Курсова робота
Правосвідомість і правова культура
Зміст
Введення
Глава I. Загальна характеристика правосвідомості
В§ 1. Поняття, структура, функції правосвідомості
В§ 2. Співвідношення права і правосвідомості. Види правосвідомості
В§ 3. Криза сучасного правосвідомості
Глава II. Правова культура
В§ 1. Поняття правової культури
В§ 2. Правове виховання
Глава III. Правової нігілізм
Висновок
Бібліографія
Введення
Я вибрала предметом своєї курсової роботи тему В«Правосвідомість і правова культураВ», оскільки вона дуже актуальна на сьогоднішній день Незважаючи на те, що дана тема вже давно досліджується в науці теорії держави і права, бурхливі диспути з приводу дискусійних питань даної теми ведуться до цих пір. Загальновідомо, що найважливішим показником правової культури суспільства виступає рівень правосвідомості виступає рівень правосвідомості людей, що живуть в ньому. Для Росії це особливо актуально, так як в 1993 р. була прийнята Конституція РФ [1], де в ст. 1 проголошується, що Росія - правова держава, а в даний час, як показують соціологічні опитування, більшість громадян не вірить у дієвість законодавства, крім того переважна кількість населення не знає своїх основних прав, не знає куди звертатися у разі їх порушення, що свідчить про вкрай низьку правову культуру населення.
Метою моєї курсової роботи є виявлення особливостей сучасного правосвідомості росіян, дослідження такого інституту теорії права, як правова культура. Завданнями на шляху до поставленої мети є:
В· вивчити поняття, структуру, правосвідомості;
В· розкрити співвідношення права і правосвідомості, розглянути види правосвідомості;
В· проаналізувати сучасне правосвідомість, показати в чому полягає його криза;
В· розглянути поняття, функції правової культури;
В· визначити місце і роль правового виховання населення в правій культурі, виявити проблеми, що стоять на сьогоднішній день перед суспільством у цій сфері;
В· досліджувати таке характерне для сучасної Росії явище, як правовий нігілізм.
При написанні даної роботи, крім нормативно-правових актів, я використовувала праці таких вчених, як Ільїн І.А., Марченко М.Н., Пєвцова Є.А. та ін
Глава I. Загальна характеристика правосвідомості
В§ 1. Поняття, структура, функції правосвідомості
І.А. Ільїн, найбільший правознавець першої половини ХХ століття, справедливо підкреслював, що "Немає людини без правосвідомості, але є безліч людей зі зневагою, запущеним, потворним або навіть здичавілим правосвідомістю.
В даний час немає єдиної думки з приводу визначення поняття В«правосвідомістьВ». І.А. Ільїн, розумів під правосвідомістю внутрішній, особистісний регулятор юридично значущої поведінки, який може характеризуватися як позитивно, так і негативно, який, однак, завжди залишається необхідною формою життєдіяльності людини і суспільства [2]. В.С. Нерсесянц визначає правосвідомість як сукупність уявлень, поглядів, переконань, оцінок і почуттів людей до права і державно-правових явищ [3].
Однак, за мою думку, найбільш вдалим є визначення, запропоноване Юрашевічем Н.М.: правова свідомість - це система почуттів, звичок, уявлень, оцінок, поглядів, теорій, ідей суб'єктів права (носіїв правосвідомості), які відображають правову дійсність і оцінне ставлення до неї (до соціально-правовим установкам і ціннісним орієнтаціям суспільства; до минулого, чинному чи очікуваному праву) і виконують за допомогою цього роль своєрідного регулятора (Саморегулятора) їх поведінки в юридично значимих ситуаціях [4].
Правосвідомість в своїй структурі містить правову ідеологію або пізнавальну, когнітивну сторону (Знання, ідеї, погляди і т. д.) і правову психологію або соціально-психологічну, емоційно-вольову сторону (переживання, почуття, звички, переконання і пр.), тобто правовоззреніе.
Специфіка правосвідомості в порівнянні з іншими сферами або областями свідомості (Політичним, моральним, естетичним і т. д.) становить усвідомлення і переживання зв'язаності явищ і процесів з юридичними наслідками (Уявними, дійсними або бажаними), співвідношення їх з правовим регулюванням, з юридичними правами, обов'язками і санкціями.
Правова ідеологія - це систематизоване наукове вираження правових поглядів, принципів, вимог суспільства, різних груп і верств населення. Вона повинна формуватися як процес виявлення, теоретичного усвідомлення, координації та узгодження різних суспільних інтересів шляхом досягнення соціального компромісу. Правова ідеологія обгрунтовує і оцінює існуючі або виникають правові відносини, законність і правопорядок [5].
Ядром правової ідеології, її обов'язковим компонентом є знання права, які по своїй суті звертаються до кожної людини з приписами, дозволеного і заборонами, надають йому права і покладають обов'язку. Людина, яка не знає права (конституції і інших законів) своєї держави, веде позаправові життя, керується стихійно виникли самодіяльними уявленнями про права та обов'язки, притаманними йому в тій чи іншій мірі від природи або придбаними в результаті практичного досвіду, в тому числі "поганий" практики.
Правова психологія охоплює сукупність правових почуттів, ціннісних відносин, настроїв, бажань і переживань, характерних для особистості (конкретного людини), всього суспільства в цілому або конкретної соціальної групи (груп). Вона є найбільш безпосереднім відображенням життєвих відносин членів суспільства, складових нації, народності, різні групи і верстви населення. Через правову психологію реалізуються: а) знання права; б) органічно властиві правовій культурі звичаї, традиції і взагалі все те, що увійшло в звичку, в побут, в культуру особистості; в) її самооцінка, тобто вміння критично оцінити свою поведінку з точки зору його відповідності принципам і нормам права.
Самооцінка може завершуватися почуттям задоволення своєю поведінкою (діяльністю) або, навпаки, негативним ставленням до нього, розумінням, що порушені права і свободи інших, законність, а значить, і правопорядок у суспільстві.
Встановлено, що правосвідомість являє собою вузловий пункт, що акумулює в собі всі психічні процеси, властивості і стани, які проявляються в конкретному правовому поведінці саме як результат правових установок і ціннісних орієнтації.
Отже, можна сміливо зробити висновок про те, що право не просто потребує правосвідомості, як відзначає М.Н.Марченко [6], воно не може існувати без нього: діяти, бути життєвою, рушійною силою, а правосвідомості право необхідно для того, щоб придбати предметну оцінку і соціальну справедливість.
Адже право тільки тоді виконує свою роль регулятора суспільних відносин, коли воно не тільки усвідомлено думкою і перевірено досвідом, але і визнано як духовна цінність і життєва необхідність, тобто особистість угледіла в його принципах і нормах на основі правових почуттів і переживань об'єктивне значення для себе і оточуючих, а тому добровільно ставить собі в обов'язок проходження правовим розпорядженням.
Правова ідеологія і правова психологія, складова зміст правової свідомості, знаходяться в тісному взаємозв'язку, взаємно обслуговуючи один одного, що виражається, зокрема, в однаковому характері відносин до різних правових явищ. Відповідно, правосвідомість являє собою складний комплекс ідеологічних і психологічних компонентів (елементів). Від рівня ідеологічної підготовки особистості залежить можливість контролю її над переживаннями, емоціями, почуттями і т. п., вміння опановувати себе. У свою чергу, від правової психології залежить, в кінцевому рахунку, визнання чи невизнання права, а відповідно - дотримання правових приписів або порушення їх. У цьому сенсі правове свідомість виконує роль своєрідного фільтра, через який пропу...
