ЗМІСТ
ВСТУП. 3
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Суду Європейських співтовариств 6
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА Суду Європейських співтовариств .. 11
2.1. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ Суду Європейських співтовариств 11
2.2. СКЛАД СУДУ ЄС (СУДДІ І ГЕНЕРАЛЬНІ АДВОКАТИ) 16
2.3. ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЧЛЕНІВ СУДУ .. 23
2.4. ТЕХНІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДУ (СЕКРЕТАР І СПЕЦІАЛІЗОВАНІ СЛУЖБИ) 27
РОЗДІЛ 3 ЮРИСДИКЦІЯ Суду Європейських співтовариств .. 29
ГЛАВА 4 ПРОЦЕДУРА СУДОЧИНСТВА .. 39
ВИСНОВОК. 45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .. 47
ВСТУП
Суд Європейських Співтовариств (European Court of Justice, Europaeischer Gerichtshof (Далі Суд ЄС)) являє собою особливо важливий і впливовий інститут європейської інтеграції. Згідно з установчими актами (Маастрихтського Договору про Європейський Союз 1992 р., Статуту Суду, затвердженому Протоколом, підписаним в Парижі в 1951 р. стосовно до Суду Європейського об'єднання вугілля і сталі (Далі ЄОВС), Брюссельський протокол від 1957 р. стосовно до Європейського Спільноти з атомної енергії (далі Євроатом) та Європейського Економічного Спільноті (далі ЄЕС), а також Процесуальним регламенту) Суд Європейських Співтовариств (далі Суд ЄС (з приводу назви Суду див. Главу 1)) відноситься до числа головних інститутів Співтовариств та Союзу. Можна сказати, що в порівнянні з Європейською Радою, Радою ЄС, Комісією і Європарламентом Суд ЄС виступає в ролі строго спеціалізованого юридичного органу неполітичного характеру. Якщо в загальних рисах визначити роль суду в житті Співтовариств, то його діяльність насамперед спрямована на однакове тлумачення і застосування права Європейських Співтовариств по відношенню до всіх суб'єктів права ЄС і на всій території, яка підпадає під юрисдикцію Співтовариств; на забезпечення розширення юрисдикції Співтовариств. Суду вдалося підвищити авторитет прийнятих ним рішень, що призвело до появи найважливішого джерела права ЄС - судового прецеденту і сприяло успішному розвитку процесу європейської інтеграції. Крім того, Суд ЄС В«виступив в ролі сторожа європейського права і взяв на себе функції арбітра у вирішенні суперечок між державами-членами та інститутами, інститутів між собою з усіх питань, щодо застосування права Співтовариств В».
Слід зазначити, що Суд ЄС значно відрізняється від національних судів, і також не варто його ототожнювати з такими чимало відомими установами, як Європейський суд з прав людини та Міжнародний суд ООН. Суд ЄС у своїй діяльності мінімальне значення надає охорону свобод індивідів, оскільки такими важливими проблемами займається Європейський суд з прав людини в Страсбурзі (ЄСПЛ). Так як всі держави - члени Союзу є учасниками Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, здійснення яких гарантується Європейським судом з прав людини, паралельна юрисдикція Суду ЄС виявилася не обов'язковою. Це, на мій погляд, допомагає Суду ЄС зосередитися на своїй головній меті - бути В«вартовим європейської інтеграціїВ» та сприяти її просуванню. Але це не говорить про те, що Суд ЄС не забезпечує своєю діяльністю охорону прав і свобод особистості. Навпаки, саме Суд ЄС першим сформулював у своїх рішеннях положення про те, що особисті права і свободи (в тому вигляді, як вони зафіксовані в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод) є наріжним каменем права ЄС. Це говорить про те, що Суд повинен контролювати і запобігати прийняття рішень і актів на рівні Союзу і Співтовариств, які суперечили б основним принципам, визнаним Судом ЄС.
У сучасному світі інтеграційні процеси здобувають все більшу і більшу важливість. Європейська інтеграція в зв'язку з тим стає як би прикладом і зразком наслідування для інших країн і регіонів. Тому важливість тематики, пов'язаної з Європейським Союзом не викликає сумнівів. При цьому одним із головних пунктів, необхідних для нормального функціонування даного міждержавного утворення є організація судової влади. Актуальність цієї тематики, а також відносна новизна і, як я вважаю, недостатня розробленість її в науковій літературі стали причиною вибору мною цієї теми.
Головна мета, яку ми постараємося досягти в даній роботі - це відображення важливої вЂ‹вЂ‹ролі, яку відіграє Суд Європейських Співтовариств в системі органів влади цієї освіти.
У відповідності з метою ми виділяємо наступні завдання:
простежити історію становлення Суду Європейських Співтовариств, його розвиток параллелельно з самим Союзом;
відобразити питання, що стосуються структури Суду, як то порядок формування, склад, гарантії суддів, організація роботи Суду;
встановити питання, пов'язані з юрисдикцією даного органу;
вказати процедуру прийняття рішень.
Виходячи із завдань побудована і структура даної роботи - вона розбита на 4 глави, а в висновку підведені основні підсумки та зроблені висновки.
ГЛАВА 1 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Суду Європейських співтовариств
В першу чергу, слід сказати, що в створенні Суду були зацікавлені, перш за все, сталеливарні і вуглевидобувні підприємства держав-членів створеного в 1951 році Паризьким договором Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), оскільки він міг би здійснювати контроль за дотриманням умов Договору про ЄОВС його учасниками, а також Вищим керівним органом, дії якого явно були спрямовані на жорстке адміністрування.
Згідно ст. 31 Паризького Договору 1951 р., Суд ЄС повинен був забезпечувати дотримання закону при тлумаченні та застосуванні цієї Договору, а також правил, встановлених з метою його виконання.
Таким чином, Суд ЄС був заснований в ЄОВС в 1952 році в Люксембурзі.
За час існування Суду в рамках ЄОВС їм було розглянуто 137 справ, серед яких переважали суперечки між підприємствами та Вищим керівним органом. Суд поступово застосовував і розвивав принципи правового регулювання, закріплені в Договорі.
Пізніше в проектах Римських договорів були закріплені положення, згідно яким передбачалося наявність окремого суду в кожному з Співтовариств. Але після підписання Договорів про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) в 1957 р. і прийняття Конвенції про деяких майбутніх інститутах, було прийнято рішення про створення єдиного для всіх трьох Співтовариств Суду. Повноваження суду були суттєво розширені: він став розглядати позови Комісії до держав-членів Співтовариств про порушення установчих договорів, позови урядів держав-членів до Комісії, також позовні заяви юридичних та фізичних осіб, що стосувалися сфери приватного бізнесу. Відповідно до Маастрихтським договором 1992 р. Суд ЄС отримав можливість накладати санкції на що не виконують його рішення держав-членів та інші повноваження. З ходом часу престиж і авторитет прийнятих Судом рішень зростали.
Не можна не згадати і про те, що багато рішень Суду визначили основні принципи права Європейських Співтовариств. Це, наприклад, В«ідея про прямому дії права Співтовариств в державах-членах (1962г.), принцип верховенства права Співтовариств у справі Costa/ENEL (1964р.), і багато інших принципи, які з відомих рішень Суду.
Але правотворча діяльність Суду ЄС не завжди розвивалася настільки ефективно. На думку Топорніна, В«Останнім часом значно скоротилося число так званих В«гучних рішеньВ», що, очевидно, було викликане критичними виступами політичних діячів деяких держав-членів В», які вважали, що Суд націлений В«підмінитиВ» законодавчу владу. Суд, приймаючи рішення, насамперед захищав інтереси Співтовариств, тобто виходило, що він виступав проти інтересів деяких країн.
Хотілося б відзначити, що в дійсності саме на початкових стадіях інтеграції допомога Суду в правотворчому процесі була найбільш актуальною, тому необхідно було якомога швидше отримати відповідь на бага...
