МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РК
КОКШЕТАУСКІЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Абая МИРЗАХМЕТОВА
ГУМАНІТАРНО-ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЮРИСПРУДЕНЦІЇ І МИТНОГО СПРАВИ
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему В«КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШАХРАЙСТВО В»
студентки V курсу
фахом В«ЮриспруденціяВ»
Баймуратовим Г.М.
Науковий керівник
кандидат юридичних наук,
Жолумбаев М.К.
Кокшетау 2007
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕВОЛЮЦІЯ ШАХРАЙСТВА ЯК ВИДУ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2. ПОНЯТТЯ ШАХРАЙСТВА з кримінального права РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН
3. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ
3.1 Об'єкт шахрайства
3.2 Об'єктивна сторона шахрайства
3.3 Суб'єкт шахрайства
3.4 Суб'єктивна сторона шахрайства
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Шахрайство не знає кордонів, зародившись ще в давнину, вже тоді кримінальний талант людини, мабуть був невичерпний. Шахрайство найбільш процвітає в часи смути, коли становище суспільства ні добре, ні погано, як скажімо, в країнах, що розвиваються країнах. Але навіть у розвинених країнах громадяни не позбавлені долі стати жертвами шахраїв. Просто вони попадаються на вудки не якихось дрібних аферистів, наперсточників, циганок, а добре інформованих шахраїв, які будують немислимі, на перший погляд, фінансові піраміди.
З переходом до ринкових відносинам, різноманіття форм власності і свободу підприємництва значно підвищується активність людей не тільки в що дозволяються формах, але і в рамках кримінальних способів бізнесу і збагачення. В умовах галопуючої інфляції, економічної та правової нестабільності збиток від економічних злочинів обчислюється мільйонами тенге. Економічні злочини видозмінюються, набувають нові, часом ще незвідані, якісні форми, це цілком відноситься і до шахрайства.
Якщо говорити про шахрайстві в Казахстані, як про територіально цілісному політичному освіті, то точні статистичні дані, що малювали б відносно достовірну та об'єктивну картину такого виду злочину як шахрайство, відноситься до періоду початку 60 років нинішнього століття. Таке положення пояснюється тим, що лише в 1960 році набувають уніфікований і однаковий характер дані загальносоюзної кримінальної статистики. Як відомо, на території Казахстану діяли загальносоюзні нормативно-правові акти, а також поширювалось законодавство РРФСР. Якщо говорити про область кримінальної політики, то тут, насамперед, мається на увазі кримінальний і кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, безпосередньо застосовувалися в Казахстані.
Статистичні дані свідчать, про те, що в структурі загальної злочинності традиційно високий відсоток таких В«загальнокримінальнихВ» злочинів, як крадіжки чужого майна, і шахрайство. Аналіз кримінальної статистики свідчить про те, що ситуація з проблемою шахрайства в республіці в порівнянні з попередніми роками не зазнала позитивних змін.
В«Так, кількість судимих за шахрайство в 1993 році склало 650 засуджених, в 1994-564, в 1995-864, в 1996-625, в 1997-456. Зареєстровано фактів шахрайства у відсотках від загального числа: 1993-2900 (1,6%), 1994 - 2727 (1,6%), 1995 - 2651 (1,8%), 1996 - 2390 (1,6%), 1997 - 2022 (1,5%) В». [1].
Ця ситуація пояснюється насамперед відмінностями в критеріях обліку і стадіях кримінального судочинства, в яких він здійснюється. Так, наприклад, в дані про судимості не входять особи, щодо яких кримінальне переслідування було припинено у зв'язку із застосуванням заходів громадського, адміністративного впливу на досудових стадіях. Де частина з уже викритих злочинців (Обвинувачених) ховається від явки до органів правосуддя. Також в ході судового розгляду у відношенні деяких осіб виносяться виправдувальні вироки. Тому дані судової статистики не збігаються з даними про залучаються до кримінальної відповідальності і вчинили шахрайство.
У зв'язку з аналізом наведених статистичних відомостей, може закономірно виникнути питання про те, які показники все ж найбільш об'єктивно відображають реальну характеристику злочину в цілому. І тут не обійтися без врахування такого кримінологічного властивості злочинності, як латентність. Наука вже давно цікавиться В«темноїВ» цифрою злочинності. Ще з часів Кетле і Феррі робляться спроби її визначити. При цьому як тоді, так і зараз В«методами визначення латентності є вибіркові кримінологічні дослідження, засновані, як правило, на з'ясуванні думок різних категорій населення, подальшому їх узагальненні та застосуванні для розрахунку підсумкових показників різних математичних методик В». [2].
В«Загальний розрахунковий рівень латентності можна визначити в 70%. Хоча він істотно змінюється в Залежно від конкретного виду злочину В». [3].
Справа в тому, що методами кримінальної статистики, реєстрації злочинів, до якого б рівня досконалості вони не були доведені, ніколи не вдасться зафіксувати точну число скоєних злочинів, а значить, і реальних розмірів злочинності. Латентність по категорії справ, пов'язаних з шахрайством складає порядка 40 %. Не заглиблюючись в загальний аналіз проблеми латентності злочинів, звернемо увагу на те, місце, яке займає в її структурі шахрайство. Слід підкреслити, що спеціальних досліджень з даної специфіці не проводилося. Дана проблема не піддавалася великомасштабного системному аналізу.
Загальна кримінологічна аксіома В«зворотній залежності рівня латентностіВ» свідчить, що чим менше суспільна небезпека, тим вище рівень його латентності і навпаки. Якщо спиратися на цей постулат, то в принципі можна говорити про більш високому рівні латентності чинених шахрайств, оскільки в більшості своїй вони все ж носять менш суспільно небезпечний характер.
У Кримінальному кодексі 1960 року, шахрайство значно видозмінилася, набуло нових ознак. Звичайно, і зараз існують особи, які наживаються на обман розміні грошей або валюти, на використанні В«ляльокВ» і т.п. Всі ці традиційні види шахрайства, ймовірно, будуть існувати ще довгий час. Однак ринок створив і, головне, зробив можливою появу нових видів обману. Це - банківське шахрайство (розкрадання шляхом незаконного отримання кредитів), комп'ютерне і страхове шахрайство, електронне, шахрайство при угодах з нерухомістю, в тому числі іпотеку, у сфері малого бізнесу, і багато іншого.
Подальший розвиток ринкових відносин та приватного підприємництва, збільшення числа підприємств і організацій, в тому числі і в сфері дрібного і середнього бізнесу, фінансово - майнових відносин, загострення конкуренції, зростання небезпеки банкрутства також неминуче ведуть до зростання шахрайства.
Шахрайство має тривалу історію, в кримінальному середовищі накопичено і продовжує накопичуватися досвід вчинення даного злочину, субкультура і виправдовує їх, система поглядів. З шахрайством пов'язана діяльність професіоналів злодійського світу, тобто професійна злочинність, а також багато прояви організованої злочинності, що випливає з аналізу використання фальшивих банківських і фінансових документів, діяльності спеціально створених для здійснення шахрайських операцій різних фондів, підприємств і різних компаній. Це пояснюється прибутком зазначеного кримінального промислу. Одна стрімко і вміло проведена операція приносить дохід, який покриває не тільки всі витрати не її підготовку, але і є незмірно більшим порівняно з доходами отриманими від крадіжки. Шахрайство і менш ризиковано, ніж інші злочини проти власності.
Викладене дозволяє зробити висновок, що проблема шахрайства в даний час вельми актуальна .
Наукова новизна цього дослідження полягає в підході до вирішення поставлених перед ним завдань з урахуванням сучасних соціально-політичних, економічних, правових, змін, пе...
