СУДОВІ ВИТРАТИ. ТЕРМІНИ І ШТРАФИ вЂ‹вЂ‹У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ
У господарському процесі інститут судових витрат має функціональну спрямованість. Причинами існування даного процесуального інституту є наступні:
перше, держава в особі платників податків несе значні витрати при організації діяльності господарських судів. Це витрати на утримання судової системи, її матеріально-технічне забезпечення, компенсації на проведення різних експертиз, виклики фахівців, свідків, залучення в процес перекладачів і т.д. Тому законодавець передбачив часткове погашення таких витрат за рахунок осіб, в інтересах яких вирішуються спори в господарських судах, тобто сторін і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Від такого обов'язку звільнені прокурор, деякі державні та інші організації і окремі категорії громадян, що передбачено Законом В«Про державну мито В»;
друге, сплата витрат покладається, як правило, на недобросовісну сторону, тобто на відповідача, який добровільно не виконав свій обов'язок перед позивачем і довів справу до суду, або на позивача, який звернувся до господарського суду з необгрунтованим позовом. Таким чином, судові витрати виконують і попереджувальний функцію.
Судові витрати - витрати, пов'язані з розглядом справ та вирішенням суперечок в порядку господарського судочинства, що покладаються на сторони та треті особи із самостійними вимогами на предмет спору в цілях компенсації цих витрат державі, а також спонукання зацікавлених осіб у врегулюванні спорів відповідно до законом без втручання господарського суду.
Існує два види судових витрат. Згідно зі ст. 98 ГПК судові витрати складаються з державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи (судових витрат).
Державне мито - це обов'язковий та діючий на всій території Республіки Білорусь платіж, сплачуваний або стягуються за вчинення юридично значимих дій, чинених господарськими судами з розгляду, вирішенню і перегляду справ та видачу документів.
Державна мито по всіх справах, що розглядаються господарськими судами (незалежно від рівня суду), сплачується чи стягується в республіканський бюджет.
Питання сплати або стягнення державного мита в господарському судочинство регулюються Законом В«Про державне митоВ» і відповідними постановами Уряду.
Роз'яснення щодо застосування В«Про ставки державного мита та надання додаткових пільг по її сплаті В» 1 названого законодавства про державне мито дані в постанові Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 7 грудня 2000 р. № 16 В«Про застосування господарськими судами законодавства Республіки Білорусь про державне мито.
Платниками державного мита є юридичні особи та громадяни Республіки Білорусь, іноземні особи, звертаються до господарського суду за здійсненням юридично значущих дій або видачею документів.
У ст. 101 ГПК наведено приблизний перелік звернень (позовних заяв, заяв, скарг) до господарського суду, які оплачуються державної митом. Зокрема, державної митом оплачуються: позовні заяви; заяви про визнання недейст-| вітельно актів державних та інших органів; заяви про економічну неспроможність (банкрутство); заяви про вступ у справу в якості третій чи-| ца, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, касаційні і наглядові скарги і ін
Державної митом оплачуються початкові і зустрічні позовні вимоги майнового і немайнового характеру. Питання встановлення розміру державної мита, відстрочки або розстрочки, а також звільнення від його сплати, повернення вирішуються у відповідності з наведеними вище Законом В«Про державну мито В»та постановою Уряду. Зокрема, державне мито стягується у твердих ставках і відсотках від ціни позову, в базових величинах і по іншими правилами.
При збільшенні розміру позовних вимог позивач зобов'язаний доплатити державне мито виходячи з нової ціни позову. При зменшенні розміру позовних вимог сплачена державна мито не повертається (ч. 2 ст. 101 ГПК).
Правила визначення ціни позову встановлені в ст. 102 ГПК. Так, ціна позову визначається:
за позовами про стягнення грошових коштів - виходячи з стягуваної суми;
за позовами про спонукання до виконання договірних зобов'язань - виходячи з вартості невиконаного зобов'язання;
за позовами про визнання не підлягає виконанню виконавчого або іншого документа, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку, - виходячи з оспорюваної суми;
за позовами про витребування майна - виходячи з вартості майна або його частки;
за позовами про витребування земельної ділянки - виходячи з вартості земельної ділянки за встановленою ціною, а при її відсутності - за ринковою ціною.
Ціна позову вказується позивачем у позовній заяві, в неї включаються і суми неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій, які позивач хотів би стягнути з відповідача. Ціна позову повинна перевірятися господарським судом, і в разі неправильного її визначення - встановлюється судом.
Витрати, пов'язані з розглядом справи, - Суми, що підлягають виплаті експертам за проведення експертизи, призначеної господарським судом, спеціалістам, перекладачам, свідкам; витрати по виробництву огляду на місці; витрати по повідомленню й викликом сторін до господарського суд, напряму судових актів і виконання судових доручень; інші витрати, визнані господарським судом необхідними (ст. 99 ГПК). До числа останніх можна віднести витрати за викликом до господарського суду інших осіб, а також витрати при організації виїзних судових засідань, виконанні судових та інших актів і т.д.
Розмір судових витрат безпосередньо не залежить від характеру спору, ціни позову та може бути різним в залежності від фактично понесених витрат господарським судом по конкретній справі.
Експертам, спеціалістам, перекладачам та свідкам відшкодовуються понесені ними у зв'язку з явкою до господарського суду витрати по проїзду, наймання житлового приміщення і виплачуються добові.
Експерти та фахівці отримують також винагорода за виконану ними за дорученням господарського суду роботу, якщо ця робота не входить у коло їхніх службових обов'язків.
Оплата праці перекладачів і виплата їм понесених витрат у зв'язку з явкою до господарського суду виробляються з коштів республіканського бюджету. Таким чином, забезпечується незалежність перекладача в господарському процесі.
За працівниками, визиваемимі.в господарський суд в якості свідків, зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою до господарського суду.
Свідки, які не перебувають у трудових відносинах, за відволікання їх від звичайних занять отримують компенсацію з урахуванням фактичної витрати часу виходячи з установлених законодавством базових величин з депозитного рахунку господарського суду. Порядок і розміри цих виплат встановлюються законодавством (ст. 104 ГПК).
Суми, що підлягають виплаті експертам, спеціалістам і свідкам, та інші необхідні витрати по справі попередньо вносяться на депозитний рахунок господарського суду стороною, яка заявила відповідне прохання, або третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Якщо зазначена прохання заявлена ​​обома сторонами або виклик фахівців, свідків, призначення експертизи та інші дії, підлягають оплаті, виробляються з ініціативи господарського суду, то необхідні суми вносяться сторонами в рівних частинах на депозитний рахунок господарського суду (ст. 105 ГПК).
Суми, що належать експертам, спеціалістам і перекладачам, виплачуються з депозитного рахунку господарського суду по виконанню ними своїх обов'язків (ст. 106 ГПК).
ГПК передбачає три порядки розподілу судових витрат між сторонами: при відмові від позову, при укладенні мирової угоди (ст. 107) і при звичайному судовому розгляді (ст. 108).
При відмові пози...
