СИБІРСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ, УПРАВЛІННЯ ТА ПСИХОЛОГІЇ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Кримінальну право
Курсова робота
На тему: В«Умисел як форма вини і його видиВ»
Красноярськ 2008
Зміст:
Введення
Глава I. Поняття умислу як форми вини
Глава II. Прямий і непрямий види умислу
2.1 Прямий умисел: його поняття та зміст
2.2. Непрямий умисел: його поняття та зміст
2.3 Значення прямого і непрямого умислу
Глава III. Інші види умислу, їх поняття та правове значення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність. В представленої курсової роботі буде досліджена тема - В«Умисел як форма вини і його види В». Актуальність вивчення обраної теми зумовлена ​​тим, що найбільш складною для встановлення і докази є суб'єктивна сторона складу злочину, складовою частиною якої і є вина. В кожному конкретному випадку необхідно правильно встановити саме ту форму вини, яка передбачена кримінальним законом.
У російському кримінальному праві принцип вини є одним з найважливіших. Він означає, що за випадкове заподіяння будь-якої шкоди за відсутності вини особи воно не повинно нести кримінальну відповідальність. Вина у формі умислу або необережності - необхідна умова кримінальної відповідальності
Крім цього, необхідно додати, що в Конституції Російської Федерації в ст. 49, закріплено наступне: кожен обвинувачуваний у скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому федеральним законом порядку і встановлено що набрало законної сили вироком суду.
Тому метою курсової буде аналіз системи і структури умислу як форми вини. У відповідності з певною метою в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
- дослідити поняття, ознаки та сутність умислу як форми вини;
- докладно розглянути прямий і непрямий умисел, їх поняття, зміст і значення;
- також досліджувати і інші види намірів, їх значення.
Об'єктом дослідження представленої курсової роботи є умисел як форма вини з точки зору сучасного російського кримінального права. Предметом дослідження даної курсової роботи є основні види, сутність і поняття умислу.
У першій главі буде розглядатися поняття умислу як форми вини. Таким чином, перша глава стане основою для розгляду, поставленого питання. Друга глава розкриє поняття, зміст та значення умислу, а третя - деякі інші види умислів та їх правове значення.
Глава I . Поняття умислу як форми вини
Умисел є найбільш Найпоширенішою формою вини. З кожних 10 злочинів близько 9 скоюються навмисне.
Кримінально-правові норми, визначають умисну ​​форму вини, пройшли довгий шлях розвитку.
У перших декретах Радянської влади, що передбачають відповідальність у більшій частині за умисні злочини, визначення умислу не давалося. Вперше це визначення було сформульовано в КК РРФСР 1922 р. таким чином: "... а) діяли умисне, тобто передбачали наслідки і їх бажали або ж свідомо допускали їх наступ "(ст. 11).
Основні початку кримінального законодавства декілька уточнили це визначення, вказавши, що при умислі особа "... передбачала суспільно небезпечний характер наслідків своїх дій, бажало цих наслідків або свідомо припускала їх настання "(ст. 6). Законодавець в даному випадку цілком обгрунтовано доповнив визначення умислу зазначенням на передбачення винним суспільно небезпечного характеру наслідків свого діяння.
У прийнятих в 1926-1935 рр.. кримінальних кодексах союзних республік умисел визначався так само (наприклад, ст. 10 КК РРФСР 1926р.).
Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р. та кримінальні кодекси союзних республік 1959-1961 рр.. значно удосконалили поняття умислу, визначивши, що злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 8 КК РРФСР 1960 р.).
Ухвалені, але так і не набрали законної сили Основи кримінального законодавства Союзу РСР і республік 1991р. вперше законодавчо закріпили поділ умислу на прямий і непрямий. КК РФ 1996 р. зберіг цей поділ, визначивши в різних частинах статті прямий і непрямий умисел, ввівши їх словесне позначення, яке до цього використовувалося тільки теорією і правозастосовчої практикою.
Прийнятий у 1996 р. КК РФ, розширивши і поглибивши регламентацію інституту вини, виділив самостійну главу 5 "Вина". Крім уточнених та оновлених визначень умислу і необережності (Ст. 25 і 26) в даній главі містяться і три нові норми: форми вини (ст. 24), відповідальність за злочини, вчинені з двома формами вини (ст. 27), і невинне заподіяння шкоди (ст. 28). Обсяг і зміст п'ятого розділу в тому вигляді, як вона представлена ​​в чинному КК, з'явилися результатом послідовної наукової розробки основних положень суб'єктивної сторони, а також тих численних дискусій про вино, які мали місце в теорії кримінального права.
У чинному кримінальному законі поняття вини не розкривається, вказується лише, що вина є родовим поняттям наміру й необережності. Таке ж становище було і в дореволюційному законодавстві. Ухвала про покарання 1845. не визначало ні провини, ні її форм, вдаючись при цьому до використання різних термінів (Навмисне, зі знанням наслідків, з метою, з наміром, зловмисно і пр.), що викликало їх різне тлумачення в теорії і практиці. Кримінальне укладення 1903 р., покінчивши з такою багатозначністю термінів, визначило в законі обидві форми вини (умисел і необережність), вказавши основні ознаки цих понять.
Не дається визначення вини як родового поняття і в зарубіжному кримінальному законодавстві. В деяких зарубіжних КК зазначається, що вина є родовим поняттям. Так, в ст. II (1) КК Болгарії говориться: "Суспільно небезпечне діяння визнається винним, якщо воно відбувається навмисно або необережно ". Далі законодавець розкриває поняття цих форм вини, визначаючи їх ознаки. В інших КК просто констатується визнання двох форм вини без вказівки їх ознак.
Наприклад, згідно зі ст. 10 КК Іспанії "Злочинами або проступками є карані за законом дії або бездіяльності, вчинені з умислом чи з необережності ". Згідно зі ст. 15 КК ФРН "карається тільки умисна дія, якщо закон прямо не передбачає покарання за необережний дію ". Нарешті, деякі КК зовсім не містять в Загальній частині ніяких вказівок ні на провину, ні на її форми. Однак в Особливій частині цих КК існує досить чітке розмежування умисних і необережних діянь. Так, у КК Франції в гл. 1 в отд. 1 говориться про "умисних зазіханнях на життя", а в отд. 2 - Про "ненавмисних зазіханнях на життя" і т.д.
Для того щоб зрозуміти, що являє собою умисел як форма вини в чинному кримінально законодавстві, необхідно, перш за все, більш детально визначити поняття і зміст такого явища в кримінальному праві як В«винаВ».
У теорії кримінального права існує поняття - склад злочину, тобто сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Поняття складу злочину включає чотири групи ознак, які називаються елементами складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.
При відсутності одного з зазначених елементів складу злочину яке діяння не може вважатися злочинним діянням. Проте в даному випадку, інтерес представляє суб'єктивна сторона злочину, як один з найважливіший елементів складу злочину.
Суб'єктивна сторона представляє внутрішню, психічну частину злочинної поведінки. З...
