процесуального правонаступництва
У процесі розгляду справи права або обов'язки суб'єктів спірного матеріального правовідносини ще I до завершення процесу в силу ряду обставин можуть I перейти до іншої особи, яка не є учасником даного конкретного справи. У цьому випадку відбувається процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї зі сторін процесу іншою особою - правонаступником. Заміна ви-колишньої сторони її правонаступником може відбутися в результаті правонаступництва, яке мало місце в матеріальному правовідношенні. Склад учасників матеріального правовідносини може змінюватися внаслідок правонаступництва, коли відбувається перехід прав та обов'язків від однієї особи первопредшественніка до іншої особи - Правонаступнику.
Заміна сторони її правонаступником, як правило, відбувається у випадках вибуття однієї з сторін у спірному правовідношенні (Реорганізація юридичної особи, поступка права вимоги, переведення боргу, смерть індивідуального підприємця та ін.)
Господарський суд робить заміну сторони її правонаступником, вказуючи про це в ухвалі, рішенні або постанові. При цьому правонаступництво можливо на будь-якій стадії господарського процесу (ст. 40 ГПК).
Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права чи обов'язки в правовідносинах, коли новий суб'єкт права (позивач "або відповідач) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки правопопередника, тобто у разі універсального, або сингулярного, правонаступництва в матеріальному праві.
Універсальне правонаступництво, тобто перехід всіх правочинів до іншої особи (від правопопередника до правонаступника), може мати місце в таких випадках, як, наприклад, правонаступництво при реорганізації юридичних осіб. Згідно зі ст. 54 ГК, при злитті юридичних осіб права та обов'язки кожного з них переходять до знову виник юридичній особі згідно з передавальним актом.
Реорганізація юридичної особи може здійснюватися і у формі приєднання одного або декількох юридичних осіб до іншому. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи до останнього переходять права та обов'язки приєднаного юридичної особи в згідно з передавальним актом.
Правонаступництво в окремому матеріальному відношенні (сингулярне) по цивільному праву тягне за собою процесуальне правонаступництво. Так, наприклад, поступка вимоги кредитором іншій особі можлива, якщо вона
Не суперечить законодавству або договором (ст. 353 ЦК). Однак не допускається без згоди боржника поступка вимоги по зобов'язанню, у якому особистість кредитора має істотне значення для боржника і, отже, неприпустимо процесуальне правонаступництво (ст. 354 ЦК). Переведення боржником свого боргу на іншу особу також допускається лише за згодою кредитора (ст. 362 ЦК). Таким чином, як за поступку вимог кредитором іншій особі, так і при переведенні боргу на іншу особу боржником допускається правонаступництво в господарському процесі, і підставою його є правонаступництво в матеріальному правовідношенні, що допускається законодавством.
Процесуальне правонаступництво підпорядковується певним правилам, порядок його здійснення регулюється ГПК. Правонаступництво можливе в будь-якій стадії господарського процесу.
У разі вибуття сторони зі справи господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (п. 4 ст. 90 ГПК). Виробництво. по справі зупиняється до вступу в процес правонаступника вибулого особи або залучення іншою стороною до справи правонаступника вибулої боку.
Для допуску у справу правонаступника необхідно пред'явити суду докази правонаступництва, тобто поса-ни бути представлені докази, що свідчать про правонаступництво в матеріальному правовідношенні (документи про реорганізацію юридичної особи, документ про відступлення права вимоги або переведення боргу). Відновлюючи провадження у справі, суд виносить ухвалу.
Коли правонаступництво в матеріальному праві наступає стосовно декількох осіб, то вступ кожного з них в процес залежить від його волі. При відновленні процесу господарський суд повинен сповістити кожного з них.
За участю третіх осіб може виконуватися практично будь-який цивільно-правовий договір, суперечка про який може бути предметом розгляду господарського супу. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво третьою особою по відношенню до замовника є субпідрядник. Треті особи можуть бути і в договорах перевезення, контрактації, на виконання науково-дослідних робіт та ін
Однак прямого зв'язку між третіми особами в цивільному праві і схожим інститутом господарського процесуального законодавства немає. Третя особа - суб'єкт матеріального права може бути позивачем або відповідачем в господарському суді, і навпаки, сторона в цивільному правовідношенні може бути третьою особою в процесі.
У той же час, очевидно, що суб'єктний склад учасників господарського процесу визначається по моделі спірного матеріального правовідносини і взаємозалежних з ним правовідносин.
Суб'єкту правовідносини, що знаходиться під прямим впливом (впливом) спірного матеріального правовідносини, є предметом розгляду у господарському суді, необхідна процесуальна гарантія від можливого прямого або непрямого обмеження його суб'єктивних прав. Він має взяти участь у справі.
ГПК передбачає можливість участі в господарському процесі третіх осіб двох видів: із самостійними вимогами на предмет спору (ст. 45 ГПК) і не заявляють таких вимог, що беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача (ст. 46 ГПК).
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити в справу до прийняття господарським судом рішення шляхом пред'явлення позову до однієї або обом сторонам. Вони користуються правами і несуть усі обов'язки позивача. Правове положення третьої особи із самостійними вимогами схоже з положенням позивача. Різниця полягає лише в тому, що третя особа вступає у вже виник процес і його вимоги спрямовані як проти відповідача, так і в багатьох випадках проти позивача. Таке третя особа не зобов'язана дотримуватися досудовий порядок врегулювання спору. Прикладом вступу в процес третьої особи із самостійними вимогами може служити пред'явлення самостійного позову про визнання прав власності на будову, коли з цього приводу вже йде суперечка між двома іншими організаціями. Лише при розгляді в одному процесі вимог і заперечень всіх осіб, які твердять про наявність у них права власності (повного господарського відання) на спірне будова, може бути винесено законне і обгрунтоване рішення.
Третя особа вступає в справу допомогою пред'явлення позову, тому воно повинно володіти правом на пред'явлення позову в арбітражний суд і дотримати встановлений законом порядок його пред'явлення. Вичерпний перелік підстав, за якими можлива відмова у прийнятті позовної заяви та повернення позовної заяви, міститься в ст. 125, 126 ГПК, поширюється на третіх осіб із самостійними вимогами.
За що не набрав процес третьою особою, мають самостійні вимоги, зберігається право на пред'явлення позову в окремому процесі. Однак вступ третьої особи у чужий процес має певні переваги, особливо по майнових позовах.
Якщо спірне майно буде передано первісного позивача або залишено у відповідача, то вони можуть їм розпорядитися (Наприклад, продати), що утруднить чи унеможливить у подальшому захист права тре-тьего особи.
Якщо господарський суд визнає, що вимога третьої особи не відноситься до предмету спору, він відмовляє в притягнення його в якості третьої особи, про що виносить ухвалу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити в справу на стороні позивача або відповідача до прийняття господарським судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки по відношенню до однією з сто-рон. Третя особа може бути притягнута д...
