Зміст
Введення
1. Фізичні особи в Міжнародному приватному праві
1.1 Правовий статус і основні правові режими, що надаються іноземцям
1.2 Цивільно-правове становище іноземців в міжнародному приватному праві
2. Правовий статус юридичних осіб в Міжнародному приватному праві
2.1 Особистий закон юридичної особи в міжнародному приватному праві
2.2 Правове становище іноземних юридичних осіб в Росії
3. Правове становище держави в Міжнародному приватному праві
Висновок
Список використаної літератури
Введення
На мою думку, тема контрольної роботи В«Суб'єкти Міжнародного приватного права. Види правових режимів у Міжнародному приватному праві В»є дуже актуальною. У даній області проводили дослідження такі вчені, як Богуславський М.М., Іншакова А.О., Гетьман-Павлова І.В., Ануфрієва Л.П., Бекяшев К.А., Дмитрієва Г.К. та інші автори.
Кількість правових зв'язків громадян Російської Федерації та юридичних осіб з іноземними суб'єктами незмінно зростає, що пов'язано з відкриттям кордонів і збільшенням економічного обороту між Росією та іншими країнами. Суб'єкти російського права, приймаючи в Російській Федерації іноземців та осіб без громадянства, або перебуваючи на території іншої держави, в процесі різних правовідносин не завжди правильно оцінюють свій правовий статус і статус своїх контрагентів, що може спричинити негативні наслідки для обох сторін (наприклад, у вигляді неможливості виконання укладених договорів). Для зниження можливості настання таких наслідків, суб'єкти повинні знати зміст свого правового статусу та статусу своїх партнерів. Розгляду правового статусу фізичних, юридичних осіб і держави присвячена дана контрольна робота. </p>
Мета контрольної роботи - вивчення теми В«Суб'єкти Міжнародного приватного права. Види правових режимів у Міжнародне приватне право В».
Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) вивчити таке поняття, як фізичні особи в Міжнародному приватному праві;
2) охарактеризувати правовий статус і основні правові режими, що надаються іноземцям;
3) розглянути цивільно-правове становище іноземців в Міжнародному приватному праві;
4) проаналізувати таке поняття, як правовий статус юридичних осіб в Міжнародному приватному праві;
5) вивчити особистий закон юридичної особи в Міжнародному приватному праві;
6) розглянути правове становище іноземних юридичних осіб в Росії;
7) охарактеризувати правове становище держави в Міжнародному приватному праві.
1. Фізичні особи в Міжнародному приватному праві
1.1. Правовий статус і основні правові режими, що надаються іноземцям
Регулювання суспільних відносин за участю фізичних осіб, що мають різне громадянство або проживають на території різних країн - одне з основних завдань міжнародного приватного права9.
Визначення правового становища фізичних осіб, встановлення кола і змісту їх прав і обов'язків на території певної держави ставляться до його компетенції і регламентуються нормами національного законодавства країни, що обумовлено дією принципу державного суверенітету. Великий інтерес у цьому сенсі викликають нормативні положення, що стосуються прав, обов'язків і відповідальності іноземців, так як саме відносини з їх участю становлять значну частину предмета правового регулювання Міжнародного приватного права8.
Правовий статус іноземців своєрідний у будь-якій державі і складається з двох частин: правового статусу громадянина своєї держави (або статусу особи без громадянства в країні свого звичайного проживання) і статусу іноземця. Перебуваючи за межами своєї держави, іноземний громадянин, підкоряється його законам, користується його заступництвом і захистом, тобто зберігає з ним правовий зв'язок, У той же час іноземець підпадає під дію суверенної влади держави, на території якої він перебуває, і повинен дотримуватися закони країни перебування 9 .
Правове становище іноземців часто є предметом регулювання міжнародних договорів і звичайно це двосторонні угоди, що містять норми, що визначають правовий статус індивідів на основі взаємності 8 . До числа міжнародних договорів, в яких договірні сторони гарантують своїм громадянам загальні для обох держав права або встановлюють для них однакові правові режими, відносяться: 1) договори про правову допомогу; 2) консульські конвенції, 3) торгові договори; 4) інше 9 .
На практиці найбільше поширення одержали режим найбільшого сприяння і національний режим.
Режим найбільшого сприяння - один з основних принципів торговельних договорів, що укладаються між країнами, відповідно до якого іноземним фізичним та юридичним особам надається у певних областях такий же правовий режим, який вже надано або може бути наданий в майбутньому юридичним та фізичним особам будь-якої третьої держави, тобто іноземці можуть користуватися в країнах - учасницях даного договору максимумом прав, якими володіють тут особи іншої государства7.
Міжнародному приватному праву відомий і принцип недискримінації, який зазвичай не знаходить відображення в міждержавних соглашеніях6.
В двосторонніх міжнародних договорах часто робляться застереження про те, що режим найбільшого сприяння не поширюється на певні привілеї і преімущества10.
Спеціальний режим припускає наявність деяких преференційних прав одних іноземних громадян у порівнянні з іншими іноземними громадянами, але не по відношенню до власним громадянам 6 .
В силу національного режиму іноземцям на території певної країни надається такий же обсяг прав, яким користуються вітчизняні громадяни і юридичні особи. Даний режим зазвичай застосовується у відношенні господарської діяльності іноземних осіб, товарів іноземного виробництва, в області міжнародного цивільного процесу, захисту авторських прав, прав на винаходи, товарні знаки 10 .
Принцип національного режиму має велике значення при визначенні правового статусу іноземців в національному законодавстві держави 7 . У п. 3 ст. 62 Конституції Російської Федерації зазначено: В«Іноземні громадяни та особи без громадянства мають Російської Федерації правами і несуть обов'язки нарівні з громадянами Російської Федерації, крім випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації В»1.
На території Російської Федерації іноземці мають право займатися підприємницької, благодійної та іншою діяльністю; самостійно або спільно з іншими суб'єктами створювати в установленому порядку юридичні особи; мати майно на праві власності; успадковувати і заповідати майно; здійснювати не суперечать закону угоди та брати участь у зобов'язаннях, мати інші майнові та особисті немайнові права12.
Надання національного режиму іноземцям означає не тільки зрівняння їх у громадянських правах з громадянами Росії, але і покладання на ці особи обов'язків, що випливають із законодавства РФ11.
Однак статус іноземців та російських громадян не може збігатися повністю; перебуваючи на території РФ, іноземні громадяни продовжують зберігати правовий зв'язок зі своїм власною державою, тому на них не покладаються деякі обов'язки російських громадян (наприклад - служба у збройних силах РФ). З іншого боку, іноземні громадяни не користуються тими правами і свободами, якими в силу їх змістовних характеристик можуть володіти тільки громадяни РФ (наприклад, право обіймати посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, військовослужбовця). У ряді нормативних актів РФ передбачається можливість обмеження дії прав іноземців в порядку реторсії у разі порушення відповідним іноземною державою принципів взаємності та недіскрімінаціі6.
Реалізація деяких прав...
