ВСТУП
Затримання - це невідкладна покарання осіб, які вчинили кримінально каране діяння. Разом з тим воно є і мірою процесуального примусу, виробленої лише по підставах та в порядку, передбаченими законом.
Правові підстави затримання підозрюваного у вчиненні злочину передбачені кримінально-процесуальним законодавством (ст. 91 КПК). Покладаючи обов'язки по затриманню на орган дізнання, слідчого, прокурора, законодавець визначив ряд підстав, за наявності яких особа, підозрювана у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, може бути затримано.
Під тактикою затримання розуміється сукупність специфічних прийомів і засобів, що забезпечують найбільш раціональне виробництво затримання відповідно до кримінально-процесуальним законодавством.
Затримання підозрюваного як слідча дія потрібно відрізняти від взяття під варту як запобіжного заходу і від приводу як примусового доставлення свідка, потерпілого, обвинуваченого та інших осіб, якщо останні не є без поважних причин з вивезення органів розслідування чи суду.
Розробка тактичних прийомів, підвищення їх наукової обгрунтованості та ефективності вимагає обов'язкового і повного обліку психологічної характеристики дій і вчинків осіб, пов'язаних як із вчиненням, так і з розслідуванням злочинів. Під психологічним вивченням особистості в слідчій діяльності слід розуміти цілеспрямовану діяльність по встановленню певної сукупності даних, що характеризують особу і мають значення для вироблення правильних рішень щодо проведення слідчих заходів, наданню психологічного впливу на особистість і т.п.
Крім процесуальних, існують поодинокі і групові види затримання; одночасні і неодночасно; після підготовки або без неї. Здійснюватися вони можуть в приміщенні, на відкритому повітрі, за місцем проживання, за місцем роботи, в громадському місці.
Затриманий підлягає звільненню не тільки при порушенні вимог ст.91 КПК, але і в інших випадках недотримання порядку затримання, зокрема, коли з'ясувалося, що злочин не карається позбавленням волі; протягом терміну затримання кримінальна справа не порушена; посадова особа, яка затримала підозрюваного, не наділене необхідними повноваженнями; підозрюваний затримувався раніше за тим же підозрою; відсутній протокол затримання або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про затримання; протокол затримання або постанову про затриманні неналежним чином оформлені (немає підписів, не позначений час затримання і т.п.).
Підозрюваний підлягає звільненню після закінчення 48 годин з моменту фактичного позбавлення свободи, якщо не обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. При продовження терміну затримання підозрюваний підлягає звільненню після закінчення встановленого суддею строку. Суддя має право подовжувати затримання кілька разів, але загальний термін неодноразово продовженого їм затримання не може перевищувати 72 годин. Хоча про продовження суддею строку затримання говориться в главі 11 КПК "Запобіжні заходи", йдеться все ж саме про затримання, оскільки в п.3 ч.6 ст.108 КПК встановлено, що продовження зазначеного строку допускається для збирання доказів "обгрунтованість затримання". Якщо суддя відмовила у продовженні терміну затримання, підозрюваний звільняється негайно. В підтвердження того, що підозрюваний в цьому випадку повинен бути звільнений, йому видається копія ухвали або постанови суду про відмову в задоволенні клопотання дізнавача чи слідчого про укладення підозрюваного під варту.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТАКТИКИ ЗАТРИМАННЯ
1.1 Поняття, підстави і види затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів
Затримання - це невідкладна, комплексне слідча дія, що складається в захопленні особи, підозрюваної у вчиненні злочину, доставлянні та запровадженні в місце тримання затриманих [1].
Правові підстави затримання підозрюваного в скоєнні злочину передбачені кримінально-процесуальним законодавством (Ст. 91 КПК). Покладаючи обов'язки по затриманню на орган дізнання, слідчого, прокурора, законодавець визначив ряд підстав, за наявності яких особа, підозрювана у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, може бути затримано. В Відповідно до кримінально-процесуальним законодавством затримання правомірно, коли:
1) підозрюваний застигнутий при вчиненні злочину або не посередньо після нього.
Особа вважається захопленим під час вчинення злочину або безпосередньо після вчинення злочину, якщо його застали на місці при замаху на злочин, під час скоєння дій, утворюють закінчений злочин, або відразу ж після їх закінчення. Розглянуте підстава поширюється і на ті випадки, коли особа наздогнали в результаті переслідування, розпочатого у зв'язку з виявленням досконалого злочину;
2) потерпілі або очевидці вкажуть на дану особу як на вчинила злочин.
В«Під прямими вказівками очевидців, створюючими підстави затримання, розуміються повідомлення одного або декількох свідків або потерпілих, безпосередньо сприймали факт злочину і стверджували, що в його вчиненні брало участь то особа. на яке вони вказують. Очевидець або називає відоме йому особа, яка вчинила злочин, або показує на конкретної людини В»[2];
3) на підозрюваному або його одязі, при ньому або в його житло виявлені явні сліди злочину.
Явними вважаються відкриті, видимі, очевидні сліди, за механізмом освіти (походження) свідчать про причетності підозрюваного до вчиненого злочину. У тих випадках, коли відсутні достатні дані про самому злочині, виявлені сліди (якщо навіть особа не може пояснити їх походження) не можуть спричинити затримання.
Всі три наведених підстави можна віднести до категорії безумовних, які говорять про особу, вже вчинила злочин, і не тільки дають право, а й зобов'язують орган дізнання, слідчого, прокурора провести затримання названої категорії громадян. Однак у практиці зустрічаються випадки затримання громадян, які ще не скоїли злочин, але готувалися до цього. Нерідко, приймаючи рішення, органи дізнання змушені користуватися іншими даними, що дають підставу підозрювати особу у підготовці або скоєнні злочину. До таких даних відносяться: показання обвинувачених, свідків, повідомлення посадових осіб, відомості, отримані з різних документів, інформація, отримана при проведенні оперативно-розшукових заходів, та ін В«При наявності інших даних, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано, якщо це особа намагалась сховатися, або не має постійного місця проживання, або не встановлено його особистість, або якщо прокурором, а також слідчим або дізнавачем з згодою прокурора в гуд направлено клопотання про обрання відносно вказаної особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту В»(ч. 2 ст. 91).
Кримінально-процесуальне законодавство визначає і порядок утримання підозрюваного. Він полягає в наступному:
- після доставлення підозрюваного в орган дізнання, до слідчого або прокурора у термін не більше 3 годин має бути складено протокол затримання, в якому робиться відмітка про те, що підозрюваному роз'яснені права, передбачені ст. 46 КПК;
- в протоколі зазначаються дата і час складання протоколу, дата, час, місце, підстави і мотиви затримання підозрюваного, результати його особистого обшуку та інші обставини його затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і підозрюваним;
- про зроблений затриманні орган дізнання, дізнавач або слідчий зобов'язаний повідомити прокурора у письмовому вигляді в протягом 12 годин з моменту затримання підозрюваного;
- підозрюваний має бути допитаний у відповідності до вимог ч. 2 ст. 46, ст. 189 і 190 КПК [3].
Слід зазначити, що на практиці вимога закону про зазначення в протоколі мотивів затримання часто за різними обставинам не виконує...
