КОНТРОЛЬНА РОБОТА
по дисципліни ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Смоленськ 2005
План
1. Президентська республіка
2. Дія норм права в часі і просторі
3. Сутність і поняття права
1. Президентська республіка
Республіка або республіканська форма правління є досить давньою формою державної організації суспільства.
Вже в перших месопотамських містах - державах, як у наслідку в давньогрецьких полісах, влада мала складну структуру. І в цій структурі найчастіше в певної історичної обстановці верховенство залишалося за демократичним органом влади - зборами і радою. При цьому в зборах брали участь усі повноправні міщани, всі громадяни міста - держави, які брали основні рішення, обирали раду для ведення поточних державних справ. Іноземці та раби, як правило усувалися від участі в державному управлінні. Воєначальники, ватажки дружин виконували рішення зборів, були на службі у ради.
Республіканська форма правління характеризується наявністю наступних юридичних ознак.
Республіканське правління - Колективне правління. Всі вищі органи державної влади - різного роду зібрання, ради тощо - Мають складну структуру, наділяються певними повноваженнями і несуть відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання згідно закону. Рішення, що приймаються вищими органами влади - законодавчими, представницькими, - у більшості випадків довгостроково готуються, обговорюються за відповідною процедурою, проходять експертизу, іноді перевіряються в експериментальному порядку. Прийняття ж рішення здійснюється, як правило, шляхом голосування. Воно вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало кваліфіковане або проста більшість.
Республіканське правління засноване часом на принципі поділу єдиної державної влади на ряд властей: законодавчу, виконавчу і судову.
Це означає, що різним органам держави доручається виконувати різні функції з управління державою. Парламенту (народним зборам, національної асамблеї, думі, верховному раді і т.д.) доручається приймати закони. Уряду і його органам - виконувати закони, організовувати їх виконання. Судовим органам - здійснювати контроль за виконанням законів, притягати до відповідальності за їх порушення і т.д.
Іншими словами, органи республіканського правління наділяються рівними повноваженнями і сферою діяльності (компетенцією) щодо здійснення єдиної державної влади.
Сучасна практика державного республіканського будівництва знає два основних види республіки: президентську і парламентську.
Президентська республіка представляє певне співвідношення повноважень президента - глави держави, парламенту - законодавчого органу і уряду - органу виконавчої влади, при якому в руках президента з'єднуються повноваження глави держави і глави уряду (США, Аргентина, Мексика, Бразилія). В республіці цього виду державне управління будується за принципом жорсткого поділу влади. Президент керує, парламент приймає закони. Вищі органи держави не тільки структурно відокремлені, а й мають значної самостійністю. Президентська республіка відрізняється, як правило, позапарламентським способом обрання президента (всенародне обрання) і формування уряду, відсутністю відповідальності уряду перед парламентом. Уряд відповідальний перед президентом. Президент позбавлений права розпуску парламенту, і, навпаки, парламент може порушити проти президента процес його відсторонення від влади (В«імпічментВ»). Це відбувається тоді, коли президент допускає зловживання своєю владою, здійснює злочину, умисно, грубо порушує конституцію.
Інший моделлю президентської республіки є такий пристрій форми правління, коли президент є главою держави, але не поєднує цей статус зі статусом глави уряду. Тоді, окрім розподілу повноважень, закріплених конституцією, президент утворює систему органів - державних і громадських - при президенті, які сприяють йому у виконанні його повноважень як глави держави, гаранта конституції.
Словом, президентська республіка створює дуже сприятливі юридичні передумови для зосередження в руках президента безлічі владних повноважень. У деяких історичних умовах це стає в повніше виправданим. Теоретичний аналіз у зв'язку з цим виділяє такі історичні ситуації, як, наприклад, перехід від феодальних відносин до буржуазних. Крім того, такого роду форма правління виникає там, де були сильні монархічні традиції, в ситуаціях, не відрізняються стабільністю. Іноді президентське правління стає ефективним в період проведення реформ в країнах, що мають обширні території, багатонаціональних державах і т.д. У свою чергу відсутність правороспуска парламенту позбавляє президента і уряду можливості В«тиснутиВ» на парламент, що підвищує його стійкість і знімає кон'юнктурність у прийнятті ним законів.
Таким чином, в президентській республіці за умови дотримання конституційної законності уряд більш стабільно, а парламент має більш реальними повноваженнями. Президентська республіка є досить гнучкою формою правління, тому вона набула широкого поширення. Більшість держав, складових ООН мають президентські системи правління. По-видимому, потреба централізованого управління, швидкого реагування на соціальні, економічні, екологічні виклики кінця XX століття, інші фактори лежать в основі цієї тенденції. Але не можна не враховувати і недоліки президентських республік, - зосередження непомірною влади в руках президента веде в разі його хвороби, вікових проблем, паралічу виконавчої влади, політичним тупикам. Одній людині непросто своєчасно і якісно приймати численні політичні рішення, В«шийку політичної пляшкиВ» в подібних ситуаціях виявляється дуже вузьким. Ось чому об'єктивно в президентських республіках повинна існувати потужна В«президентська командаВ» - структура, яка допомагає президенту підлогу всіма напрямками його діяльності.
2. Дія норм права у часі та просторі
Дія нормативно-правового акта - породження тих юридичних наслідків, які в ньому передбачені. Дія, тобто В«ЖиттяВ» нормативного правового акту, визначається трьома параметрами: часом, простором і колом осіб.
Дія нормативного правового акта в часі . Воно триває з моменту вступу нормативного правого акта в силу і до моменту втрати їм сили.
Існує наступний порядок вступу нормативних правових актів у силу (введення в дію).
1. Момент введення в дія найчастіше вказується в супутньому акту документі - постанові про введення (про порядок введення) нормативного правового акту в дію або в самому акті. Робиться це так.
а) називається конкретна дата веління нормативного правового акта в дію. Найчастіше термін між прийняттям нормативного акту і вступом його в силу не перевищує 1-3 місяців. Але якщо для реалізації нормативного правового акту немає ще соціально-економічних, фінансових умов або потрібна велика підготовчо-організаційна робота, то термін між прийняттям нормативного правового акта і вступом його в силу може бути значним. Наприклад, Федеральний закон В«Про державний захист суддів, посадових осіб, правоохоронних і контролюючих органів В»від 20.04.2023 р. набрав чинності по закінчення 10 днів з дня його офіційного опублікування. Однак деякі статті набрали чинності 1 січня 1996 року.
б) нормативний правовий акт вводиться в дію з моменту опублікування. Так, Федеральний закон В«Про свободу совісті й про релігійні об'єднання В»від 26.09.97 р. було опубліковано в В«Зборах закон...
