Введення
Найменування договору в російському ГК збігається лексично з аналогічним договором в зарубіжному праві (contrat de concession commerciale), однак зміст договору і породжуваного ним правовідносини, регульоване коментованій главою, істотно ширше, ніж у договору комерційної концесії по зарубіжному праву. По суті, це зовсім інший договір - так званий франчайзинг.
Якщо за договором комерційної концесії, згідно зарубіжної трактуванні, передається право на використання фірмового найменування і (або) товарного знака в сфері торгівлі для перепродажу товару, то за договором франчайзингу використання чужого фірмового найменування і т.п. можливо також у сфері виробництва аналогічного товару.
Під товаром у широкому сенсі тут розуміється не тільки продукція у формі речей, але також роботи і послуги.
Аналіз правовідносин, сформульованих в гол. 54 ГК, дозволяє зробити висновок, що в Насправді мова в ній йде про франчайзинг (або договорі франшизи), в відповідно до якого правовласник (підприємець, що володіє відомою, користується добротної та авторитетної ринкової репутацією "фірмою") надає іншому підприємцеві (користувачеві) виключні права на свою "фірму" з метою використання її останнім у його власній підприємницькій діяльності.
Правова природа договору комерційної концесії носить комплексний характер, і в ньому присутні елементи інших договорів:
- про надання відплатних послуг - в частині надання правовласником консультаційних та технічних послуг користувачеві;
- про спільну діяльність (простого товариства) - в частині співпраці сторін договору для досягнення загальних цілей щодо якості наданих користувачем клієнтам товарів, робіт, послуг, а також розширення ринку збуту;
- купівлі-продажу - в частині придбання користувачем необхідного обладнання, сировини, комерційної та технічної документації.
В договорі комерційної концесії присутні і елементи ліцензійного договору - в частині використання користувачем прав на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації правовласника. Істота ліцензійного договору дозволяє надати користувачеві виключне право на використання окремих результатів інтелектуальної діяльності, або товарного знака, або знака обслуговування і т.п.
Предметом курсової роботи виступають цивільно-правові відносини конкретного виду договору - договору комерційної концесії.
З метою системного викладу основних правил регулювання даного виду суспільних відносин, повинні бути виконані наступні завдання курсової роботи:
-Розглянути історичне розвиток договору;
-Встановити поняття і дати загальну юридичну характеристику договору комерційної концесії;
-Охарактеризувати форми даного договору, проаналізувати порядок його укладення;
-Розкрити зміст договору комерційної концесії;
-Проаналізувати механізм виконання договірних зобов'язань за даним договором.
Деякі проблеми розглядалися як міждисциплінарні, на стику юридичної і економічної науки, що відповідає завданням комплексного аналізу явища.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків списку використаної нормативного матеріалу, списку використаної літератури і додатка.
Глава 1. Поняття договору комерційної концесії
1.1 Поняття договору комерційної концесії
За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (Користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, належних правоволодільцеві (п. 1 ст. 1027 ЦК) [1].
За своєю юридичною природі даний договір є консенсуальних, оплатним, двостороннім.
Необхідно підкреслити, що даний договір може використовуватись виключно у сфері підприємницької діяльності, у зв'язку з чим його сторонами можуть бути лише комерційні організації та індивідуальні підприємці.
Предмет договору комерційної концесії становить, по-перше, комплекс виключних прав, закріплених за правоволодільцем і індивідуалізують або його, або також вироблені ним товари, виконувані роботи чи надані послуги. Договором може бути передбачено надання користувачеві прав на використання інших об'єктів "інтелектуальної власності" - винаходів, промислових зразків, програм для ЕОМ і т.д. По-друге, предметом договору є можливість використання належної правоволодільцеві і охороняється ним комерційної інформації, яка не підлягає будь-якої спеціальної державної реєстрації, а також його ділової репутації і комерційного досвіду, в тому числі у вигляді різної документації по організації і веденню підприємницької діяльності.
третє, франчайзинг передбачає постійне технічне та консультаційне сприяння користувачу з боку правовласника з метою забезпечення необхідної якості вироблених їм за договором товарів, виконуваних робіт або послуг. Наш закон, однак, не вважає цю умову обов'язковим, ставлячи його в залежність від розсуду сторін. Обов'язковою складовою частиною предмета концесійного договору є інструктаж користувача і його працівників з усіх питань, пов'язаних із здійсненням переданих йому правоволодільцем прав [2].
Таким чином, в концесійному договорі можна виявити елементи ліцензійного договору (Дозвіл на використання об'єктів виключних прав), договору про наданні відплатних послуг (консультативне і технічне сприяння), договору простого товариства (співпраця при виконанні договору для досягнення загальних підприємницьких цілей) і навіть договору купівлі-продажу (придбання необхідної технічної і ділової документації). Разом з тим такий договір не містить елементів представництва, комісії або агентського договору, так як користувач завжди діє не тільки від свого імені і за свій рахунок, але і в своїх інтересах, здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність. В Відповідно до ЦК договір комерційної концесії являє собою цілком самостійний вид цивільно-правового договору.
Концесійний договір повинен бути укладений у письмовій формі під страхом нікчемності. Крім того, він підлягає державній реєстрації в органі, який здійснив реєстрацію правовласника (як юридичної особи або в якості індивідуального підприємця). Якщо ж правовласник зареєстрований в іноземній державі, то концесійний договір, передбачуваний до виконання в Росії, необхідно зареєструвати в органі, який здійснив реєстрацію користувача [3].
При відсутності такої реєстрації укладений у письмовій формі концесійний договір не набуває сили у відносинах з третіми особами, але зв'язує уклали його учасників. З одного боку, таке положення в інтересах споживачів позбавляє користувача можливості почати використання наданого йому комплексу виключних прав, а з іншого - дозволяє учасникам ще до реєстрації договору почати проведення необхідної підготовчої роботи (передачу документації, інструктаж працівників і т.д.) вже на основі визнаного укладеним договору.
Оскільки предметом даного договору може стати дозвіл на використання деяких об'єктів виключних прав, що підлягають державній реєстрації (що охороняються патентним законодавством), тобто, по суті, ліцензійні відносини, стає необхідною також державна реєстрація концесійного договору в патентному відомстві під страхом визнання його нікчемним (абз. 4 п. 2 ст. 1028 ЦК, п. 2 ст. 13 Патентного закону, ст. 27 Закону про товарні знаки). За змістом закону йдеться про реєстрацію договору лише в частині використання відповідних об'єктів виключних прав, тобто про видачу та оформленні відповідних ліцензій, включаючи їх реєстрацію та сплату встановлених зборів і зборів.
1.2 Правова природа договору комерційної концесії в сучасній Росії
Питання про правову природу договору комерц...
