Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія > Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки > Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Реклама

ВНИМАНИЕ!!!
ONLINE Сервисы для Ваших ЛЕГАЛЬНЫХ рассылок!


ONLINE - сервис управления списками рассылок (через сайт)
Українські реферати та твори » Государство и право » Режим апартеїду в ПАР і його крах. Французька Конституція 1958 р

Реферат Режим апартеїду в ПАР і його крах. Французька Конституція 1958 р

Режим апартеїду в ПАР і його крах

Історія зовнішньої політики Південної Африки як суверенної держави охоплює період трохи більше трьох десятиліть. Однак з 1910 р., року освіти Південно-Африканського Союзу, до 1961 р., коли вона стала незалежною державою, Південна Африка грала, помітну роль у світовій політиці.

Економічною основою системи расизму та колоніалізму на півдні Африки є панування могутніх міжнародних монополій. У цьому районі зосереджена левова частка всіх іноземних, у тому числі американських, капіталовкладень в Африці. Тільки в однією ПАР діє понад 250 найбільших американських фірм, які отримують майже 100 млн. дол прибутку на рік. Прямі інвестиції американського капіталу в ПАР зросли з 50 млн. дол в 1943 році до 755 млн. дол в 1969 році і складають нині близько 25% всіх американських інвестицій в Африці. Важлива роль відводиться району Південної Африки в глобальній військово-політичної стратегії Вашингтона. Численні офіційні і секретні угоди, укладені США, Англією, ФРН та Португалією з расистськими режимами в Преторії і Солсбері, фактично поширюють на Південну Африку сферу оперативної діяльності НАТО.

У 1948 р. уряд Сметса зазнало поразки на виборах і до влади в ЮАС прийшла Національна партія на чолі з Д.Ф. Маланка. З цього часу і аж до 1990 р. зовнішньополітична діяльність правлячих кіл країни, по суті, визначалася системою апартеїду і прагненням зберегти і зміцнити привілейоване становище білого меншини.

Апартеїд став наріжним каменем політики Національної партії в ЮАС. Прийнятий у 1949 закон забороняв шлюби білих з кольоровими або африканцями. Закон В«Про реєстрацію населення В»від 1950 передбачав класифікацію та реєстрацію жителів Південної Африки за расовою ознакою, відповідно до прийнятого в тому ж році законом В«Про розселенні по групах В»були створені т.зв. В«ЕтнічніВ» зони - расові гетто для африканців, кольорових і індійців, де ті мали право володіти власністю. З метою подальшого зміцнення системи апартеїду в 1962 був прийнятий закон В«Про громадської безпеки В», більше відомий як законВ« про саботаж В». В Відповідно до цього закону, будь-яка людина, що скоїв злочинне діяння, від звичайного правопорушення до вбивства, або ж намагається В«здійснити або заохотити соціальні або економічні зміни В»в країні, міг бути без суду і слідства засуджений до тюремного ув'язнення і навіть до страти. Закон В«Про підривної діяльності В», прийнятий у 1967, передбачав затримання людей без ордера на арешт, тримання в одиночній камері, утримання під арештом у протягом невизначеного терміну, проведення загального судового процесу над людьми, скоїли різного виду злочину і винесення вироку групі осіб за протизаконні дії однієї людини в певних ситуаціях. За законом 1969 в ЮАС було створено Управління державної безпеки, діяльність якого міг контролювати тільки міністр, спеціально призначений президентом. Був також прийнятий закон, що забороняє поширення інформації, що завдає шкоди державної безпеки.

Після закінчення другої світової війни ЮАС зіткнувся із засудженням існуючого в країні расового нерівності з боку ООН, до числа засновників якої належала і Південна Африка. З початку 50-х років аж до останнього часу питання про апартеїді в ЮАС був постійним і одним з найбільш важливих пунктів порядку денного головного форуму світової спільноти.

Уряд ЮАС відразу ж зайняло тверду позицію, отвергавшую право Генеральної Асамблеї ООН обговорювати цю проблему, посилаючись на п. 7 ст. 2 Статуту ООН про невтручання у внутрішні справи держав-членів. У 1955 р. на знак протесту ЮАС відкликала свого представника на Генеральній Асамблеї ООН і відновила участь в її роботі лише в 1958 р. Однак у 1963 р. Рада Безпеки ООН визнав загрозу, яку являє собою ситуація в Південній Африці для міжнародного миру та безпеки. Спроба уряду білої меншості представити політику апартеїду як проблему виключно внутрішнього характеру не вдалася. У 1974 р. Генеральна Асамблея ООН заявила про невизнання повноважень делегації ПАР, і з цього часу її представники не брали участі в її роботі.

У 1970-х-початку 1980-х років близько 3,5 млн. африканців були насильно виселені на територію бантустанов, створених за етнічним принципом. 26 жовтня 1976 уряд ПАР оголосило про надання В«незалежностіВ» бантустаном Транскей, 6 грудня 1977 - Бопхутхатсване, 13 вересня 1979 - Вейде і 4 грудня 1981 - Сіско. Мільйони африканців, які жили в бантустанах і приписані до них, були позбавлені громадянства ПАР.

У 1977 році влада ПАР заборонили практично всі організації, які виступали проти політики апартеїду. На цьому тлі зросла кількість диверсійних актів АНК (Африканського Національного конгресу) проти державних підприємств та установ. Сили, опозиційні режиму, вимагали звільнення з ув'язнення лідера АНК Нельсона Мандели.

В умовах непрекращавшихся хвилювань органи місцевої влади в африканських поселеннях практично перестали функціонувати, і молоді активісти АНК стали створювати нові органи самоврядування. У липні 1985 уряд ввів режим надзвичайного стану на значній частині території країни.

В кінці 1980-х-початку 1990-х років ПАР встала на шлях поступової відмови від політики апартеїду. Цей курс уряду був в значній мірі вимушеним: економічне становище країни значно погіршився, не в останню чергу через економічні санкції, вжиті країнами ЄС, США та інших держав з метою здійснення тиску на владу ПАР. Крім того, приватні іноземні компанії і кредитори стали згортати свою діяльність в ПАР, побоюючись подальшої дестабілізації. Незважаючи на репресії з боку держави та сувору цензуру засобів масової інформації, опір африканського населення расистському режиму постійно зростала.

На початку 1989 з П.В. Ботой стався інсульт, і замість нього керівником Національної партії і президентом країни став лідер відділення партії в Трансваалі Фредерік де Клерк, який направив свої зусилля на перетворення країни в рівноправного суб'єкта переговорів по всьому комплексу проблем субрегіону, на прорив ізоляції ПАР в світі і повернення її у світове співтовариство. В ході своєї виборчої кампанії напередодні парламентських виборів 1989 де Клерк висунув п'ятирічний план демонтажу системи апартеїду, який, правда, не передбачав передачу влади африканського більшості.

Зовнішня політика уряду Ф. де Клерка на початку 90-х років передбачала розширення міжнародної підтримки всередині-і зовнішньополітичної діяльності нового керівництва країни, відновлення старих та налагодження нових міждержавних зв'язків, ліквідацію наслідків запровадження санкцій проти ПАР.

У травні 1990 р. Ф. де Клерк зробив поїздку по дев'яти країнам Західної Європи, мета якої, за його заявою, полягала в тому, щоб переконати Європу в незворотності розпочатих політичних процесів в країні, призвели до легалізації діяльності АНК і інших політичних організацій і початку переговорів про ліквідацію апартеїду з представниками різних партій.

У березні 1994 населення бантустанов Сіскея і Бопхутхатсвани скинули своїх правителів, і тимчасовий уряд ПАР прийняло на себе управління цими територіями. В Того ж місяця було введено надзвичайний стан в Натале, де ПСИ закликала до бойкоту виборів і знову звернулася до тактики насильства. Однак в останню хвилину керівництво ПСИ все ж прийняло рішення брати участь у виборах, які відбулися 26-29 квітня. 27 квітня 1994 вступила в силу тимчасова конституція, і ПАР стала державою багаторасової демократії.

АНК прийшов до влади, отримавши підтримку абсолютної більшості виборців - 63%, в той час як за Національну партію проголосували 20%, а за Партію свободи Інката - 10% виборців. Решта політичних партій не змогли подолати 5%-го бар'єру, необхідного для включення їх представників до складу уряду. В Внаслідок коаліційний уряд національної єдності, яке повинно було керувати країною в найближчі п'ять років, було сформовано з пре...

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Друкувати реферат
Реклама
Реклама
место свободно