Зміст
Введення
1. Поняття договору
2. Зміст договору
3. Види договорів
4. Порядок укладання, зміни і розірвання договору
Висновок
Список літератури
Введення
Можна виділити наступні ознаки договору:
А) договір - різновид угоди. Інакше кажучи, всі договори суть угоди. Але повного збігу між цими поняттями немає; в договорі завжди як мінімум дві сторони, тобто це двостороння (або багатостороння) угода;
Б) договір, як і будь-яка угода, завжди спрямована на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків;
В) договір - угода двох і більше сторін. Воно може мати усну, письмову, нотаріальну форму, підлягати державної реєстрації і т.д. Інакше кажучи, до форми договору застосовуються правила про форму угод.
Розглянемо співвідношення таких понять, як договір і зобов'язання. Більшість зобов'язань виникають з різного роду договорів. У силу цього зміст таких зобов'язань багато в чому визначається умовою договору. Однак не можна сказати, що договір та зобов'язання - одне і те ж. Між ними є і суттєві відмінності, в Зокрема:
Зобов'язання можуть виникати не тільки з договорів, але й з односторонніх правочинів, із заподіяння шкоди, з безпідставного збагачення і т.д.;
Навіть якщо зобов'язання виникає з договору, до нього не завжди застосовуються загальні положення про зобов'язаннях;
Договір - це угода не тільки двох сторін: число сторін в цій угоді може бути і більшим; що ж стосується зобов'язання, то в ньому всього дві сторони: кредитор і боржник (хоча число осіб, що беруть участь на кожній стороні, може бути і більшим) [1].
У літературі є й інші погляди на сутність та юридичну природу договору: так, А.М. Мартемьянова ділить договори на договір - юридичний факт, договір як документ, договір - майнове ставлення, в т. ч. зобов'язальне правовідношення [2].
М.І. Брагінський пише, що існував у римському праві погляд дозволяв розглядати договір з трьох точок зору: як підстава виникнення правовідносин, як саме правовідношення, як форму, яку правовідношення приймає [3].
В.В. Витрянский пише, що "Договір-угода" являє собою юридичний факт, який в принципі не може мати власного змісту, "договір-документ" - це текст, який не завжди охоплює всі умови договору [4].
О.Н. Садиков бачить сутність договору як угоди його сторін і особливість його в тому, що договір - це юридичний факт, службовець підставою виникнення цивільних прав та обов'язків [5].
З питання про умови договору в літературі висловлені різні думки: так, Н.Д. Єгоров ділить їх на істотні (їх потрібно обов'язково погоджувати), звичайні (не потребують узгодженні) і випадкові (вони змінюють або доповнюють звичайні) [6].
Практично також вважав О.С. Іоффе, однак, на його думку, звичайні умови можуть передбачатися законом, а випадкові умови набувають юридичні значення, якщо вони тільки включені в текст договору [7].
І.Б. Новицький вважав, що звичайні умови - це умови передбачені диспозитивними нормами, а випадкові умови включаються в договір за бажанням сторін, являють собою "Умови в технічному сенсі слова" [8].
Мета роботи - розглянути цивільно-правовий договір як основу виникнення зобов'язань.
Завдання роботи:
1) вивчити поняття договору;
2) визначити зміст цивільного договору;
3) розглянути види договору;
4) вивчити порядок укладання, зміни, розірвання договорів.
1. Поняття договору
Договір - це юридичний факт, який є підставою для виникнення, зміни або припинення зобов'язального правовідносини, що є, документом, в якому закріплено факт встановлення, зміни або припинення зобов'язання.
Договір згідно ст.420 ГК - угода двох і більше осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є найбільш Найпоширенішим видом угод, т.к включає в себе всі угоди, крім односторонніх. До договору застосовуються правила про дво - і багатосторонніх угодах. До зобов'язань із договорів застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не передбачено спеціальними правилами про договори.
Свобода договору проголошена в якості принципу цивільного права в ст.1 ЦК і конкретизована у ст.421 ЦК. Свобода договору означає свободу розсуду суб'єктів цивільного права як у виборі партнерів за договором, так і у виборі виду договору і умов, на яких він буде укладено. Проявом принципу свободи договору є наявність в ГК великого числа диспозитивних норм, від яких сторони за взаємною домовленості право відступати.
ст.421 ЦК закріплює ряд правил, забезпечують свободу договору:
В· Суб'єкти вільні у вирішенні питання, укладати чи не укладати їм договір. Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір встановлено законом або добровільно прийнятим на себе зобов'язанням (обов'язок страхування заставленого майна).
Суб'єкти вільні у виборі виду договору. Вони вправі укласти договір як передбачений, так і не передбачений законодавством, а також змішаний договір, що містить елементи відомих видів договорів.
Суб'єкти вільні у визначенні умов договору, крім випадків, коли відповідні умови наказані законом. Якщо умова встановлено диспозитивною нормою, сторони вправі на взаємною згодою виключити її застосування або замінити умову іншим. Диспозитивним норма застосовується лише за відсутності такої угоди.
Згідно ст.422 ГК умови договору мають відповідати імперативним нормам, чинним в момент його укладення, існування яких необхідно для захисту суспільних інтересів або інтересів слабкої сторони. Імперативна норма, прийнята після укладення договору, не змінює його умови, крім випадків, коли законом, що встановив інші правила, додана зворотна сила, тобто він застосовується і до відносин, виникли до його прийняття.
Договір - універсальне правове засіб для задоволення взаємних інтересів учасників економічного обороту, вираженого в укладенні угоди про взаємовигідних діях і його реалізації.
2. Зміст договору
Зміст договору - умови, на яких досягнуто згоди сторін. За юридичним значенням умови договору діляться на істотні, звичайні і випадкові.
Істотні умови договору - умови, які повинні бути обов'язково погоджені сторонами. Договір вважається не укладеними до тих пір, поки залишається неузгодженим хоча б одне з його істотних умов. Ними є:
умови про предмет договору;
умови, необхідні для даного виду договору;
умови, названі істотними в законі;
умови, названі істотними однією із сторін договору.
Звичайні умови договору не потребують погодження сторін, т.к передбачені законодавством і вступають в силу автоматично при укладанні договору.
Угода по звичайних умов виражається в самому факті укладення договору даного виду. Разом з тим, якщо сторони не бажають укласти договір на звичайних умовах, вони можуть включити в зміст договору пункти, що скасовують або змінюють звичайні умови, якщо вони визначені диспозитивною нормою.
До звичайних умов відплатних договорів згідно ст. ст.424 ГК відноситься ціна, якщо інше не зазначено в законодавстві. Якщо в договорі не визначена ціна його виконання, в передбачених законом випадках застосовуються ціни, регульовані або встановлювані уповноваженими державними органами. Якщо ж у договорі ціна не передбачена і не може бути визначена з умов договору, виконання договору оплачується за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари, роботи або послуги. До звичайних відносяться згідно ст.427 ГК зразкові умови, розроблені для договорів відповідного виду та опубліковані в пресі, якщо в договорі є відсилання до цих зразковим умов. При відсутності тако...
