Правовий статус теріторіальної громади
Зміст
1. Поняття та ознайо теріторіальної громади
2. Види територіальних громад
3. Функції територіальних громад
4. Основні форми діяльності територіальних громад
1. Поняття та ознайо теріторіальної громади
Відповідно до Констітуції України (ст. 140), місцеве самоврядування є правом теріторіальної громади - жітелів села або добровільного об'єднання у сільську громаду жітелів кількох сіл, селища и міста - самостійно вірішуваті питання місцевого Значення в межах Констітуції и законів України.
Оскількі місцеве самоврядування Виступає, насамперед, Як вираженість самоорганізації, самодіяльності, самодісціпліні громадян (жітелів певної теріторії), Його Формування Як цілісної системи в рамках Усього товариства за необхідністю має відбуватіся в дерло Черга на її ніжчіх рівнях, у Первин осередка.
У зв'язку з ЦІМ, в сістемі місцевого самоврядування основним продуцентом Його інтересів є місцеве співтоваріство, визначене Як територіальний колектив (Громада).
Донедавна такє Поняття, Як В«територіальний колективВ», не досліджувалося жодних Із суспільнознавчіх наук. У значному Переліку монографій, прісвяченіх проблемам колективу (в Його широкому розумінні), Дослідження такого Його різновіду, Як територіальний колектив, посідає незначна Місце. Більш того, територіальний колектив Як самостійній тип соціальної спільноті НЕ розглядався навіть у загальній тіпології и класіфікації колектівів, наведеної в ряді філософських робіт. В окремому монографіях учених-державознавців здійснюваліся Спроба дослідіті сутність територіальних об'єднань, альо належности розроблення смороду НЕ дісталі.
Наука радянського БУДІВНИЦТВА розглядала систему Рад Як Єдність органів державної влади, відносячі до таких Місцеві Заради народніх депутатів, ЩО, з одного боку, булі органами єдиної державної влади, а з іншого - виступали Як державна організація місцевого населення, поклікали вірішуваті питання місцевого значення. Вважаєтся, Що Місцеві Заради народніх депутатів НЕ Тільки представляли інтересі населення, а й булі формою з'єднання прямої демократії и демократії представніцької, Що ставило їх у ранг ОСНОВНОЇ олениці самоврядування народу.
Таким чином, радянська держава розглядалася Як універсальна форма політічного об'єднання громадян в особі Рад, Що нібіто забезпечувалі реальної участі громадян у державному управлінні Як у центре, так и на місцях. А держава, Своєю Черга, зобов'язували розшірюваті сферу самоврядування громадян Спочатку в рамках підпріємств, установ, організацій, у межах теріторії, а надалі - у межах Галузі народного господарства й у загальнодержавного масштабі. Ця Трансформація винна Була супроводжуватіся еволюцією політічніх інстітутів, структур Державного управління, де Зростай б їх залежність від волі й інтересів громадян, колектівів, соціальніх спільнот. Безперечно, Що за такого ідейно-політічного забарвлення розуміння самоврядування НЕ знаходится Місця для Дослідження такого Інституту, Як теріторіальна самоорганізація громадян для Вирішення харчування місцевого значення.
Разом з тім, у західніх соціологічній и правовій доктринах дослідженню місцевіх співтоваріств пріділялася сама серйозна УВАГА, Що пояснювалося, насамперед, функціонуванням у капіталістічніх державах системи місцевого самоврядування и зростанням ролі локальної демократії в європейськіх інтеграційніх процесах. Вже 1955 р., Вівчівші 94 визначення територіальних співтоваріств, Дж. Хіллер дійшов висновка, ЩО, незважаючі на наявні розбіжності, у більшості з них найважлівішімі є Такі ознайо: соціальна Взаємодія, територія и загальний зв'язок (або зв'язки). Через Чотири роки Інший Дослідник - К. Іонассен віявів у різноманітніх визначеня місцевіх співтоваріств значний збіг таких елементів, Як: 1) населення; 2) теріторіальна база; 3) взаємозалежність спеціалізованіх частин співтоваріства и Поділ праці в ньому; 4) спільні культура и соціальна система, Що інтегрують діяльність Його членів; 5) усвідомлення жителями Єдності и належності до співтоваріства; 6) можлівість діяті на корпоратівній Основі для Вирішення місцевіх проблем. З цього часу булі сформульовані десятки інших визначеня и ознайо територіальних співтоваріств.
Поняття В«Теріторіального колективуВ» є порівняно новим для Юридичної науки України, Що НЕ ОТРИМАНО Як Єдності думок у науці, так и законодавчо визначення. Феномен теріторіального колективу відзначів М. П. Орзіх, котрий, починаючі з 1989 р., галі в Період підготування загальносоюзного закону про місцеве самоврядування пропонував Його законодавчо визначення и закріплення.
Самий Термін В«територіальний колективВ» не фігурує Ні в Констітуції України, Що оперує терміном В«теріторіальна громадаВ», НІ в чінному на момент її Прийняття Законі України от 26 березня 1992 р. В«Про Місцеві Заради народніх депутатів, місцеве и Регіональне самоврядування В». Тільки у ст. 188 проекту Констітуції України, в редакції від 26 жовтня 1993 р., упершись зустрічається положення про будинок ті, Що В«Місцеве самоврядування здійснюється теріторіальнімі колективами сіл, селищ, міст и районів безпосередню и через обрані ними органи В».
В інших законопроектних документах, зокрема у проекті Закону України В«Про Місцеві Заради народніх депутатів В»(1994 р.), Законодавець корістувався термінамі В«Громадяни УкраїниВ», В«трудящі Всіх наційВ», В«громадяни, Що мешкають на теріторії В»(Статті 1, 2, 3),В« населення адміністративно-територіальних одиниць В» (Ст. 15), не вводячі категорію В«територіальний колективВ», ЩО, на нашу мнение, Стосовно до предмета закону В«розмівалоВ» Його сміслову візначеність и неадекватно відбівало сутність Як місцевого самоврядування, так и самоорганізації громадян.
У проекті Закону України В«Про державну владу и місцеве самоврядуванняВ» (1994 р.) и в Констітуційному Договорі Між Верховною Радою України и Президентом України В«Про Основні засади організації и Функціонування державної влади и місцевого самоврядування в Україні на Період до Прийняття Нової Констітуції України В» (1995 р.) Термін В«територіальний колективВ» вжівається з указівкою Його ролі Як первинного суб'єкта самоврядування та етімологічної характеристики Як сукупності громадян, Що мешкають у селах (сільрадах), селищах и містах.
Таке Тлумачення В«теріторіального колективуВ» Було піддано крітіці поруч авторів, котрі вважаєтся, Що ототожнення теріторіального колективу з населенням, громадянами, які мешкають на певній теріторії, веде Тільки до рефлексії Його теріторіальної певності.
В юрідічній літературі можна віділіті ряд Спроба охарактеризувати територіальний колектив. Так, В.І. Фадєєв, визначаючи місцеве самоврядування, трактує Його Як право громадян, місцевого співтоваріства (населення даної теріторії) на самостійне завідування місцевімі справами. М.О. Краснов говорити про місцеве співтоваріство Як про сукупність людей, котрі складають населення Самоврядна одиниць. Ю.О. Тихомиров у курсі В«Публічне правоВ» вжіває Термін В«соціальна спільнота В», Під Якою розуміє населення міст, сіл ТОЩО. Ототожнення теріторіального колективу з населенням відповідної адміністративно-теріторіальної одініці наводити М.І. Корнієнко, котрой візначає Його Як первинного суб'єкта місцевого самоврядування. В.М. Кампо вважає, Що Початкова суб'єктом місцевого самоврядування Фактично Виступає територіальний колектив в особі жітелів села (Сіл відповідної сільраді), селища або Міста. За С. Поповичем, місцева Співдружність являє собою Самоврядна, відділену від державних органів Співдружність громадян, в якій смороду Самі безпосередню вірішують деякі справи, Що становляться Спільний Інтерес для Певного населеного пункту.
На мнение М.О. Баймуратова, за пріорітетного В«теріторіальногоВ» підходу В«втрачається соціально-правова сутність цього феном...
