Серійні вбивці ХХ століття
Серійне злочин - це багатоепізодні злочинні діяння (кількість епізодів не менше трьох), що здійснюються одним суб'єктом по неочевидним мотивами, в ході яких об'єктом зазіхань опиняється людина, раніше не знайомий суб'єкту, а час між епізодами вбивств перевищує інтервал, необхідний для емоційного охолодження суб'єкта після здійснення діяння.
Класифікація серійних вбивць
За мотиву
В«властолюбцівВ» (В«мисливці за владоюВ») - основний мотив - твердження своєї переваги над безпорадною жертвою, прагнення компенсувати відчуття власної неповноцінності. Типові вбивці-властолюбці: Боб Берделла, Девід Берковіц
В«сластолюбцямиВ» (гедоністи) - скоюють вбивства заради отримання сексуального задоволення або задоволення. Приклади: Джеффрі Дамер, Джон Уейн Гейсі, Пітер Саткліфф, Андрій Чикатило
«³зіонериВ» - психотичного (зазвичай страждають на шизофренію) вбивці з клінічним маренням і галюцинаціями. Класичний приклад - параноїдний шизофренік Герберт Маллін, який убив у Каліфорнії 13 осіб заради того, щоб запобігти землетрус. Так йому наказували В«голосиВ», які він чув.
В«МісіонериВ» - вбивці, які вважають себе месниками, очищающими суспільство від В«брудуВ» - повій, гомосексуалістів, євреїв, В«ІноземцівВ» і т. д. Приклад - Джо Франклін, Сергій Ряховського, Джозеф Крістофер.
Деякі криміналістичні школи розглядають багатоепізодні вбивства в якості серійних тільки в тому випадку, якщо вони були вчинені з сексуальних мотивів (сексуальні вбивства), тому не вважають таких вбивць, як, наприклад, Девід Берковіц або Зодіак, В«справжнімиВ» серійними вбивцями.
Зазвичай серійних вбивць рідко можна однозначно віднести до одного з типів. Наприклад, Джека-Різника можна вважати В«місіонеромВ», уявляв, що він позбавляє суспільство від повій, але також і гедоністом, так як він явно отримував задоволення від вбивств.
За методом
Організовані - серійні вбивці, у яких є чіткий план дій по вистежуванню і вбивства жертви. Якщо план дає осічку, вони здатні відкласти його виконання, тобто - тримати свої бажання під контролем. Намагаються приховати всі докази, які можуть призвести до їх затриманні. Носять В«маску нормальності В», мають нормальний або навіть вище середнього інтелект, щодо добре адаптовані в соціумі, але мають глибокі розлади особистості. Приклад - Анатолій Сливко, Анатолій Онопрієнко, Андрій Чикатило.
Дезорганізовані - вбивці зазвичай з наявністю важкого психічного захворювання або розумово відсталі. Спеціально не вистежують свої жертви, не В«працюютьВ» з ними (не зваблюють), вбивають В«першого зустрічногоВ». Чи не намагаються приховати докази і труп.
Соціально дезадаптовані, як правило, безробітні або займаються працею, що не вимагає високої кваліфікації і спілкування з людьми. Класичний приклад - Річард Чейз.
Перший радянський серійний вбивця Володимир Іонесян
Володимир Михайлович Іонесян (В«Вбивця з МосгазаВ») (27 Серпень 1937 - 1 лютого 1964) - один з найперших] радянських серійних вбивць. У грудні 1963 та січні 1964 убив в Москві і Іваново 5 чоловік.
Іонесян народився в Тбілісі 27 серпня 1937 року. Його батько був засуджений на 7 років в'язниці за торгові махінації. У 1954 році закінчив середню школу, в тому ж році був спійманий за крадіжку і засуджений на 5 років позбавлення волі умовно. У 1959 році за ухилення від військового обов'язку засуджений до двох з половиною років в'язниці. Після відбуття покарання одружився, завів дитину і переїхав до Оренбурга, де став працювати солістом в місцевому театрі музичної комедії. Там він зійшовся з балериною Алевтиною Дмитрієвої, заради неї кинув дружину і дитину і в 1963 переїхав з нею до Москви. У Москві він зняв квартиру на 2-й Міщанській вулиці, біля Ризького вокзалу. Однак грошей йому не вистачало і він вирішив добути їх грабунком.
Володимир Михайлович Іонесян
Прізвище
В«Вбивця з МосгазаВ»
Дата народження:
27 серпня 1937 (2023-08-27)
Місце народження:
Тбілісі
Громадянство:
СРСР
Дата смерті:
1 лютого 1964 (2024-02-01) (26 років)
Причина смерті:
Розстріл
Покарання:
Смертна кара
Вбивства
Кількість жертв:
5
Період вбивств:
1964-1965
Перше вбивство
Перше вбивство Іонесян скоїв 20 грудня 1963 року в будинку на Балтійській вулиці, в районі Сокола. Під виглядом працівника Мосгаза він пройшовся по декількох квартирах, в яких під приводом профілактичного огляду він видивився найбільш зручну жертву. Нею виявився 12-річний Костянтин Соболєв. Переконавшись, що вдома нікого немає, Іонесян завдав хлопчикові сокирою [джерело не вказано 53 дня] велика кількість рубаних ран (за іншими відомостями, вбивство було скоєно ножем [джерело не вказано 53 дня]). Убивши дитини, Іонесян забрав дитячий светр, шістдесят рублів, флакон одеколону В«ШипрВ» і пляжні окуляри.
Опитавши мешканців будинку, міліція змогла скласти портрет вбивці. Для відтворення зовнішності злочинця навіть зверталися за допомогою до художнику Науму Карповські і відомому скульптору і антропологові Михайлу Герасимову.
Вбивства в Іваново
25 грудня 1963 Іонесян разом з Дмитрієвої приїхав в Іваново, де скоїв одразу два вбивства. Продовжуючи представлятися працівником газового господарства, він проникав в квартири і вишукував жертв. У квартирі на вулиці Калініна він убив сокирою 12-річного Михайла Кулєшова, забрав піджак, кофту, два авторучки і кілька облігацій. В іншій квартирі на Жовтневій вулиці він вбив 74-річну жінку і взяв з її квартири кишеньковий ліхтарик і 70 копійок. Повернувшись на вулицю Калініна, він знову став обходити квартири. В одній з них згвалтував 15-річну Галину Петропавловську і завдав їй дев'ять ударів сокирою по голові. Забрав светр, кофту, пухову хустку і 90 рублів. Дівчинка вижила і змогла описати зовнішність Іонесян.
У той же вечір Іонесян і Дмитрієва втекли з Іванова (він говорив їй, ніби виконує В«урядове завданняВ» і боїться, що їх можуть вбити). Вони пройшли в бік Москви пішки 10 км і тільки потім сіли на автобус.
Після вбивств в Іваново справі В«вбивці з МосгазаВ» надали статус особливо важливого, його взяли під особистий контроль міністр охорони громадського порядку (так тоді називалося МВС) і заступник голови ради міністрів Олексій Косигін. Ходом справи цікавився навіть сам Микита Хрущов.
Четверте вбивство
28 грудня в Москві, в квартирі на Ленінградському проспекті Іонесян убив 11-річного Олександра Лісовця. Коли Іонесян наніс йому удар сокирою, хлопчик побіг в туалет і спробував там закритися, але вбивця зумів наздогнати його і вбив в туалеті. Іонесян нічого не взяв із квартири: двері в кімнату, де стояла шафа, була замкнена на ключ і зламати її він не зміг.
Останнє вбивство
Останнє своє вбивство Іонесян скоїв 8 січня 1964 року в квартирі на Шереметьєвській вулиці, в районі Мар'їній гаї. Жертвою стала 46-річна Марія Єрмакова, якій він представився на цей раз працівником ЖЕКу. Іонесян завдав їй майже двадцять ударів сокирою. З її квартири зникли п'ять мотків пряжі, три пари шкарпеток, гаманець, 30 рублів, настільний годинник В«МирВ» і телевізор В«Старт-3В».
Арешт
Кілька жителів Мар'їній гаї повідомили міліції, що бачили, як в день вбивства молода людина пі...
