Введення
Актуальність теми. Конституція РФ визначає людину, її права і свободи як вищої цінності, закріплюючи рівність усіх перед законом і судом (статті 2,19 Конституції РФ). При цьому держава гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, на якому він розмовляє, походження, майнового стану, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднанням, а також інших обставин. Вік людини не названо в статті 19 Конституції РФ, однак гарантоване рівність прав і свобод не повинно залежати від будь-яких обставин, у тому числі і віку. У той же час, вік людини багато в чому визначає його життєву позицію як суб'єкта права - активного учасника різних правовідносин і володаря всіляких прав.
Правова держава характеризується не стільки формальним закріпленням тих чи інших принципів (формальне рівність), скільки створенням конкретних правових механізмів, що забезпечують баланс публічного і приватного інтересів, що наближають людину, громадянина до фактичної реалізації максимуму правових можливостей нарівні з іншими індивідами, надаючи менш захищеним категоріям суб'єктів правовий і соціальний захист з боку держави.
При цьому зазначені механізми повинні бути одноманітно розвинені і закріплені на рівні галузевого законодавства, в нормах права кожної конкретної галузі. В таких механізмах потребують, насамперед, діти.
Необхідність захисту інтересів неповнолітніх обумовлена віком дітей, який не дозволяє останнім в повну силу здійснювати належні їм права, приводити в дію правові засоби їх захисту. Відповідно до статті 60 Конституції РФ, громадянин РФ може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права і обов'язки з вісімнадцяти років. Людина до досягнення вісімнадцяти років і в багатьох випадках до більш пізнього віку знаходиться в стадії становлення, формування особистості, усвідомлення себе самостійним правомочним суб'єктом різноманітних правових відносин.
Незважаючи на те, що проблеми дітей привертають велику увагу громадськості, в тому числі і правової громадськості, існуючі правові механізми реалізації та захисту прав дітей не вдосконалюються, а навіть регресують, і далекі від тих, які проголошені в якості еталону в міжнародних правових актах. Це підтверджується сучасними російськими реформами, які отримують пряме відображення в законодавстві та практиці його застосування.
Проблеми дітей мають федеральне, а не місцеве, на рівні органів опіки та піклування (далі ООіП) або інших органів місцевого самоврядування значення. Однак в механізм реалізації громадянських права дітей включаться саме ці органи, що не мають в своєму складі необхідної юридичної служби.
Існування і прогресування загрози правам неповнолітніх є наслідком відсутності одностайної і дієвого правового механізму захисту і реалізації їх прав в Російській Федерації, що враховує особливості правосуб'єктності неповнолітніх та їх прояв в конкретних правовідносинах.
Вирішення багатьох проблем дітей, як громадян, суб'єктів права, можна здійснити за допомогою послідовного і системного правового підходу, необхідного і в законотворчому процесі, і в правозастосуванні, і в процесі дотримання законоположень. Актуальність теми визначається не тільки її общецівілі-заційного значенням, загрозливою ситуацією з правами дитини в Росії, але і інтересом практичного характеру, який дозволить визначити та запропонувати конкретні правові заходи по уніфікованому забезпеченню реалізації і захисту правових можливостей неповнолітніх як суб'єктів цивільного права.
Ступінь розробленості теми. Теоретичною основою ддіпломной роботи з'явилися наукові роботи з загальної теорії права, теорії цивільного права, таких учених, як М.М. Агарков, Н.Г. Александров, С.С. Алексєєв, С.М. Братусь, М.І. Брагінський, А.М. Белякова, Я.Р. Веберс, А.В. Венедиктов, Н.В. Вітрук, І.С. Вишневська, В.В. галів, В.П. Грибанов, С.А. Зінченко, Т.І. Ілларіонова, О.С. Іоффе, О.А. Красавчиков, П.В. Крашенинников, В.А. Лапач, В.М. Литовкин, О.Г. Ломідзе, Н.І. Матузов, Д.І. Мейер, А.В. Міцкевич, К.І. Скловський, М.Ю. Тихомиров, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, Г.Ф. Шершеневич.
Проблеми участі неповнолітніх у цивільних правовідносинах досліджені в працях Ю.Ф. Беспалова, Н.М. Єршової, Л.Г. Кузнєцової, Н.С. Кузнєцової, М.Н. Кузнєцової, А.І. Пергамент, Е.А. Чефранова, Я.Н. Шевченко.
Однак наукові праці та статті з обраної тематики не відображають всіх існуючих проблем, зачіпають лише деякі особливості участі неповнолітніх у цивільних правовідносинах. Багато фундаментальні роботи були написані за застарілим зараз законодавству та з урахуванням іншої державної політики та суспільних підходів, виражених у нормах об'єктивного права, і тому не відповідають сучасним реаліям.
Об'єктом дослідження є правовідносини з участю неповнолітніх.
Предмет дослідження складає механізм, що забезпечує участь дітей в цивільних правовідносинах і визначає специфіку і особливість таких суб'єктів права, як неповнолітні. Досліджується правосуб'єктність неповнолітніх, її особливості на відміну про загальнотеоретичного підходу до зазначеної правової категорії; прояв правосуб'єктності неповнолітніх у конкретних цивільних правовідносинах (власності; житлових; пов'язаних з здійсненням підприємницької діяльності; деліктних).
Основний метою роботи є дослідження та вдосконалення механізму участі неповнолітніх у цивільних правовідносинах, забезпечення захисту прав дітей дієвими правовими засобами. Для досягнення зазначеної мети поставлені наступні завдання:
- визначити правову форму та структуру правосуб'єктності;
- виявити особливості правосуб'єктності неповнолітніх (Правоздатності, дієздатності та інших елементів, що заповнюють дієздатність неповнолітніх);
- дослідити механізм В«сприяння в реалізації прав неповнолітніх В»в конкретних правовідносинах за участю дітей;
- розробити та внести пропозиції щодо вдосконалення механізму участі дітей у цивільних правовідносинах та захисту їх прав та законних інтересів шляхом реформування нормативних правових актів;
- виявити існуючі проблеми участі неповнолітніх у цивільних правовідносинах та перспективи їх вирішення.
Методи дослідження. Автором використані наступні науково-практичні методи дослідження: формально-логічні: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, аналогія; порівняльно-правовий; метод тлумачення; емпіричний метод.
Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, семи параграфів, висновків, бібліографічного списку і додатків.
1. Дієздатність неповнолітніх по російському цивільному законодавству
1.1 Обсяги і межі дієздатності неповнолітніх
Питання про сутність дієздатності як правової категорії досі продовжує залишатися спірним у практиці і в правовій теорії.
Чинне законодавство визначає дієздатність як здатність громадянина своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх.
У сучасне визначення поняття дієздатності внесено суттєве уточнення, який підкреслив динаміку дієздатності.
Володіти дієздатністю - означає мати здатність здійснювати різні юридичні дії: укладати договір, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду, за невиконання договірних та інших зобов'язань. З цього випливає, що дієздатність розглядається як збірна категорія, що включає в себе і здатність до здійснення правомірних юридичних дій (сделкоспособность) і здатність до відповідальності за правопорушення (деліктоздатність), тобто зазначені дві здібності розцінюються як структурні підрозділи єдиного поняття цивільної дієздатності.
Дієздатність встановлена ​​і представляєтьс...
