МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
МОСКОВСЬКА ВІДКРИТА СОЦІАЛЬНА АКАДЕМІЯ
ВОРОНЕЗЬКИЙ ФІЛІЯ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Контрольна робота
Дисципліна
В«Попередження злочинівВ»
Тема
Причини, умови і механізми конкретного злочину
Виконала студентка
6 курсу заочного відділення
Басова Н.В
Науковий керівник
Єфремова Н.С.
2010р.
Злочин являє собою один із специфічних видів свідомої людської діяльності, тобто вольовий акт, який передбачає мету, вибір засобів, мотив і оцінку дій. В цій якості воно складає найважливішу характеристику суб'єкта злочину як особистості, його свідомості, психіки.
Будь прояв людської діяльності, в тому числі і злочинної, є разом з іншим акт суспільного зв'язку індивіда з іншими людьми, елемент людської історії, соціального досвіду. Здійснюється цей зв'язок через поведінку, через вироблені і сформовані в ході історичної практики способи і форми спілкування і відокремлення особистості. Той чи інший тип поведінки є, як правило, вираженням взаємозв'язку певного типу особистості і його діяльності. В Зокрема, злочинна діяльність, як суспільно небезпечний тип поведінки виражає зв'язок злочинця з іншими людьми, а також з тими історичними умовами, які породили злочинність і сприяють її збереженню.
Основним характеризує ознакою діяльності виступає її мотив. Він є тією призмою, через яку виявляється, що має іманентний характер зв'язок особистості та її діяльності. У мотивах виражаються спонукають початку, внутрішні підстави і цільова спрямованість активності А їх структура характеризує розвиток особистості через її змістовність, тобто через результати засвоєння індивідом елементів соціального середовища, суспільних відносин.
Ось чому для розуміння соціальної природи і соцільно психологічної характеристики злочинця як типу настільки важливі виявлення та аналіз мотиваційної сфери його суспільно небезпечної діяльності. Цей аналіз допомагає розкрити і соціальний зміст особистісних рис злочинця як типу, і детермінанти злочинної поведінки, і найбільш типові засоби соціально-психологічного механізму злочинної діяльності.
Дослідження причин та умов конкретного злочину і вивчення існуючої між ними взаємозв'язки є основним елементом в пізнанні властивостей злочинності в Загалом, важливою кримінологічної завданням. При цьому слід враховувати, що якщо причини злочинності в цілому детерміновані протиріччями соціального середовища, то причини і умови конкретного злочину схильні більшою мірою впливу безпосереднього оточення людини і тієї мікросередовища, в якій відбувається його формування як особистості. Тут потрібно бачити пряму і зворотну зв'язку, тобто весь комплекс причинних залежностей - від індивідуального злочинного поведінки і його безпосередніх детермінант до загальних причин злочинності, оскільки в кінцевому рахунку злочини скоюють конкретні представники суспільства, що є носіями його засад. Сама мікросередовище, що надає безпосередній вплив на формування конкретного індивіда, производна від більш широкої громадської середовища і в певному сенсі є її породженням.
В конкретному злочині і його причини більшою мірою, ніж на загальному рівні, проявляється взаємозв'язок з особистісними особливостями індивіда. Тим не менш, визнаючи індивідуальність кожного злочину і його причин, слід виділити ті механізми, які є єдиними для всіх злочинів.
У загальному вигляді причиною конкретного злочину є криміногенна мотивація особи. Вона складається поступово під впливом двох груп умов.
До першої групи відносяться умови, які формують потреби, інтереси, ціннісні орієнтації особистості. Спотворення і деформації в них утворюють основу криміногенної мотивації та її внутрішню змістовну сторону. Умови другої групи пов'язані безпосередньо з процесом здійснення злочину, створюють криміногенну ситуацію. Взаємодіючи з особистісними особливостями, вони обумовлюють намір і рішучість вчинити злочин.
Таким чином, вчинення конкретного злочину є результатом взаємодії утворилися під впливом несприятливих життєвих умов, негативних моральних та психологічних властивостей особистості і зовнішніх об'єктивних обставин, що утворюють своєрідну криміногенну ситуацію.
На рівні несприятливих умов морального формування особистості створюються передумови, розглядаються як можливість скоєння злочину конкретною особою.
В конкретної ситуації що склалася в особи криміногенна мотивація реалізується в дійсність. Це положення має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Так, органи внутрішніх справ, здійснюючи профілактичну діяльність, виявляють умови, що негативно впливають на формування морально-психологічних властивостей особистості в родині, навчальному чи виробничому колективі, побутовому оточенні, сфері спілкування та в інших областях соціального життя.
Подальше вивчення структури злочинної поведінки вимагає роздільного аналізу кожної з ліній причинного ланцюжка, що ведуть до вольовому акту. Йому передують постановка мети і передбачення результатів своїх дій.
З точки зору причинності злочин має розглядатися як результат взаємодії особистості і зовнішньої конкретної ситуації. Слід також додати, що особистість розвивається на основі взаємодії психофізичних даних індивіда, а також спадкових задатків у взаємодії із зовнішнім середовищем.
З цього випливає, що всі соціально значимі впливу зовнішнього середовища опосередковуються свідомістю індивіда, особистісними особливостями. Іншими словами, між ним і середовищем існують складні причинно-наслідкові залежності. Ці залежності накладають відбиток на дії злочинця, що, по суті, характеризує певний індивідуальний В«почеркВ» при скоєнні ним злочинів.
Для визначення розглянутого механізму необхідно позначити розглянутий інститут кримінології. Злочинне поведінка - це більш широке поняття ніж поняття злочин. Відповідно до Кримінального Кодексу Російської Федерації злочин-це суспільно небезпечне, протиправне винне досконале діяння, заборонене Кримінальним кодексом під загрозою покарання. Наведене визначення показує, що злочин є зовні виражений акт людської поведінки, який завдає або можливо заподіє шкоди об'єкту посягання або поставив його під погрозу заподіяння шкоди. Однак з точки зору кримінології, що вивчає причини злочинів, розглядати необхідно саме передували злочинної поведінки об'єктивні і суб'єктні передумови, які лежали в основі виникнення мотивів вчинення злочину, постановка цілей, підшукування засобів і т. д.
Обставини, які породили і передували злочину, не стають злочином у зв'язку з тим, що не утворюють складу злочину. Передумови злочину, які не є злочином, а лише тільки в сукупності утворюють, склад злочину можуть бути включені в поняття злочинної поведінки, яке охоплює процес формування злочинної поведінки і його здійснення.
Виходячи зі сказаного під злочинною поведінкою розуміється цілеспрямований процес інтенсивно розвивається в навколишньому світі і часу складається з дій які в Надалі утворюють склад злочину, а також внутрішні, попередні їх психологічний стан яке спонукає і підсилює до вчинення злочину.
Найбільш важливим елементом дослідження злочинної поведінки є В«механізмВ» такої поведінки, який показує певний процес здійснення злочинних дій:
- виникнення злочинного умислу на вчинення діяння;
- прийняття рішення вчинити дії злочинного характеру;
- розробка плану злочинних дій;
- реалізація плану.
Таким чином, механізм злочину - це стадії взаємодії людини і зовнішнього середовища, що створює злочинну поведінку і здійснює його. У процесі взаємодії особистості людини задіяні психічні елементи і стани особистості, які також можуть бути і у правомірних вчинків, але в злочинній поведінці вся сукупність цих елементів або час...
