Зміст
Вступ. 2
Розділ 1. Загальна характеристика земельних прав громадян, пов'язаних Із використання земель. 4
1.1 Зміст земельних прав громадян. 4
1.2 Підстави набуття и реалізація прав на землю .. 7
1.3 Загальні форми використання земель. 12
Розділ 2. Характеристика Окрема форм використання земель в Україні 14
2.1 Право земельного сервітуту. 14
2.2 Оренда землі, Як форма її Використання. 24
Висновки. 29
Список використаних джерел. 30
Вступ
Конституція України внесла кардінальні Зміни у правову систему Нашої держави. З Прийняття її одразу ж вінікла необхідність у прійнятті нових законодавчо актів, до числа з найважлівішіх з якіх належить Земельний кодекс України, довгоочікуване Прийняття Якого 25 жовтня 2001 р. породило Наукові Дискусії довкола Проблеми застосування ряду Його статей на практіці, аналізу та доктринального Тлумачення ряду новацій, а кож Виявлення прогалин и внесення пропозіцій до вдосконалення Його норм з урахування існуючіх реалій.
Кожна суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава прагнем закріпіті за Своїми громадянами та юридичними особами відповідні Гарантії прав власності та користувань и відповідні обов'язки, Що їм кореспондуються та створює найспріятлівіші умов для реалізації ціх прав. Тому одним з найголовнішіх Завдання держави у Галузі земельного права и законодавства є запровадження системи дієвіх юридичних засобів та методів забезпечення здійснення земельних прав фізічнімі та юридичними особами, а кож захист законних прав громадян та юридичних ОСІБ на землю. Так, відповіднімі Засоба забезпечення права власності на землю віступають констітуційні імператіві про ті, що В»Кожній громадянин має право корістуватіся природніми об'єктами права власності народу у відповідності з законом ", Що "Власність зобов'язує", що В»власність не винна вікорістовуватіся на шкоду людіні и господарювання, соціальну спрямованість економікі ", а кож про ті, щоВ» Усі суб'єкти права власності рівні перед законом "(стаття 13 Констітуції України). Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст. 14 Констітуції України.
З Оглядова на ті, Що харчування земельних правовідносін присвяч значний кількість констітуційніх норм, смороду є Досить актуальними для українського суспільства.
Метою даної роботи є визначення та юридична характеристика різноманітніх форм використання земель, тобто реалізації земельних прав громадян.
Дана мета конкретізується в основних Завдання роботи:
візначіті Поняття земельних прав громадян;
проаналізуваті правове регулювання використання земель;
сформулювати Основні види Використання земель та дати їм правову характеристику.
Об'єктом Дослідження віступають теоретичні засади правових відносін, Що об'єктивно складаються в результаті застосування норм земельного права, а самє норм, Що регулюються реалізацію та захист земельних прав громадян.
Предметом Дослідження є Зміст форм Використання земель, які візначені чіннім законодавством у процесі здійснення земельної реформування в Україні.
Вірішуючі поставлені питання, в роботі вікорістовуються Такі Наукові методи Як: логіко-юридичний, системний, та порівняльній.
Висновки та Рекомендації, Що містяться в роботі, базуються на положеннях Констітуції України, аналізі законодавства про охорону земельних прав та проведеному аналізі практики застосування форм використання земель різніх відів та призначення.
Науково-теоретичне базою Дослідження є Наукові доробки відоміх українських та російськіх вчених з земельного та аграрного права з харчуванням охорони земельних прав, а саме: Андрейцева В.І., Демчик В.І., Малішевої Н.Р., Погрібного О.О., Тітової Н., Каракаш І.І. та ін.
Розділ 1. Загальна характеристика земельних прав громадян, пов'язаних Із використання земель
1.1 Зміст земельних прав громадян
Право власності та Інші речові права на землю віступають Головними видами прав на неї. Інститут права власності є одним з Основним правовим інстітутів земельного права, ТОМУ ЩО Відносини власності віступають Передумови Виникнення будь-яких інших правовідносін Стосовно земли. У ст. 78 Земельного кодексу України (Далі ЗК) надано визначення права власності на землю Як суб'єктивного права [1]. У Цій Статті Визначіть, Що право власності на землю - ції право володіті, корістуватіся и розпоряджатися земельними ділянкамі. Воно збігається з визначенням права власності, його призначення та надано у ст. 2 Закону України В«Про власністьВ» [2].
Право власності на землю є юридичним вираженість, формою закріплення Економічних відносін власності и являє собою врегульовані законом суспільні Відносини по володінню, користувань та Розпорядження земельними ділянкамі. Таким чином, право власності в об'єктивному значенні треба розуміті Як сукупність правових норм, Що закріплюють, регламентують и охороняють Відносини власності на Природні ресурси в державі [3].
На Основі норм права та відповідно до них вінікає ї існує право власності на землю в суб'єктівному значенні, тобто право власності конкретних суб'єктів права на Певної земельну ділянку. Ст. 78 встановлює Зміст права власності на землю Як суб'єктивного права и візначає Його Як сукупність правомочностей по володінню, користуваня и розпоряджені Земельні ділянкамі в межах, визначених Земельним кодексом України.
Ні в земельному, НІ в цівільному законодавстві, на жаль, не Визначіть Поняття ціх правомочностей, тому смороду сформульовані в Науковій літературі [4].
Правомочність володіння - ції право фактичного (фізічного чі господарського) панування над Певної земельних ділянкою. Природно, Що фактичність володіння тією чи іншою земельною ділянкою робіть можливости здійснення інших правомочностей: користувань та розпорядження нею. Відомо, Що не можна вікорістовуваті земельну ділянку, не маючи господарського або фактичного панування над нею. Проти, правомочність власника земельної ділянкі Як об'єкта права власності має Певної своєрідність. Це віклікано невід'ємністю земельної ділянкі від НАВКОЛИШНЬОГО природного середовища, їх екологічнім взаємозв'язком, неможлівістю її вилучення та переносу, скажімо, в Інше Місце. Право володіння Може належати НЕ Тільки власнику, альо ї особі, якій власник передав земельну ділянку на підставі договором (Наприклад, оренда). Власник при цьому НЕ втрачає права володіння. ВІН перестає здійснюваті Його, альо ЦІЛКОМ зберігає можлівість мати земельну ділянку у своєму господарстві, у складі майна. Право володіння однією и тією ж Земельні ділянкою належить у подібніх випадка и власнику, и особі, якій власник передавши земельну ділянку за договором. Тут володіння НЕ відокремлюється від права власності, бо власник має, згідно з законом, право на вітребування земельної ділянкі з чужого незаконного володіння. Разом з тім, право володіння ОСІБ, Що не є власниками, істотно відрізняється від права володіння власника. Право володіння ціх ОСІБ має похідній характер. Власнику, окрім права володіння, належать кож правомочність користувань та розпорядження. Інші ж Володарі, Як правило, повністю позбавлені права розпорядження и мают право користувань в межах, встановлених договором з власником (Наприклад, оренда земельної ділянкі).
Правомочність користувань - ції право власника задовольняти за допомог земли Свої спожи. З урахування екологічної спеціфікі земельних ділянок Як об'єктів права власності, Під користувань в даного випадка треба розуміті ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ законом можлівість їх безпосередньої господарської експлуатації для Надання цілей шляхом витяг з них їх корисностей властівостей, в тому чіслі Отримання плодів та інших прібутків. Право користувань, Як и право володіння, Може на підставі договору з власником належати І не вл...
