Контрольна робота
з дисципліни
В«Досвід зарубіжного управління В»
Тема:
В«Структура та зміст Європейської Хартії про місцеве самоврядування В»
1. Цілі і завдання держав, що підписали Хартію
Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, є найважливішим багатостороннім документом, що визначає фундаментальні принципи функціонування органів місцевого самоврядування. Хартія є міжнародним договором, отже, вона має пріоритет по відношенню до національного законодавства кожної з держав, її підписали і ратифікували.
Європейська хартія місцевого самоврядування була відкрита для підписання державами - членами Ради Європи 15 жовтня 1985 і вступила в законну силу 1 вересня 1988 Майже всі країни - учасниці Ради Європи підписали Хартію, 44 з них її ратифікували. Останнім на сьогоднішній день є Черногорье, ратифікувавши документ у вересні 2008 р.
Хартія зобов'язує держави закріпити в національному законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, які гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування. Крім того, Хартія є першим юридичним документом, гарантує дотримання принципу субсидіарності державами - членами Ради Європи. Таким чином, місцева влада повинні здійснювати управління та контролювати значну частину публічних зобов'язань в інтересах місцевого населення і під свою відповідальність. У відповідності з принципом субсидіарності, Хартія закріплює, що публічні зобов'язання повинні реалізовуватися на найбільш близькому населенню рівні, і повинні відноситися до більш високому адміністративному рівню тільки в тому випадку, якщо рішення таких завдань силами місцевих адміністрацій неефективно або неможливо. Принципи Хартії застосовні до всіх видів органів місцевого самоврядування.
Мета Хартії - забезпечення і захист прав місцевих органів самоврядування як найбільш близьких до громадянам і дають їм можливість брати участь у прийнятті рішень, що стосуються умов їх повсякденному житті. За задумом авторів цього документа Хартія покликана наповнити реальним змістом основні принципи Ради Європи: підтримання демократичної свідомості в Європі і захист прав людини в найширшому сенсі слова. Основна спрямованість Хартії - показати, що ступінь автономії місцевих органів самоврядування є основним критерієм справжньої демократії.
Приєднання до Хартії не тягне жодних фінансових витрат, оскільки в її рамках не створено органів контролю за її виконанням (хоча питання про це і обговорюється). Головним місцем, де розглядаються проблеми місцевого самоврядування взагалі і питання Хартії зокрема, є Постійна конференція місцевих і регіональних органів самоврядування. Ця конференція є не міжурядовою організацією, а представницьким органом (типу Парламентської асамблеї Ради Європи) та має в структурі Ради Європи унікальний характер. Пленарні засідання Конференції проводяться раз на рік, у березні.
Міжурядовим постійним органом у розглянутій області є Постійний комітет місцевих і регіональних органів самоврядування, який розробляє інституційні, юридичні та фінансові рамки діяльності Ради Європи з цих питань. Комітет збирається на свої засідання два рази на рік. [1]
Хартія складається з Преамбули та трьох частин.
Г? Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль місцевого самоврядування у забезпеченні демократії, ефективного управління та децентралізації влади; роль муніципальних утворень у розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку автономію.
Г? Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. В Зокрема, закріплюється необхідність конституційного і законодавчого регулювання місцевого самоврядування (ст. 2), визначається поняття місцевого самоврядування (ст. 3), встановлюються принципи організації та діяльності органів місцевого самоврядування (ст. 4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень органів місцевого самоврядування, що дозволяють останнім ефективно вирішувати питання місцевого значення.
Інші статті першій частині фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст. 5), самостійного визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності виборних посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 6,7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормотворчістю органів місцевого самоврядування (ст. 8) і необхідність забезпечення наповнюваності місцевих бюджетів (ст. 9). Стаття 10 закріплює право органів місцевого самоврядування співпрацювати між собою та створювати міжмуніципальний асоціації, а стаття 11 - можливість судового захисту місцевої автономії.
Г? Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, підписали і ратифікували Хартію. Виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії при наявності правового обгрунтування (Ст. 12). Вказана стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компромісі між необхідністю дотримання фундаментальних принципів місцевого самоврядування і гнучкістю у відношенні внутрішнього права кожної з держав.
Г? Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких, як правило, стандартно і наявна в усіх конвенціях Ради Європи: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст. 16), денонсація і нотіфіцірованіе (ст. 18, 19).
Отже, основними цілями і завданнями держав, що підписали хартію, є :
Г? політична, адміністративна та фінансова незалежність муніципальних утворень;
Г? підтримання демократичної свідомості в Європі і захист прав людини в найширшому сенсі слова;
Г? широка автономія місцевих органів самоврядування як явище справжньої демократії;
Г? ефективне управління та децентралізація влади;
Г? обмеження адміністративного контролю за нормотворчістю органів місцевого самоврядування;
Г? самостійне визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності виборних посадових осіб місцевого самоврядування.
2. Конституційні та законодавчі засади місцевого самоврядування
Стаття 2 частини I Європейської Хартії про місцеве самоврядування містить В«Конституційні та законодавчі основи місцевого самоврядування В»:
В«Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у внутрішньому законодавстві і по міру можливості в Конституції держави В». [2]
Офіційний коментар
Принцип права на місцеве самоврядування має бути записаний в законодавстві країни, підписала Хартію, і по можливості в національну Конституцію. Однак його включення до Конституції з різних причин, викладеним в офіційному коментарі, можливо не у всіх країнах. Наприклад, досвід показує, що це виявляється важко в тих країнах, де В«процедура зміни Конституції вимагає схвалення кваліфікованої більшості депутатів законодавчого органу або всього населення, вираженого на референдумі В»(з причин політичного та культурного характеру). Аналогічна проблема, цілком очевидно, виникає в тих країнах, які не мають писаної Конституції, а мають лише конституціональними положеннями, розкиданими в текстах різних законів.
У федеральних державах є випадки регулювання місцевого самоврядування федеральним законодавством, а не актами уряду, що робить неможливим включити принцип місцевого самовр...
