Федеральне агентство з освіти
Югорський державний університет
Юридичний факультет
Кафедра цивільного та кримінального права
Курсова робота
З дисципліни кримінальне право
Тема: В«Суб'єкт злочину: поняття, ознаки, значення В»
Виконав: студент
2 курсу заочного відділення
Акказіев Т.М.
Перевірив: к.ю.н., доцент
Розенко С.В.
Ханти-Мансійськ - 2010
Зміст
Введення
Глава I. Поняття суб'єкта злочину
Глава II. Вік кримінальної відповідальності. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
Глава III. Осудність та неосудність
Глава IV. Спеціальний суб'єкт злочину
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Суспільно небезпечні діяння роблять конкретні особи. Кожна особистість має специфічними, тільки їй властивими ознаками, складовими її індивідуальність. Всі індивідуальні характеристики не можуть знайти відображення в теоретичних і законодавчих конструкціях складів злочинів, тому в теорії кримінального права обрані найбільш типові властивості особистості злочинця, які знайшли відображення в поняттях ознак суб'єкта злочину.
Актуальність даної тематики, полягає в тому, що основним питанням навчання про суб'єкта злочину на сучасному етапі розвитку законодавства залишається встановлення осудності і ознак спеціального суб'єкта. Аналіз вітчизняного кримінального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що законодавці протягом всієї історії Росії постійно зверталися до кримінально-правових норм, визначають ознаки суб'єкта злочину. При цьому перелік злочинних діянь постійно змінювався, а питання, пов'язані з кримінальною відповідальністю і покаранням суб'єкта злочину, деталізувалися і уточнювалися на різних етапах розвитку держави, виходячи із завдань, що стоять перед ним в області боротьби зі злочинністю. Розвиток нових економічних відносин, становлення інституту державної служби, військова реформа та інші перетворення, відбуваються в нашому суспільстві, вимагають переосмислення багатьох понять, пов'язаних з кримінальною відповідальністю за скоєння злочинів, склад яких розрахований на спеціального суб'єкта.
Об'єктом дослідження є злочин (акт поведінки людини), тобто зовнішній прояв людської волі.
Предметом дослідження є особа (суб'єкт злочину), що володіє сукупністю певних ознак, і дії якого спрямовані на вчинення суспільно-небезпечного діяння.
Мета нашого дослідження полягає в розробці теоретичного уявлення про кримінально-правової відповідальності осіб, які вчинили злочин і обгрунтуванні сучасного механізму регулювання даного інституту. Для досягнення цієї мети поставлені такі основні завдання:
- сформулювати зміст основних понять даного інституту;
- провести порівняння російського законодавства із законодавством зарубіжних держав;
- проаналізувати чинне законодавство, що регулює кримінально-правової статус громадян;
- вивчити специфічні особливості досліджуваного інституту;
- проаналізувати та встановити ознаки суб'єкта злочину.
Методологічною основою курсової роботи є: історичний, системний, порівняльно-правовий, порівняльний, соціологічний методи. При написанні даної курсової роботи були використані: нормативно-правові акти різного рівня (Кримінальний Кодекс РФ, кримінальне законодавство зарубіжних держав, Збори Законодавства СРСР і ін), монографії, дисертаційні дослідження, матеріали слідчої і судової практики, а також наукові праці ряду російських вчених, що належать до різних наукових напрямів. Це роботи: І. Є. Авербуха, Ю. М. Антоняна, С. В. Бородіна, Л. В. БОРОДОВИЙ, Є. А. Гусєва, Н. Г. Іванова, І. Я. Козаченко, І. Ю. Колоскова, Р. І. Міхєєва, Г. В. Морозова та ін
Глава I . Поняття суб'єкта злочину
У кримінальному праві суб'єктом злочину визнається особа, яка вчинила злочин і яке може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
У різні історичні періоди і в різних державах питання про визнання заподіювача шкоди суб'єктом злочину вирішувалося інакше, ніж в даний час.
Так, в середні віки в багатьох країнах суб'єктами злочинів визнавали тварин. Під Франції в 1710г. відбувся судовий процес проти щурів і мишей. У 1474г. в Базелі був засуджений до спалення на вогнищі півень, який зніс яйце, що доводило його зв'язок з нечистою силою. Відомі й кримінальні процеси проти сарани, яка знищила посіви на півдні Франції.
У романі В. Гюго "Собор Паризької Богоматері" описаний суд над вуличної танцівницею Есмеральда і її кізкою.
В Угличі в 1553г. загинув Дмитро, син Івана Грозного. Під час цієї трагічної події задзвонили дзвони, скликаючи народ, який розтерзав підозрюваного вбивцю царевича. В Угличі відбулися, кажучи сучасною мовою, масові заворушення. Після розслідування цієї події і висновку комісії про нещасний випадок, а не вбивство царевича відбувся суд над "бунтівниками". До числа заколотників було зарахований і дзвін, яким скликали народ. Дзвін був засуджений до покарання батогом і заслання в Сибір. В даний час цей дзвін знаходиться в музеї Углича.
Довгий час суб'єктами злочину, підлягають кримінальній відповідальності, визнавали дітей, божевільних, які не могли віддавати собі звіт у своїх діях. І тільки з розвитком цивілізації, науки, у тому числі психіатрії та психології, при реалізації в кримінальному праві гуманістичних, просвітницьких ідей психічно хворих і малолітніх перестали визнавати злочинцями.
Однак поняття та ознаки суб'єкта злочину в різних країнах в даний час визначені неоднозначно. Так, неоднаковий вік, з якого настає кримінальна відповідальність за законодавством різних держав. Наприклад, в Англії до кримінальної відповідальності можна залучати з 10 років, в Індії - з 14 років, а в окремих випадках - з 7 років, у Франції - з 13, у ФРН - з 14 років.
Поняття неосудності, тобто визначення ознак, за наявності яких особа, що вчинила злочин, не здатне нести кримінальну відповідальність за своїм психічному стану, також неоднаково в різних законодавствах.
У деяких країнах допускається кримінальна відповідальність юридичних осіб, наприклад, під Франції, Індії, в декількох штатах США.
У російському кримінальному праві кримінальна відповідальність юридичних осіб не передбачена. Однак в проект КК Росії 1995р. була включена глава про кримінальну відповідальності юридичних осіб. У ній передбачалася кримінальна відповідальність юридичних осіб у випадках: невиконання або неналежного виконання прямого припису закону, що встановлює обов'язок або заборона на здійснення певної діяльності; здійснення діяльності, не відповідної установчим документам або оголошеним цілям юридичної особи, а також у випадках, коли діяння, що заподіяло шкоду або створило загрозу заподіяння шкоди особі, суспільству або державі, було допущено, санкціоновано, схвалено, використано органом або особою, що здійснює функції управління юридичною особою. Відповідальність юридичної особи не виключала відповідальність юридичних осіб, наприклад керівника юридичної особи за вчинений злочин. У разі засудження юридичних осіб за вчинення злочину до них могли б застосовуватися такі покарання, як штраф, конфіскація майна, заборона займатися певною діяльністю, ліквідація юридичної особи [1].
При розгляді проекту КК 1995р. в Державній Думі питання про можливість кримінальної відповідальності юридичних осіб було вирішено негативно, і відповідна глава з проекту Кодексу була виключена [2].
Таким чином, збережено традиційне розуміння суб'єкта злочину як фізичного особи, яка володіє певними ознаками і властивостями, що дозволяють йому усвідомлювати і оцінювати свою поведінку і його соціальне значення.
Отж...
