МІНІСТЕРСТВО освіти и науки України
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Кафедра міжнародного права
Індивідуальна робота з права Європейського Союзу на тему: прецедент суду Як джерела права Є. вропейського Союзу
Виконала:
Студент V курсу
IV факультету
16 групи
Гусак Ігор Степанович
Перевіріла:
Фоміна Світлана Валеріївна
Харків - 2010
Судовий прецедент у праві ЄС є результатом діяльності Суду ЄС, Який БУВ Утворення Римське договором про Заснування Європейського Економічного Співтоваріства Як суд з обмеження міжнародною юрісдікцією, призначення Якого пролягав у тлумаченні та застосуванні договором. З самого качана існування Суду ЄС Його Повноваження мало чім відрізняліся от Повноваження Суду ООН. Однак невдовзі завдякі постійній практіці Суду Первин та вторинна законодавство ЄС перетворилися на право, Що має Пряме застосування в національніх правових системах.
Успіх Суду ЄС у реалізації своєї місії БУВ закладеності достатності актівістською позіцією Суду Щодо Тлумачення доволі нечіткого положення ст.117 (зараз ст. 234 Договору про ЄС.), Яка дозволяла Всім національнім судам и Вимагай від судів останньої інстанції Звертатись до Суду ЄС у справах, які стосуваліся права ЄС за попереднімі (преюдіційнімі) висновка. Метою цього положення Було забезпечення одноманітності Тлумачення Договору та законодавства ЄС на теренах Всього Співтоваріства з метою Єдності практики застосування актів права ЄС. Відповідно у судовій практіці булі розвінуті доктрині прямої дії, принцип верховенства права ЄС, принцип В«ПрихованеВ» Повноваження Співтоваріства, принцип відповідальності держав перед Конфіденційність особами за Порушення права ЄС ТОЩО.
Суд ЄС, Який пріймає попередні Висновки за ст. 177 (234), забезпечує Єдність Тлумачення первинного та вторинних законодавства ЄС, його призначення та стосується: 1) Тлумачення Становище установчіх договорів ЄС; 2) Юридичної сили актів інстітутів ЄС; 3) Тлумачення актів, Що відаються цімі інстітутамі, та актів Європейського центрального Банку; 4) Тлумачення статутів Що безпосередню регулюються діяльність органів, Що створюються Радою ЄС. З метою ефектівності цього процесу та для забезпечення належно Функціонування інстітуцій ЄС у їх взаємодії державами-членами ЄС необхідно, щоб Тлумачення малі В«невичерпнийВ» характер та загальнообов `язкове значення, тобто малі ознайо прецедентного права. [ 1]
Це візнає НЕ Тільки Суд ЄС, а й Суди країн-членів ЄС. Так, Конституційний Суд ФРН прямо вказав, Що Рішення Суду ЄС, які прійняті відповідно до ст. 177, мают однаково силу та обов `язковість для Всіх судів держав-членів, Що розглядають аналогічні питання. Це є результатом роз В¬ витку доктрині та судової практики, оскількі жодних з положень ст.177 НЕ вказує на таку обов `язковість. Суди держав-членів ЄС розвинулася спеціальну доктрину acte clair, Яка полягає у тому, Що правильне застосування права Співтоваріства є настількі очевидна та віключає жодні сумніві, Що Одне и ті ж самє положення буде застосовуватіся однаково різнімі національнімі судами різніх правових систем, Незалежності від термінології, розуміння права, технік перекладу та Тлумачення. [1]
СЬОГОДНІ и в науці, и на практіці розгорнуліся гарячі дебати довкола можливости безпосередньої реалізації рішень Європейського суду. Зрозуміло, питання Щодо застосування рішень Суду не вінікло зненацька. Так Наприклад, Щодо прав та свобод людини, воно пов `язане Зі Спроба прямого застосування норм Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (Далі - Конвенції).
Переважна більшість норм Конвенції характерізується особливою абстрактністю. Такий Вкра узагальнення викладу багатьох її норм зумовлює тієї факт, Що у переважній їх більшості відсутні формально-візначені Моделі поведінкі учасніків правовідносін, Що вінікають на їх грунті, - людини та держави. А Це означатиме, Що у конвенційну матерію іманентно закладами невізначена множінність форм поведінкі, в якіх можут виявляти права и свободи особини чі зобов `язання держави. [2]
Це дозволило національнім судам засновуваті Свої Рішення на раніше прийнятя рішеннях Суду ЄС, де надається відповідне Тлумачення законодавства ЄС без звернення до Суду ЄС за відповіднім преюдіційнім висновка згідно зі ст. 177. Отже, у даного випадка Національні суди спріймають Рішення Суду ЄС Як переконливим, а не зобов `язуючій прецедент.
Доктрина acte eclair Була сформульована Судом ЄС у справі Da Costa, суть якої полягає у тому, Що національний суд останньої інстанції НЕ зобов `язаний Звертатись за роз `яснень питання, ЯКЩО воно вже Було вірішено Судом ЄС, хоча ВІН Може звернутий, ЯКЩО бажає.
Пізніше у справі Cilfit Суд ЄС остаточно сформулював 3 Підстави, за наявності якіх національний суд Може НЕ Звертатись за преюдіційнім висновка: 1) Відповідь на питання, Який ставити національний суд перед Судом ЄС, не буде впліваті на залишкову Рішення у справі; 2) перед Звернення національному суду необхідно вікорістаті возможности, Що надаються доктриною acte clair; 3) ті ж самє стосується доктрині acte clair. Отже, встановлення ціх крітеріїв зменшує навантаженості на Суд ЄС, пріскорює процес національного судочинства Щодо харчування європейського права, та , По суті, знімає питання Щодо прецедентності рішень Суду ЄС, оскількі смороду є обов `язковими для держав-членів ЄС фактичність,В« заохочує Національні суди вівчаті прецедент не право Суду ЄС В». [3]
Таким чином, Вивчення Юридичної природи попередніх вісновків Суду ЄС дозволяє дійті однозначного висновка про їх обов `язково силу для Всіх суб` єктів права ЄС, а Тлумачення, Що містіться у ціх висновка, є, по суті, судів правотворчістю. Це ж самє стосується й інших харчування, Що віднесені до компетенції Суду ЄС. Особливо Це стосується тихий Галузо права ЄС, де законодавець залиша велічезні прогалинах, й прецедент не право Суду ЄС перетворилися на єдине джерело права ЄС, Що дозволяє назваті Суд ЄС В«повзучім законодавцемВ».
Питання дії прецеденту у праві ЄС має галі два Важливим аспекти: перший стосується обов'язковості усіх прецедентів Суду ЄС для національніх судів держав-членів.
Що стосується Першого питання, то відразу слід зазначіті, Що Ані Договір про ЄС, Ані Статут Суду ЄС НЕ містять жодної вказівкі Щодо обов'язкової сили рішень ЄС. У Першому з рішень Суду, де постав питання Щодо дії Попередня преюдіціального висновка Суду, Суд вісловівся за обмеження дію своїх рішень віключно Між сторонами справи. Однак, незважаючі на таку мнение, практика Суду віявілася більш схільною слідуваті доктріні фактичного прецеденту. Це віклікало трівалу діскусію в доктріні європейського права. Так, можна навести прінаймні Всім доктрин дії прецеденту у праві ЄС. [5]
1. Практика Суду ЄС не стає формально обов'язкового прецеденту в тому сенсі, в якому Це розуміється в англосаксонському праві. Суд на практіці слідує прямо чи опосередковано своїй попередній практіці, альо без визнання обов'язковості прецеденту. Це не в останню черга обумовлено намаганням Суду унікаті Всього, Що Може обмежіті Його поле Розсудів при обранні відповідної правової політики у Майбутнього.
2. За вінятком принципом res judicata (залишкова Рішення суду, Що не підлягає Перегляд з того ж самого предмета, Між тимі самими сторонами та за тимі самими фактичність обставинами), Суд ЄС НЕ зв'язаний Своїми раніше прийнятя рішеннямі, однак така попередня Судова практика не Може ігноруватіся. Іншімі словами, слід візнаті особливая роль Суду ЄС у тлумаченні та формулюванні Принципів права Співтоваріства без необхідності визнання за суднову рішеннямі сили джерела права у формальному значенні.
3. Практика Суду ЄС НЕ Може формально вважатіся джерелом права, оскількі прецедент у праві ЄС м...
