглядаючи уявлення, може звільнити засудженого від подальшого відбування покарання, але може і відмовити в цьому, якщо прийде до висновку, що особа не довело свого виправлення.
1.1 Підстави і умови застосування умовно-дострокового звільнення
Під підставою слід розуміти "причину, достатній привід, який виправдовує небудь ", тобто головну причину настання тих чи інших наслідків. Відбуття певної частини призначеного покарання такої головною причиною навряд Чи є, так як особа, яка відбуває покарання, заохочується звільненням від подальшого відбування покарання не за те, що воно відбуло якусь частину покарання, а за те, що воно під час відбування покарання стало на шлях виправлення. Таким чином, підстава застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мабуть, слід шукати в досягненні цілей покарання, а супутні формальні вимоги, передбачені законом, становлять лише передумови застосування даної заохочувальної норми [10].
В Відповідно до ст. 90 КК для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання в якості матеріального підстави закон вимагає досягнення засудженим певного ступеня виправлення (засуджений повинен бути визнаний довели своє виправлення), а в якості формального - відбуття певної частини строку покарання (від половини до трьох чвертей) [9].
Умовний характер дострокового звільнення від відбування покарання виражається в вимогах до засудженого в період невідбутої частини строку покарання дотримувати покладені на нього судом обов'язки, не порушувати громадський порядок і не здійснювати злочинів під загрозою скасування умовно-дострокового звільнення і відновлення виконання невідбутого покарання. Невідбуту частину покарання, таким чином, є своєрідним випробувальним терміном - проміжком часу, в протягом якого засуджений повинен довести своє виправлення. При умовно-дострокове звільнення від покарання цей термін дорівнює тривалості невідбутої частини покарання.
В Відповідно до частини 5 ст. 90 КК суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення, може покласти на засудженого обов'язки, передбачені частиною 3 ст. 77 КК, яка, в свою чергу, відсилає до відповідних положень частини 2 ст. 81 КК: попередньо повідомляти орган внутрішніх справ про зміну місця проживання, про виїзд в особистих справах в іншу місцевість на термін більше одного місяця, являтися в зазначений орган на його виклик, але не частіше одного разу на два місяці, при необхідності давати пояснення щодо своєї поведінки і способу життя. При цьому в частині 3 ст. 77 КК вказується на можливість встановлення судом для засудженого та більш строгих обов'язків, передбачених частиною 4 ст. 77 КК; принести вибачення потерпілому, у визначений термін усунути заподіяну шкоду, поступити на роботу або навчання, пройти курс лікування від хронічного алкоголізму, наркоманії, токсикоманії чи венеричного захворювання, не міняти місця проживання без згоди органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, не виїжджати з особистих справах на строк більше одного місяця за межі району (міста) місця проживання, періодично з'являтися в цей орган для реєстрації, перебувати після настання певного часу за місцем проживання, не відвідувати певні місця.
Необхідно відзначити, що в КК передбачена достатньо гнучка дворівнева система правообмежень (частина 2 ст. 81 і частина 4 ст. 77 КК), встановлювана за вибору суду. Це обов'язки різного ступеня строгості, що істотно розши...
