Транспортне право
навчальний посібник
Зміст
3
1. Загальна 5
1.1 Поняття та предмет транспортного права ................................................ 5
1.2 Види транспорту. Управління транспортом ........................................... 7
2. Джерела правового регулювання ............................................... ....... 12
2.1 Поняття джерел транспортного права ............................................ 12
2.2 Транспортне право та транспортне законодавство ....................... 14
2.3 Транспортне законодавство: його система і структура ................... 18
3. Договір перевезення вантажів ............................................... ......................... 25
3.1 Поняття та види договорів перевезення ................................................ ... 25
3.2 Підстави для укладення договору перевезення ................................... 27
3.3 Договір перевезення вантажів ........................................... ........................... 30
3.4 Елементи зобов'язання з перевезення. Права та обов'язки сторін .. 33
3.5 Підстави припинення договору перевезення ....................................... 38
3.6 Відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів і відправника за невикористання поданих транспортних засобів .................................... 43
3.7 Відповідальність перевізників та вантажовідправників за незбереження вантажів 48
3.8 Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажів .............. 58
4. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні ............................... 61
4.1 Особливості перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні ....... 61
4.2 Вузлові угоди ............................................ ................................... 66
5. Договір перевезення пасажирів ............................................... ................ 73
80
Введення В економічному житті нашої країни відносини, пов'язані з транспортом, мають важливе значення. Транспорт є сполучною ланкою економіки країни, складовим єдиний комплекс, який охоплює всі види суспільного виробництва, розподілу і обміну. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного законодавства здійснюється дещо своєрідно. Цивільний кодекс України в гл. 30 визначає і регулює лише найбільш важливі, принципові положення, що стосуються перевезень вантажів, пасажирів, а також інших транспортних зобов'язань. Ці положення мають обов'язково враховуватися чинним транспортним законодавством, незалежно від того, включені вони в транспортні статути і кодекси чи ні.
Разом з тим хотілося б звернути увагу на одну обставину, яке має істотне значення при вивченні транспортного права і транспортного законодавства.
Транспортне законодавство є найбільш стабільним законодавством, і основні його положення, що регулюють відносини, пов'язані з укладенням договору перевезення, з подачею транспортних засобів, відповідальністю за їх невикористання, втрату, пошкодження вантажів, пред'явленням претензій і т.д., продовжують залишатися незмінними вже багато роки. Це дозволило використовувати в цій роботі вислови та судження відомих юристів минулих років по різних спірних аспектів транспортного законодавства, які продовжують бути актуальними і донині і допомагають краще зрозуміти і оцінити чинне транспортне законодавство, зробити правильні висновки в відносно деяких проблем, що існують в транспортних зобов'язаннях в даний час. Таким чином, навчається знайомиться не тільки з положеннями транспортного законодавства, але і з теоретичним обгрунтуванням тих чи інших положень, закладаючи науковий фундамент своєї майбутньої спеціальності.
Коло відносин, що розглядаються в цій роботі, дуже широкий. Це відносини, пов'язані з поняттям транспортного права, системою і структурою транспортного законодавства всіх видів транспорту, поняттям та укладанням договорів перевезення на різних видах транспорту, з відповідальністю транспортних організацій та клієнтури за неналежне виконання транспортних зобов'язань, транспортними договорами та інші правовідносини у сфері транспорту.
1 . Загальна частина
1. 1 Поняття і предмет транспортного права
В умовах переходу до ринкової економіки відносини, пов'язані з транспортом, набувають важливого значення. Відмінна риса транспорту як галузі матеріального виробництва полягає в тому, що він не створює нових матеріальних цінностей і тому не збільшує багатства суспільства. Його продукція - діяльність по територіальному переміщенню вантажів або людей.
Транспорт є сполучною ланкою економіки країни, що охоплює всі види суспільного виробництва, розподілу і обміну. Від регулярної, чіткої роботи транспортних підприємств, своєчасної перевезення вантажів і пасажирів залежить ритмічна робота промисловості, торгівлі і т.д.
Для визначення предмета транспортного права необхідно виявити специфічний ознака відносин, регульованих цим правом. Транспортне право регулює відносини, пов'язані з перевезеннями на всіх видах транспорту. Отже, предметом транспортного права є суспільні відносини між транспортними підприємствами і клієнтурою, що виникають у зв'язку з наданням послуг з використання транспортних засобів для здійснення перевізного процесу.
Розглядаючи місце транспортного права в системі права, слід виходити з такого.
Транспортне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з організацією та діяльністю транспортних підприємств, відносини між транспортними підприємствами та їх численної клієнтурою, користується транспортними засобами, а також між самими транспортними підприємствами як одного, так і різних видів транспорту.
Загальноприйнято розмежовувати галузі права за предметом і методом правового регулювання. Цілком очевидно, що предметом правового регулювання в окремій галузі права повинен служити однорідний коло суспільних відносин. Однак нерідко такі однорідні суспільні відносини (Як, наприклад, у транспортній діяльності) складаються і розвиваються під впливом ряду галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та т. д. У таких випадках виникає необхідність у додаткових заходах, дозволяють визначити предмет даної галузі права. У цьому сенсі найбільш важливе значення має метод правового регулювання, під яким розуміється юридичний засіб впливу, що застосовується при правовому регулюванні суспільних відносин. Тільки єдність предмета і методу регулювання є правильним класифікаційною ознакою розподілу норм права по галузям. Особливістю транспортного права є те, що воно поєднує в собі владно-організаційні відносини, що регулюються адміністративним правом, та майнові відносини, що регулюються цивільним правом. Однак таке поєднання саме по собі не є достатньою підставою для виділення транспортного права в самостійну галузь. Транспортне право являє собою комплексну галузь права, регулює різні за характером відносини, які виникають в процесі взаємовідносин транспортних підприємств з клієнтурою, коли такі відносини потребують спеціальному правовому регулюванні через їх особливостей. Загальна мета об'єднання в єдиному комплексі транспортного права норм різних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового, земельного і т.д. - Регулювання діяльності різних видів транспорту як єдиної транспортної системи країни. Норми транспортного права регулюють головним чином відносини між транспортними підприємствами та їх клієнтурою з перевезень вантажів, пасажирів, багажу, відрізняються великим різноманіттям і складністю, і тому вивчення їх у навчальних заклада...
