Робочий час і час відпочинку
1. Поняття та види робочого часу. Режим робочого часу.
2. Понаднормові роботи. Ненормований робочий день.
3. Поняття та види часу відпочинку.
4. Відпустки, їх види. Порядок надання відпусток.
1. Поняття та види робочого часу. Режим робочого часу
Робоче час - це час, протягом якого працівник відповідно до трудового, колективним договорами, правилами внутрішнього трудового розпорядку зобов'язаний перебувати на робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки. До робочого відноситься також час роботи, виконаної за пропозицією, розпорядженням або з відома наймача понад встановлену тривалість робочого часу (Понаднормова робота, робота в державні свята, святкові та вихідні дні).
Тривалість робочого часу нормується за певними календарними періодами. Робоче час нормується шляхом встановлення норм його тривалості на протяг календарного тижня (робочий тиждень), і протягом доби (робочий день, робочий зміна). Існують і інші норми - місячна, річна та інші, які обчислюються виходячи з величини робочого тижня і числа робочих днів (робочих змін).
Законодавство передбачає кілька видів нормування робочого часу. Нормальної визнається тривалість робочого часу, рівна повній або скороченій його нормі, встановленої державою. Повна норма тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма поширюється на всіх працівників, які трудяться в звичайних умовах. Зазначена норма є максимально допустимої. Ця норма не може бути збільшена локальними актами, трудовими договорами.
Для деяких категорій працівників законодавством передбачена скорочена тривалість робочого часу. Скорочений робочий час - це нормальна тривалість робочого часу. Тому скорочення робочого часу не тягне за собою зменшення розміру заробітної плати. Наприклад, для неповнолітніх при скороченій тривалості робочого часу заробітна плата виплачується в такому ж розмірі, як за нормальний робочий час.
Напередодні державних свят та святкових днів тривалість роботи скорочується на одну годину. Якщо святкового дня передує вихідний день, то передвихідний день при п'ятиденному робочому тижні не скорочується. Якщо по умовами виробництва неможливо зменшення тривалості щоденної роботи напередодні святкових днів, працівникам має надаватися додатковий день відпочинку в міру нагромадження годин переробки.
При роботі в нічний час встановлена ​​тривалість роботи скорочується на одну годину з відповідним скороченням робочого тижня. Нічним вважається час з 22 години до 6 годин. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу, а також коли таке скорочення неможливо за умовами виробництва, в тому числі при безперервних виробництвах або якщо працівник прийнятий для роботи тільки в нічний час.
До роботи в нічний час не допускаються вагітні жінки, жінки, що мають дітей у віком до 3 років, працівники молодше 18 років. Інваліди можуть залучатися до роботі в нічний час тільки з їхньої згоди і за умови, що така робота не заборонена їм у відповідності з медичним висновком.
Неповне робочий час - допущене законодавством зменшення тривалості встановленої норми робочого часу. Тривалість неповного робочого часу законом не визначена. Неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і наймачем як при прийомі на роботу, так і згодом. Неповний робочий час може встановлюватися як неповний робочий день або неповний робочий тиждень або у їх поєднанні. При неповному робочому дні зменшується норма тривалості щоденної роботи, встановлена ​​правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком роботи. Неповний робочий день слід відрізняти від скороченого робочого дня. При неповному робочому тижні скорочується число робочих днів на тиждень. Неповний робочий час може складатися в одночасному зменшенні норм тривалості щоденної роботи і числа робочих днів на тиждень. Для окремих працівників наймач зобов'язаний встановлювати неповний робочий час: на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину у віці до 14 років або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку; інвалідам відповідно до медичних рекомендаціями; при прийомі на роботу за сумісництвом, іншим категоріям працівників, передбаченим колективним договором, угодою. Неповне робочий час встановлюється лише на прохання працівника або за його згодою.
Оплата праці працівників з неповним робочим часом проводиться пропорційно відпрацьованому часу (при погодинній формі оплати праці) або залежно від вироблення (при відрядній формі оплати праці). Премії та винагороди таким працівникам нараховуються у відповідності з діючими в організації положеннями про преміювання, колективними договорами, угодами.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне для працівників будь-яких обмежень тривалості трудових відпусток, обчислення трудового стажу та інших трудових прав. Відомості про неповному робочому часі в трудову книжку працівника не заносяться.
Законодавством встановлені нестандартні режими робочого часу. До них відносяться поділ робочого дня на частини, режим гнучкого робочого часу, вахтовий метод організації робіт, ненормований робочий день, неповний робочий день, понаднормові роботи, підсумований облік робочого часу, і деякі інші.
2. Понаднормові роботи. Ненормований робочий день
Понаднормова робота - робота, виконувана працівником за пропозицією, розпорядженням або з відома наймача понад встановлену для нього тривалості робочого часу, передбаченої правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності. Не визнається понаднормової робота, виконана понад встановлену тривалість робочого часу:
1) по ініціативи самого працівника без пропозиції, розпорядження або з відома наймача;
2) працівниками з неповним робочим часом у межах повного робочого дня (зміни);
3) працівниками за сумісництвом у того ж наймача при виконанні іншої функції, а також в іншого наймача понад час основної роботи;
4) працівниками-надомниками.
Залучення до надурочних робіт допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, коли законом або колективним договором допускаються понаднормові роботи без такої згоди. Понаднормові роботи без згоди працівника допускаються тільки в таких виняткових випадках:
1) при виробництві робіт для запобігання катастрофи, виробничої аварії, негайного усунення їх наслідків або наслідків стихійного лиха, запобігання нещасних випадків, надання екстреної медичної допомоги працівниками закладів охорони здоров'я;
2) при виробництві суспільно необхідних робіт по водопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, що порушують правильне їх функціонування. Цей перелік випадків залучення до надурочних робіт без згоди працівника є вичерпним і розширенню не підлягає. Відмова працівника в цих випадках від роботи в понаднормовий час є порушенням трудової дисципліни.
Законом встановлено коло осіб, які не можуть бути притягнуті до надурочних робіт. Це: вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років; працівники молодше 18 років; працівники, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, в дні занять; звільнені від понаднормових робіт відповідно до медичного висновком; інші категорії працівників відповідно до законодавства. Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років (дітей-інвалідів - до 18 років) і інваліди можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою, причому інваліди лише у випадку, коли такі роботи не заборонені їм в Відповідно медичним висновком.
Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і ...
