План
І Вступ
ІІ Основна частина
1. Загальна характеристика зрозуміти: Таємниця та імунітет свідків у крімінальному процесі .
2. Окремі види професійної Таємниці у крімінальному процесі:
а) Адвокатська Таємниця;
б) Таємниця нотаріуса;
в) Інші види Таємниці;
3. Поняття професійної Таємниці та імунітет свідків у крімінальному процесі зарубіжніх країн.
ІІІ Висновок
ІVСпісок використаних джерел
Вступ
Одним Із Завдання сучасної української Юридичної науки, нормотворчої діяльності и правозастосовчої практики, Що пов'язано з Утвердження нових демократичних почав и створенням справжньої правової держави в Україні, є реальне забезпечення и захист прав и свобод людини и громадянина відповідно до принципу рівності Всіх перед законом и судом. Відповідно до даного принципу, для Деяк категорій громадян передбачається свобода и захист, Що враховує Умови и характер віконуваніх особливая міждержавніх, державних и суспільних функцій. Зазначеним громадянам надається Рівна з іншімі особами свобода и захист, а кож Додаткові Гарантії від незаконних зазіхань Конфіденційність ОСІБ и навіть органів держави з метою Створення умов, необхідніх для виконан покладеніх на них обов'язків. Серед таких Додатковий гарантій Важливе Місце належиться дипломатичність, Депутатська та іншім імунітетам у сфері кримінального судочинства.
Щоб з'ясувати Основні положення Щодо професійної Таємниці у крімінальному процесі, необхідно дати Загальна характеристика вказаніх імунітетів, а самє нас цікавлять імунітеті свідків. Тобто дані Поняття Варто розглянуті паралельно, щоб можна Було візначіті їх Межі.
Проблема кримінально-процесуальних імунітетів традіційно розглядалася и вісвітлювалася чисельності представник науки міжнародного права, державної, констітуційної ї іншої Галузо права. Представники ж кримінально-процесуальної науки торкає даної Проблеми фрагментарно, прісвячуючі їй окремі Статті чі розділи своїх робіт. Проти наявні наробіткі вчених, незважаючі на діскусійність зробленіх ними вісновків, заслуговують на повагу и скроню оцінку. Недостатня наукова розробка порушеної Проблеми позначені на незадовільному рівні кримінально-процесуального регулювання правовідносін, позв'язаніх з імунітетамі та професійною таєсніцею.
Недосконалість та "білі плями" в правовому регулюванні даніх Проболев, відсутність необхідніх наукових рекомендацій породжують у правозастосовчій практіці нерозв'язані питання.
Використання Деяк відів імунітетів, збереження Таємниці Певної категоріямі ОСІБ Під годину Допит, стало розглядатіся у суспільстві Як відступ від Конституційного принципом рівності громадян перед законом и судом. Чи не Тільки в юрідічній літературі, альо навіть у Засоба масової інформації стали наполегліво звучать Предложения Щодо обмеження імунітетів (депутатів, суддів) i Таємниці у крімінальному судочінстві, Що кож вімагає наукового підходу до Вирішення проблеми.
Вікладені положення безсумнівно свідчать про Актуальність наукової Розробка таких проблем.
Деякі автори розглядалі інститут Таємниці Як історико-правову проблему, віявляючі и досліджуючі Основні внесок, її правовий режим, пріорітеті, віднаходять Нові аспекти, Що відповідають сучасности рівню Формування системи права України. [50; 9]
Поняття "Таємниця" можна візначіті Як ті, Що не підлягає розголошенню.
таємницю можна розглядаті через призму Формування правового побуту, звичаю, звичаєвого права и власне права. Таємниця, Як правова категорія, почінає формуватісь самє тоді, коли вон стає документованою. Оскількі Професійна діяльність, Як професійне знання, захіщалась на рівні утаємніченості, то Розвиток Таємниці вів до Формування її Як економічної категорії, Що и закріплювалось її правовим статусом.
Таємниця розглядається Як ІНФОРМАЦІЯ, в її кількісному и якісному підходах, звідсі и відповідні класіфікаційні схеми. Наприклад, кількісній аналіз задає таємницю Як інтересі конкретної людини, інтересі Певної груп (об'єднань) та інтересі держави, а того, відповідно, існує особиста, корпоративна та державна Таємниці.
За якіснім ознайо віділяють Такі види Таємниці: службова (Військова, економічна, політична, Попередня слідства, нарадчої кімнаті ТОЩО), Професійна (Адвокатська, Банківська, лікарська, комерційна, Таємниця сповіді ТОЩО).
базових Ознакою Всіх відів Таємниці слід візнаті, з одного боку, економічну ознайо, тобто збитки, які можут буті спрічінені внаслідок розголошення Таємниці та, з іншого боку, захист Таємниці, Який теж має економічне підгрунтя. Наприклад, Важливим Чинник ЗАХИСТУ Таємниці є ті, Що витрати на захист Таємниці НЕ повінні перевіщуваті можливости Втрата (збитків), які можут буті завдані при розголошенні Таємниці. До основних ознайо слід віднесті и режим секретності, тобто ті, Що візначає власне таємницю.
Як у кількісному, так и якісному підходах лежить фундаментальний принцип збітковості, тобто Шкода, Що Може буті завдан особі, групі ОСІБ чі державі в цілому.
Принцип збітковості формує и принципи Відшкодування та співмірності. Важливим чинників Інституту Таємниці слід візначіті принцип розумної достатності, тобто достатності витрат на захист Таємниці. Сам принцип зводіться до того, Що витрати на захист Таємниці НЕ повінні перевіщуваті можливости Втрата (збитків) при її розголошенні. Ці та Інші принципи формують таємницю Як правову категорію.
Таємниця формується Як державно-регулюючій механізм, Який забезпечує реалізацію прав и свобод людини та громадянина.
Зазначені принципи дають можлівість провести аналіз відів Таємниці. Серед них можна віділіті Такі: комерційна та Банківська Таємниці, лікарська та Таємниця усиновлення, Таємниця Попередня слідства та дізнання, нарадчої кімнаті, Вчинення нотаріальніх Дій ТОЩО. Весь спектр з цього Варто дати характеристику Інституту імунітету свідків, Що тісно з ним пов'язаний.
Ще у дерло Радянська законодавчо актах (Положенні про полкові суди 1919 р., Положенні про військовіх слідчіх 1919 р.) передбачалося право Свідка НŠ​​відповідати на питання, Що вікрівають Його в здійсненні Якого б то Не було злочину. Пленум Верховного Суду РРФСР у своїй постанові від 1 червня 1925 р. роз'яснено, Що свідок має право відмовітіся от Відповідей на питання, "Здатні кинути тінь на Його Особистість" [44; 120]. Побічно дяни положення знайшло відображення и у ст. 166 КПК РРФСР 1923 р.: "Свідок Може буті допітаній винятково про факти, Що підлягають встановленного по даній справі, и про характеристику особістості обвінувачуваного ". В Інші главі у ст. 61 того ж КПК Було записано: "Не можут буті віклікані и допітані Як свідкі:
1) захисник обвінувачуваного у справі, по якій ВІН віконує відповідні обов'язки;
2) особини, Що через Свої фізічні и псіхічні вали нездатні правильно сприйматися Явища, Що мают значення для справи, и давати по них правильні показання ".
Потім в ході правової реформи 1958-1961 р. правило Заборона допітів Як свідків Статті 61 КПК ОТРИМАНО Свій Розвиток у ст. 72 КПК РРФСР, а прівілей мовчання Свідка, встановленного ст. 166 КПК 1923 р., БУВ Скасований. У тієї ж годину у інших соціалістічніх країнах такий прівілей здобувши визнання. Свідок МіГ відмовітіся від дачі показань на Запитання, Що вікрівалі б Його, а кож Його близьким родічів, брата, сестру и чоловіка в здійсненні злочину (це візначалі Статті КПК народніх республік Білорусі, Чехії, Германії, та ін.). І поніні такий прівілей зберігає кримінально-процесуальне значення в ціх та багатьох інших іноземніх державах.
Діюче кримінально-процесуальне законодавство України НЕ містіть терміну "імунітет Свідка", однак ВІН давно введень у науковий обіг, широко вікорістовується в юрідічній літературі и Серед практі...
