АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ
Інститут державного управління
Кафедра міжнародного та порівняльного права
Курсова робота на тему:
В«Засоби масової інформації та їх роль в політичній системі зарубіжних країн В»
Виконала: студентка 2 курсу,
спеціальністю В«Державне управління
і право В», групи 3
Буцко Софія Сергіївна
Керівник: Зеленова Ольга Миколаївна
Мінськ - 2006
Зміст
Введення
1. Становлення та розвиток засобів масової інформації в зарубіжних країнах
1.1 Деякі аспекти розвитку ЗМІ в XX столітті
1.2 Періодика Китаю
1.3 Арабська преса
1.4 Розвиток періодичної преси в Африці
1.5 Періодична друк в Латинській Америці
1.6 Сучасні ЗМІ США
2. Правовий статус ЗМІ
2.1 Захищеність ЗМІ
2.2 Міжнародно-правові документи універсального характеру
3. Роль ЗМІ в політиці
3.1 Місце і роль ЗМІ в політичній життя суспільства
3.2 Сутність та основні напрямки діяльності ЗМІ як складової частини політичної системи суспільства
Введення
Діяльність засобів масової інформації (ЗМІ) завжди привертала увагу громадськості. Потрібно відзначити, що ЗМІ є предметом постійного обговорення та дослідження вчених, експертів і самих журналістів. Можливості ЗМІ так великі й багатогранні, що вони просто не можуть не викликати до себе інтересу. Знаменно, що в сучасній політології ЗМІ характеризують різними пишними титулами такими як В«великий арбітр В»,В« четверта гілка влади В». Чи є засоби масової інформації одним з найважливіших інститутів сучасного суспільства? Вони виконують безліч функцій: інформують, освічують, рекламують, розважають. Очевидно, що вони відіграють важливу роль у формуванні, функціонуванні та еволюції суспільної свідомості в цілому. Більш того, сприйняття та інтерпретація найважливіших явищ і подій, що відбуваються в країні і в світі, здійснюються через і за допомогою ЗМІ.
Метою моєї курсової роботи буде визначення місця і ролі ЗМІ в сучасних політичних системах зарубіжних країн. Ступінь їх впливу в суспільстві. У зв'язку з цим - вивчення становлення і розвитку різних ЗМІ, а також їх правова захищеність на сучасному етапі.
У даній роботі були використані Міжнародно-правові документи у галузі засобів масової інформації, матеріали Європейського семінару щодо зміцнення незалежних і плюралістичних засобів інформації, законодавство і практика засобів масової інформації, література російських і зарубіжних авторів.
1. Становлення та розвиток засобів масової інформації в зарубіжних країнах
1.1 Деякі аспекти розвитку ЗМІ в XX столітті
В Наприкінці XIX - початку XX в. періодична преса вперше за трьохсотрічну історію журналістики як соціального інституту знайшла воістину масову аудиторію. Тим самим було підтверджено перетворення періодики в засіб масової інформації.
Це стало можливим під впливом комплексу чинників, породжених індустріальною революцією і розвитком ринкових відносин. Економічні та соціальні фактори оформилися внаслідок розвитку масового машинного виробництва і розширення збуту товарів і їх споживання. Застосування машин дозволило не тільки різко підняти продуктивність праці в індустріальному виробництві, але і багаторазово збільшити обсяг і різноманітність надходять на ринки товарів.
В XIX в. в країнах, що проходять етап індустріалізації, зросли доходи населення і платоспроможний попит. У В«нижчих класівВ» з'явилася можливість направляти частину зароблених коштів на розваги і духовні потреби. Скорочення ж тривалості робочого дня забезпечило їм збільшення необхідного для цього дозвілля. За тридцять років, що передують початку XX в., Загальнорічного тривалість робочого часу скоротилася в провідних країнах Західної Європи і США в середньому на 250-300 годин, а в переддень другої світової війни вона була вже на 600-1000 годин менше, ніж у 1870 р. Так були сформовані передумови для суттєвого зростання аудиторії преси за рахунок низів суспільства, складали в той період переважна більшість населення.
Що стосується країн Азії, Африки і Латинської Америки, то після досягнення національної незалежності країни, що розвиваються зіткнулися з вельми серйозними проблемами, що перешкоджають розвитку журналістики (і особливо - періодичної преси). До числа цих проблем відноситься економічна відсталість, масова неписьменність населення, застаріла поліграфічна база преси. В Внаслідок тільки один з двохсот жителів Бангладеш читає газету, в той час як в Індії - один з 25. У Пакистані грамотні лише близько чверті жителів, що істотно звужує поле діяльності періодики країни. Великі складності, у тому числі технічні, створює разноязикая населення.
1.2 Періодика Китаю
Під впливом політико-економічних реформ, розпочатих в країні після смерті Мао Дзедуна і відсторонення від влади радикального угруповання в керівництві КПК, були створено передумови та умови для швидкого зростання періодики. Вісімдесяті роки стали періодом реформування китайської журналістики і стрімкого розвитку періодичної преси - як за кількістю видань, так і за масштабами їх розповсюдження. П'яту частину від загальної кількості назв газетної періодики становили загальнополітичні газети - органи партійних організацій різного рівня - від ЦК КПК до повітових парткомів.
Під впливом реформаційних процесів змінюється зміст китайської преси. Розширилася тематика виступів, жвавіше став стиль матеріалів, різноманітніше лексика журналістських творів. Сьогодні навіть в партійній періодиці нерідкі скандальні (з точки зору існують у Китаї уявлень про мораль) публікації, що сприяють підвищенню читацького рейтингу видань. Головною пропагованої в пресі цінністю стає особиста ініціатива, тоді як раніше восхвалялись колективні зусилля в інтересах загального добробуту. В«Героями дняВ», чий приклад пропагується пресою, стали щасливі підприємці, в той час як раніше ними були передові робітники, селяни, військовослужбовці.
1.3 Арабська преса
В більшості арабських країн періодика видається та фінансується державою, по відношенню до пресі і журналістам застосовуються авторитарні методи управління і контролю. Разом з тим необхідно відзначити, що до недавнього часу в арабському світі було порівняно небагато В«незалежнихВ» приватних газет і журналів, здатних виходити без фінансової підтримки з боку держави: обмеженість аудиторії (у зв'язку з низьким освітнім рівнем значної частини населення) і вузькість національних рекламних ринків робили принципово неможливим розвиток комерційної моделі преси у багатьох країнах. На початку 1980-х років приватні видання існували лише в Бахрейні, Йорданії, Лівані, Катарі, Кувейті, Марокко, Тунісі та Саудівської Аравії. Традиційно арабська періодика є вельми політизованою.
Законодавство арабських країн передбачає численні обмеження на діяльність преси. Так, в Іраку при режимі Саддама Хусейна існував законодавчий заборону на висвітлення у пресі ряду тем. За публікації, визнані образливими для президента і вищих офіційних осіб, була передбачена смертна кара.
Арабські видавці та журналісти відчувають тиск не лише з боку урядових кіл. Преса перебуває і під пильною увагою екстремістських сил різного спрямування, головним чином - ісламських фундаменталістів. Нерідкі випадки, коли журналістам і редакторам погрожують розправою за їхню професійну діяльність. Напади на журналістів і їх вбивства також не рідкість.
Винятком із загальних правил є діяльність так званих загальноарабської видань, які виходять в країнах Західної Європи, де немає жорсткого контролю з боку арабських уряді...
