Федеральне агентство з освіти
Державне освітня установа вищої професійної освіти
Контрольна робота
по Юридичної психології
тема: Психологія слідчого експерименту та перевірки показань на місці.
План
1. Психологія слідчого експерименту
2. Психологія перевірки показань на місці
Література
1. Психологія слідчого експерименту
Слідчий експеримент - це самостійне процесуальна дія, спрямоване на перевірку наявних та отримання нових доказів. Змістом його є виробництво різних дослідів з метою встановлення можливості якої-небудь події, дії чи явища в певній обстановці і за відомих умов, що мають значення для встановлення істини у справі. Відтворивши відповідні умови, слідчий встановлює можливість:
розрізняти і впізнавати певні предмети при відповідних умовах: їх форму, колір, розміри, віддаленість та ін;
вчиняти певні дії за даних умов;
провести дану дію за певний час;
чути і розрізняти певні слова, звуки.
Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати нерідко наочно свідчить про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко.
Важливий підбір учасників слідчого експерименту, крім слідчого і понятих, можуть взяти участь обвинувачений, потерпілий, слідчий, спеціалістів різних галузей знання, технічний персонал, допомагає практично виконати ті чи інші досвідчені дії.
Недоступно в ході експерименту відтворювати сама подія злочину, також не можна при підготовці слідчого експерименту і його проведення допускати дії, що принижують честь і гідність його учасників, загрозливі їх життю і здоров'ю.
За своїм змістом більшість видів слідчого експерименту представляє дослідження і оцінку тих чи інших можливостей людини: сприйняття якої-небудь події за певних умов (побачити об'єкти, почути голос людини, відчути запах і т.д.); вчинення тих чи інших дій (проникнення через отвір і т.д.); перевіряються вміння, навички (виготовити підроблену печатку, відкрити замок певним способом і т.д.).
Слідчим експериментом керує слідчий. Він приймає рішення про проведення слідчого експерименту, висуває версії, гіпотези, визначає умови проведення, коло учасників, зміст, послідовність дослідів, оцінює отримані результати і т.д. Але це не означає, що слідчий повинен брати безпосередню участь у досвідчених діях, знаходиться на всіх ділянках. При підборі понятих слідчий виходить з складності дослідів, в разі потреби можуть запрошуватися поняті, володіють певними професійними знаннями, фізичними даними. Психологічного підходу вимагає вирішення питання про застосування для участі в слідчому експерименті підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка. [1]
Головним у слідчому експерименті є проведення дослідів і правильна оцінка отриманих результатів. Завдання слідчого - організувати виробництво дослідів, здійснювати контроль за ними, фіксувати хід експерименту, оцінювати отримані результати. Слідчий визначає кількість дослідів, їх зміст, при необхідності повторює досліди. Досліди проводяться багаторазово. Неодноразове проведення одних і тих же дослідів в процесі одного слідчого експерименту дозволяє більш ретельно вивчити досліджуваного явища, переконається в тому, що отримані результати не є випадковими і що вони достовірні. [2] Дублюючі дії повинні бути повторені стільки разів, скільки потрібно, щоб виключити можливість випадкових результатів, довести їх закономірність. Багаторазовість - перший принцип слідчого експерименту.
Другий принцип - варіативність, тобто здійснення кожного наступного досвіду в кілька змінених умовах.
По відношенню до перевіряється події отримані результати можуть бути позитивними (подія могла статися) або негативними (подія могло не статися). Розрізняють два типи експериментів:
а) перевіряючі об'єктивну можливість виконання небудь дій;
б) перевіряючі суб'єктивну можливість виконання цих дій даною особою.
Позитивні результати експериментів дозволяють зробити висновок про те, чи відбулося перевіряється явище в дійсності. Можливість бачити, чути, виконувати певні дії саме по собі не доводить, що дана особа дійсно бачило, чуло, зробило щось. Не доводять це і суб'єктивні можливості випробуваного, підтверджені експериментом. Висновок буде правомірним, якщо він заснований на сукупності наявних доказів, а не на ізольованій оцінці результатів експерименту.
Оцінка негативних результатів експериментів ще складніше - негативний результат дозволяє зробити достовірний категоричний висновок про те, що передбачуваного явища не було, воно не можливо. При цьому повинні бути дотримані вимоги про багатократності дослідів і варіативності, щоб була абсолютна впевненість у тому, що це неможливо для всіх людей, а не тільки для обраних слідчим виконавців експериментальних дій. [3] Якщо експериментатором перевіряються чиїсь свідчення, то особа, що затверджує про виконання ним певних дій, поряд з іншими учасниками має бути піддано відповідному випробуванню. Можливо, воно володіє здібностями, навичками, вміннями, вправністю, силою, які перевершують можливості інших людей. Діагностичні експерименти доцільно проводити за участю і при консультації психолога, який допоможе слідчому врахувати все різноманіття явищ, які здатні надати вплив на результати дослідів.
Якщо людина не хоче виявити свої можливості, експеримент позбавляється сенсу, бо негативний результат тут нічого не підтверджує і не відкидає. Якщо ж таке прагнення у нього є, то нездатність зробити при експерименті те, що йому нібито вдалося в минулому, може мати двояку причину. Або таке твердження не відповідає дійсності і людина фактично не володіє приписуваними собі здібностями, або описувані дії їм виконувалися в минулому, але в подальшому можливості їх виконання були втрачені. Не виключені і тимчасові несприятливі стани випробуваного в момент експерименту, також неповторність психічних явищ, мали місце в момент події, коли нервове напруження часом додає людям незвичайні сили і здібності.
2. Психологія перевірки показань на місці
У слідчій практиці утвердилося специфічне слідча дія - перевірка показань виходом на місце. Аналіз практики свідчить про поширеність і в цілому високу ефективність цього слідчої дії. Перевірка показань на місці є складним слідчою дією, що включає в себе елементи ряду інших: огляду місця події, допиту, слідчого експерименту і поєднує в собі психологічні особливості цих слідчих дій.
Головна мета відтворення показань на місці - отримати додаткову інформацію по відношенню до тієї, яка вже була отримана в ході допиту особи, показання якого підлягають відтворенню. Частіше всього зустрічаються наступні підстави для проведення перевірки на місці:
необхідність виявлення місця події;
необхідність встановлення шляху прямування;
встановлення місцезнаходження мають значення для слідства предметів;
встановлення невідомих слідству осіб;
встановлення та уточнення окремих обставин події;
встановлення обставин, які сприяють вчиненню злочину;
встановлення поінформованості особи, чиї показання перевіряються, щодо місця події, окремих об'єктів або маршруту.
Успішне відтворення показань на місці вимагає від слідчого організаторських здібностей. Він повинен керувати одночасно великою групою людей, сприймати значну кількість інформації, аналізувати її, направляти хід слідчої дії, а також достатньо повно зафіксувати всю зібрану інформацію.
Істотне значення при перевірці показань на місці має психологічний контакт з обвинуваченим і підозрюваним, яким потрібно роз'яснити, що участь у перевірці спрямоване не на погіршення його становища, а на те, щоб усі обставини справи були встановлені з м...
