Міністерство освіти Російської Федерації
Далекосхідний державний університет
Юридичний інститут
Кафедра кримінального права
співвідношення біологічного і соціального В ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ
Реферат студентки
745 групи
Єрмошиної К. Ю.
Науковий керівник:
Номоконов В.А.
Владивосток
2009
Питання про В«біологічномуВ» і В«СоціальномуВ» доцільно розглядати в контексті уявлень про специфіку людської діяльності і її історичному становленні. В«БіологічнеВ» - це властивий тваринам (в певному значенні і рослинам) тип існування, при якому спостерігається єдність органічних потреб і вроджених способів їх задоволення. В«СоціальнеВ» ж - це зовсім інший тип існування, притаманний тільки людині. Способи задоволення його потреб (навіть органічних) не зумовлені організацією його тіла. Способи задоволення його потреб, тобто форми його життєдіяльності, внутрішньо пов'язані з громадським виробництвом, предметних засобів, складових сферу історично сформованих форм культури або В«неорганічного тілаВ» людини.
Співвідношення соціальних і біологічних факторів в генезисі злочинної поведінки має не тільки теоретичне, але практичне значення: акцент в ту або іншу сторону визначає цілі та методи боротьби зі злочинністю. Головне в тому, щоб правильно оцінити як біологічне, так і соціальне в причинному ланцюжку кримінального поведінки.
Тут важливо забезпечити точний методологічний підхід до цієї проблеми. В історії кримінології, як уже зазначалося, в минулому були поширені ідейно-методологічні помилки, пов'язані з переоцінкою біологічних факторів у системі причин злочинності і в особистості злочинців ... У зображенні Ломброзо і його послідовників, утворили т. зв. В«Італійську школуВ» в кримінальному праві, злочинність виступала в якості не соціального, а біологічного явища, породжуваного в першу чергу біологічними (генетичними і т.п.) причинами. Особливо ж реакційний зміст мали ті висновки, які робили з вчення Ломброзо його послідовники, в області кримінальної політики, оскільки замість судової процедури та відповідальності за скоєні кримінальні злочини ними пропонувалася система виявлення за відповідними стигмати В«потенційних злочинців В», яких слід булоВ« усунути В»з товариства не чекаючи вчинення ними будь-якого злочину. У російській кримінології такий підхід в основному пов'язаний з етапом становлення кримінології.
На думку вітчизняних кримінологів, комплексний аналіз соціального і біологічного в особистості передбачає перш всього розгляд співвідношення цих факторів у процесі соціального розвитку, формування особистості. Складність даної проблеми полягає в тому, що співвідношення соціального і біологічного в поведінці людини не є постійним і однаковим. Воно різне в різних ланках причинного ланцюжка: у початковій стадії розвитку людини, що веде до акту свідомої поведінки; в процесі розвитку конкретного організму і життя індивідуума; у процесі його громадського розвитку.
Перша ланка, як сказано, відноситься до початкової стадії розвитку людського організму і далеко від злочинного поведінки. Однак з кримінологічної точки зору важливо встановити, діють Чи на даному етапі будь біологічні фактори, які в подальшому можуть вплинути на розвиток особистості в криміногенному напрямку.
Тут, перш за все, необхідно враховувати, що біологічний розвиток індивідуума є складним взаємодією трьох груп факторів: генетичних (спадкових), екологічних (вплив зовнішнього середовища) та індивідуальних, які є продуктом взаємодії всіх названих чинників.
Людина - біосоціальна система. Біологічне, природне початок в особистості, такі її властивості, як емоції, риси характеру, особливості нервової системи, реакції на зовнішні подразники (ситуації), темперамент, інтелектуальні і розумові здібності, пам'ять і т.д., тісно переплітаються з соціальним. Генетичний код людини, взаємодіючи із зовнішнім середовищем, отримує широкий шлях розвитку, який в основному визначається життям і діяльністю конкретного індивіда, його вихованням, навчанням та громадської практикою. Наявні несприятливі спадкові ознаки можуть бути в одних випадках нейтралізовані, в інших - отримати кримінальне розвиток. У зв'язку з цим складно не погодиться з думкою професора О.Є. Сапогова, який відзначає, що багато біологічні властивості людини за сприятливого зміну життєвих умов змінюються в суспільно корисну сторону, і навпаки, несприятлива соціальна обстановка сприяє закріпленню і розвитку генетично успадкованих негативних якостей, які за певних обставинах можуть призвести до криміногенним наслідків.
Друга ланка розглянутої причинного ланцюжка пов'язано із співвідношенням соціального і біологічного в процесі формування особистості. Слід відразу ж зазначити, що біологічний елемент у цій ланці виражений набагато слабкіше, ніж у попередньому, а соціальний - значно сильніше.
З числа біологічних якостей у процесі формування особистості істотне значення мають стать, вік, стан фізичного і психічного здоров'я, а також наявність патологічних відхилень. Найбільший вплив на формування особистості надають вікові ознаки. На різних вікових етапах вплив соціального середовища на особистість далеко не однаково. Так, незрілість нервової системи в ранньому віці, непідготовленість організму до багатьох психічних проявів, особливості юнацького сприйняття навколишньої дійсності, підвищена емоційність і невміння реально оцінити можливі наслідки при можливих несприятливих обставинах (злидні, голод, відсутність роботи і т.п.) можуть сприяти вчиненню злочину.
Із збільшенням віку в поведінкової реакції конкретної людини все більшу роль відіграють соціальні фактори. Якщо говорити про антигромадську поведінку, то в цьому випадку криміногенної вплив на формування особистості надають в першу чергу неблагополучні обставини сімейного виховання, середовище спілкування та дозвілля, негативні умови навчання та трудової діяльності. Подібна позиція в цілому знаходить широке наукове підтвердження достатньо назвати роботи таких вчених як: І.С. Кон, С.І. Левікова та інших авторів.
Третя ланка причинного комплексу індивідуального злочинної поведінки пов'язане із зародженням злочинного наміри і реалізацією злочинного задуму. У цій ланці взаємодіють два соціальних фактора: конкретна життєва ситуація, що має значення приводу до вчиненню злочину, і особу злочинця з ситуацією криміногенної мотивацією. Ця ланка ближче всіх інших стоїть до акту злочинної поведінки.
Підкреслюючи вирішальну роль в цьому ланці соціального середовища, не можна не враховувати значення біологічних моментів. До числа постійних біологічних факторів відносяться насамперед ті, що діяли в попередніх стадіях: стать, вік, індивідуальні особливості фізичного і психічного розвитку. Але тут до них додаються ще й такі фактори, як природні потреби і засновані на них мотиви поведінки, а також тимчасові фізичні і психічні стани типу втоми, стомлюваності, хвороби, сп'яніння та ін
Кримінальна статистика, наприклад, показує, що більшість злочинів насильницького характеру скоюється особами молодого та середнього віку. Однак вікову активність не можна розцінювати як причину злочинності, оскільки вона може бути як соціально корисною, так і соціально шкідливою. Тут важливо враховувати, на що саме спрямована вікова активність. Останнє, безумовно, визначається соціальними причинами, пов'язаними з формуванням особистості.
Не є причинами злочинної поведінки і потреби біологічного характеру. Природні людські потреби в їжі, житлі, одязі і т.д. можуть визначати кінцеву мету поведінки, але не засоби її досягнення. Злочинними ж можуть бути тільки кошти (а не цілі) задоволення цих потреб, але, як відомо, вони визначаються життєвою орієнтацією особистості, що має соціальне походження.
У поведінку людини включаються, крім...
