Курсова робота
на тему:
В«Правові основи неспроможності (банкрутства) В»
Введення
З переходом Російської Федерації до ринкової економіки та приватної власності з'явилася необхідність в інституті неспроможності (банкрутства) для того, щоб зменшити ризик кредиторів, і якщо вже їх втрати неминучі, то вони повинні бути розподілені найбільш справедливим чином. Значення інституту банкрутства полягає в тому, що з цивільного обороту виключаються неплатоспроможні суб'єкти (в разі їх ліквідації), що служить оздоровленню ринку, а з іншого боку, цей інститут дає можливість відповідально діючим суб'єктам підприємницької діяльності реорганізувати свої справи і знову досягти фінансової стабільності.
Інститут неспроможності (банкрутства) відносно новий для вітчизняної системи правового регулювання та практики підприємницьких відносин. Тема правової неспроможності (банкрутства) є дуже актуальною в сучасних умовах, оскільки зважаючи нестійкості економіки, фінансових криз, завищення податків та інших негативних обставин, підприємствам і організаціям стає все важче не тільки розвиватися, але й навіть В«Утриматися на плавуВ».
Ринкова економіка і підприємницька діяльність не можуть ефективно функціонувати в тому випадку, якщо підприємство не здатне задовольнити вимоги своїх кредиторів, забезпечити своєчасні обов'язкові платежі. Виникає необхідність офіційного визнання такого підприємства неспроможним (Банкрутом).
Федеральний закон від 26 жовтня 2002 № 127-ФЗ В«Про неспроможність (банкрутство)В» відповідно до Цивільного кодексом Російської Федерації встановлює підстави для визнання боржника неспроможним (банкрутом), регулює порядок і умови здійснення заходів по попередження неспроможності (банкрутства), порядок і умови проведення процедур, застосовуваних у справі про банкрутство, і інші відносини, що виникають при нездатності боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів.
Об'єктом дослідження виступає інститут неспроможності
(Банкрутства). Предметом дослідження є правові особливості неспроможності (банкрутства).
Метою даної роботи є - розглянути правові особливості банкрутства, проаналізувати наявні проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення.
В Відповідно до поставленої мети сформульовані наступні завдання:
- визначити поняття, ознаки та правове регулювання неспроможності (банкрутства);
- розглянути суб'єктний склад справи про банкрутство;
- охарактеризувати основні процедури неспроможності банкрутства.
1. Поняття, ознаки та правове регулювання неспроможності (банкрутства)
1.1 Поняття та ознаки неспроможності (банкрутства)
Правовий інститут неспроможності (банкрутства) в умовах ринкових відносин є досить актуальним. Це проявляється в можливості захистити ефективно діючих на ринку суб'єктів господарювання від учасників господарського обороту, що здійснюють свою підприємницьку діяльність збитково і не рентабельно, які, найчастіше, укладаючи договір згодом не в стані виконати прийняті на себе зобов'язання. Щоб убезпечити підприємства від таких боржників, виникає необхідність офіційного визнання цих господарюючих суб'єктів В«неспроможнимиВ» і, можливо, згодом повністю ліквідувати їх.
В«Під неспроможністю (банкрутством) розуміється визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів В»[1]. Таким чином в цьому понятті можна виділити формальний (визнання судом або оголошення боржником) або матеріальний (нездатність виконати зазначені обов'язки) елементи.
Поряд з поняттям неспроможності Федеральний закон В«Про неспроможність (банкрутство)В» вказує на її ознаки, які розрізняються стосовно до неспроможності фізичних та юридичних осіб.
Ознаки банкрутства:
1. Громадянин вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або) обов'язок не виконані ним протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані, і якщо сума його зобов'язань перевищує вартість належного йому майна. В основу ознак банкрутства фізичних осіб покладено принцип неоплатному.
2. Юридична особа вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (Або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або) обов'язок не виконані ним протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані. В основу ознак банкрутства юридичних осіб покладено принцип неплатоспроможності.
Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів визначаються на дату подання до арбітражного суду заяви про визнання боржника банкрутом, якщо інше не передбачено Федеральним законом.
Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів, що виникли до прийняття арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом і заявлених після прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва, визначаються на дату відкриття конкурсного виробництва.
Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів, виражених в іноземній валюті, визначаються в рублях за курсом, встановленим Центральним банком Російської Федерації, на дату введення кожної процедури, застосовуваної в справі про банкрутство та наступною після настання строку виконання відповідного зобов'язання.
В цілях участі в справі про банкрутство враховуються вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та про сплату обов'язкових платежів, термін виконання яких не настав на дату введення спостереження.
1.2 Правове регулювання неспроможності (банкрутства)
Чинне законодавство про неспроможність (банкрутство) являє собою складну систему правових норм, що містяться не тільки у Федеральному законі В«Про неспроможність (банкрутство) В», але і в деяких інших нормативних правових актах.
Підставою системи правового регулювання неспроможності (банкрутства) є положення Цивільного кодексу Російської Федерації про неспроможність (Банкрутство) індивідуальних підприємців (ст. 25) і юридичних осіб (ст. 65); ГК РФ не включає в себе норм, що регламентують неспроможність (банкрутство) громадян, які є індивідуальними підприємцями, однак відсутність позитивного регулювання даних правовідносин не означає заборони на здійснення такого регулювання іншими федеральними законами.
Коло містяться в ГК РФ правових норм, що регулюють неспроможність (Банкрутство) учасників майнового обороту, не вичерпується названими статтями. До числа таких норм, безпосередньо регламентують ці правовідносини, повинні бути віднесені положення про те, що у випадках, коли вартість майна юридичної особи, що є комерційною організацією (За винятком казенного підприємства) або чинного у формі споживчого кооперативу, благодійного чи іншого фонду, недостатня для задоволення вимог кредиторів, воно може бути ліквідовано тільки в порядку, передбаченому ст. 65 ГК, тобто шляхом визнання його банкрутом (п. 4 ст. 61); про черговість задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичної особи, оскільки у відповідності зі ст. 65 ГК при неспроможність (банкрутство) юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються в черговості, передбаченої ГК на випадок ліквідації юридичних осіб (ст. 64); про субсидіарну відповідальність осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника - юридичної особи вказівки або іншим чином визначати його дії, за доведення боржника до банкрутства (п. 3 ст. 56, п. 2 ст. 105) і деякі інші.
Крім того, багато норм ГК РФ, хоч і не зачіпають безпосередньо питання банкру...