ЗМІСТ
1. Опис ознак зовнішності людини за методами словесного портрета
2. Практика перевірки показань на місці
3. Особливості порушення кримінальної справи за фактом хабарництва. Початкові слідчі дії
Список використаних джерел
1. Опис ознак зовнішності людини за методами словесного портрета
Необхідність в встановленні особи виникає в процесі проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, при розшуку і затриманні осіб, які переховуються від слідства і суду; осіб, які втекли з кримінально-виконавчих установ, при опосвідченні і пред'явлення для впізнання; в ході перевірки за обліками без вісті зниклих і невпізнаних трупів; при перевірці документів, що засвідчують особистість; при експертному встановленні тотожності особи, яка зображена на двох і більше фотознімках [1].
Габітоскопія (від лат. habitus - зовнішній вигляд людини, його конституція, статура і грец. skopeo - Розглядати), або габітологія, галузь криміналістичної техніки; вчення про зовнішньому вигляді людини. Таким чином, криміналістична габітоскопія - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності фіксації зовнішнього вигляду людини в різних відображеннях і розробляє техніко-криміналістичні засоби та методи збирання і використання даних про зовнішньому вигляді з метою розкриття і попередження злочинів. В основі криміналістичної габітоскопіі лежать дані анатомії, антропології, біології. У ній широко використовуються методи криміналістичної ідентифікації. Предметом вивчення габітоскопіі є вигляд людини, закономірно характеризують його ознаки зовнішності, їх класифікація та використання для цілей ототожнення, методики такого ототожнення. Визначальним у зовнішньому вигляді є його елементи. Кожен елемент, як всяке властивість, характеризується певними ознаками, які в габітоскопіі підрозділяють на анатомічні, функціональні, супутні (або непрямі). Анатомічні ознаки визначають стать, вік, зріст, статура, антропологічні риси зовнішності, будова тіла, голови, обличчя і його елементів. Функціональні ознаки проявляються в процесі життєдіяльності людини, характеризуючи його рухові і фізіологічні функції (жестикуляція, міміка і т.п.). У числі анатомічних і функціональних ознаках виділяють такі, які представляють собою патологічні форми-аномалії. Оскільки такі аномалії мають велику ідентифікаційну цінність, їх відносять до особливих прикмет. Особливі прикмети можуть бути вроджені (Родимі плями, горб тощо) та набуті (шрами, татуювання і т.п.). Супутні ознаки - це прикмети одягу та інших предметів, пов'язаних з даною особистістю (Окуляри, кільце, тростина тощо). Особливо важлива фіксація ознак одягу при виявленні невпізнаного трупа.
При словесної фіксації ознак зовнішності керуються спеціальними правилами, що входять до методику "словесного портрета". Словесний портрет - це криміналістичний метод опису зовнішності людини з використанням єдиних термінів, здійснюваний за певною системою у цілях кримінальної реєстрації, розшуку і ототожнення живих осіб і трупів. Правила опису за методом словесного портрета можуть бути представлені таким чином. 1. Спочатку фіксуються ознаки, що характеризують загальнофізичні елементи зовнішності: стать, вік, національність (антропологічний тип), зріст, статура, потім анатомічні ознаки окремих областей тіла і елементів; після цього - функціональні ознаки супутніх предметів. 2. Опис ознак зовнішності здійснюється за схемою "від загального до конкретного" і "зверху - Вниз ". При цьому спочатку характеризують фігуру в цілому, голову в цілому, особа в цілому, окремі його елементи, шию, плечі, спину, груди, руки, ноги. 3. Кожен з анатомічних елементів характеризується за формою, розміром і положенню, а деякі - за кольором. 4. При описі форми використовують найменування геометричних фігур (круглий, овальний, прямокутний, трикутний та ін) або геометричних ліній (пряма, опукла, звивиста і т.п.). 5. Опис розмірів елементів дається не в абсолютних величинах, а по відношенню до інших елементів зовнішності. При цьому характеризують його висоту, довжину, ширину, кількість і т.д. Градація величин найчастіше буває тричленна: великий, середній, малий. 6. Положення елемента визначається щодо вертикальних і горизонтальних площин тіла (горизонтальне, похиле, скошене всередину і т.п.), а також по взаиморасположению (злите, роздільне). 7. За кольором характеризують волосся, очі, і іноді колір шкіри. 8. Для опису повинні використовуватися єдині прийняті в словесному портреті терміни, що виключають різночитання і неясність. 9. Анатомічні ознаки описують стосовно до двом ракурсам: вигляд спереду і вигляд збоку [2].
Як уже зазначалося, потреба в отриманні та фіксації відомостей про ознаки зовнішності виникає при криміналістичному обліку (кримінальної реєстрації) живих осіб і невпізнаних трупів; при необхідності розшуку осіб, які вчинили злочин і переховуються від органів слідства та суду; осіб, які скоїли втечу з місць ув'язнення. Джерела отримання відомостей про кожній категорії різні, проте всі вони можуть бути розділені за своєю природою на дві групи: суб'єктивні і об'єктивні. Способи фіксації відомостей, одержуваних з цих джерел: словесне (Вербальне) опис і матеріально-фіксоване зображення або відображення ознак зовнішності людини. Суб'єктивними є уявлення (психофізіологічні відображення) про зовнішність шуканого особи в пам'яті людини ("уявний образ"). Цей уявний образ може бути зафіксований в протоколі допиту, орієнтуванні, рапорті і т.п., а також шляхом передачі зображень, що несуть в собі значний елемент суб'єктивізму (мальовані, композиційні портрети). До об'єктивних джерел відносяться фотознімки, кінокадри, відеозапис, рентгенограми. Об'єктивними джерелами є і відображення елементів людини (зліпок з особи трупа, зліпок сліду босої ноги), а також кісткові останки, череп. Об'єктивними є матеріали оперативних і криміналістичних обліків, особисті та облікові справи заарештованих і засуджених. Оцінка інформації з суб'єктивних джерел вимагає особливого підходу. Тому, допитуючи особу про ознаки зовнішності, корисно дотримуватися загальної схеми словесного портрета - від загального до приватного. Уявний образ може бути представлений у вигляді суб'єктивного портрета. Разом з тим, мальовані і композиційні портрети використовуються тільки з метою розшуку. Для експертного ототожнення вони непридатні та об'єктами фотопортретной експертизи не є. Додаткові відомості про розшукуваної особи можуть бути отримані при огляді місця події і аналізі речовою обстановки. Найбільш об'єктивним, повним і достовірним способом фіксації є фотознімки, виконані за правилами сігналетіческой фотозйомки. Кінокадри та кадри відеозапису здатні передавати функціональні ознаки та ознаки супутніх предметів.
2. Практика перевірки показань на місці
Виниклий в кінці 50-х років двадцятого століття, цей спосіб збирання та перевірки доказів на протягом більше 40 років не мав регламентації в нормах кримінально - процесуального законодавства. Тому питання про правову природу, сутність, тактичних особливості провадження перевірки показань на місці зараз один із актуальних. Це слідча дія носить перевірочний характер. При детальному розгляді можна відзначити, що воно є комплексним, що вбирає в себе елементи різних слідчих дій (огляд місця події, допит, слідчий експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук). Перевірка показань на місці здійснюється тільки після порушення кримінальної справи. Кримінально - процесуальний закон не передбачає винесення постанови про її проведенні. Згідно УПК, з метою встановлення нових обставин, що мають значення для кримінальної справи, показання, раніше дані підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим або свідком, можуть бути перевірені або уточнені на місці, пов'язаному з досліджуваним подією [3].
Перед початком перевірки...
