Курсова робота
по праву інтелектуальної власності
Тема: В«Правова охорона конфіденційної інформації (комерційної таємниці) в Україні В»
План
Вступ
1. Юридична природа конфіденційної інформації (комерційної таємниці)
2. Суб'єкти права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) та їх правове становище
3. Захист прав осіб, що володіє конфіденційною інформацією (комерційною таємницею) в Україні
Висновок
Література
Вступ
Значення інституту комерційної таємниці для цивілізованих ділових відносин важко переоцінити. У країнах з налагодженим механізмом правового регулювання бізнесу він розроблений теоретично і практично. На Україні ж інститут комерційної таємниці поки перебуває в стадії становлення. Для вітчизняного законодавства розробка цієї теми актуальна як ніколи. Дана проблема існує не тільки і не стільки у високих сферах державних відносин, скільки в звичайному, повсякденному житті українського бізнесу. Відсутність достатнього правового регулювання негативно позначається на динаміці розвитку приватного сектора економіки, знижуючи, наприклад, приплив інвестицій.
Дуже часто для сторін цивільних та господарських правовідносин визнання тих чи інших відомостей комерційною таємницею є своєрідною В«паличкою-виручалочкоюВ»: це дає можливість не надавати контрагентам або певним держорганам відомостей про свою діяльність. Зловживання в цій сфері стають можливими в силу того, що існуючі нормативні акти, в тому числі і законодавчі, не встановлюють чітко критерії, за якими визначається, яка інформація є комерційною таємницею, а яка бути такою не може в принципі.
Думається, що якщо буде прийнятий один спеціальний закон про комерційну таємницю, то суб'єкти правовідносин тільки виграють, оскільки, по-перше, комерційна інформація буде належним чином законодавчо захищена, а по-друге, будуть встановлені критерії, за якими інформація зможе визнаватися комерційною таємницею, і цим будуть захищені права контрагентів.
1. Юридична природа конфіденційної інформації (комерційної таємниці)
У статті 505 Цивільного кодексу (ГК) України встановлено, що комерційною таємницею є інформація, що є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, застосованих особою, яка законно контролює цю інформацію. У той же час ГК України відносить комерційну таємницю до прав інтелектуальної власності.
Законом України В«Про інформаціюВ» встановлюється, що інформація, що входить в комерційну таємницю, відноситься до конфіденційної і в зв'язку з цим може бути поширена тільки за бажанням її власників, користувачів або розпорядників. Цим же Законом встановлюється перелік видів інформації, яка ні за яких умов не може бути визнана конфіденційною, а отже, і комерційною таємницею. Ці обмеження, передусім, спрямовані на захист прав людини (знати про стан довкілля, якість харчових продуктів, про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та ін.)
Комерційна таємниця - право підприємства на збереження в таємниці виробничих, торговельних і фінансових операцій, а також відповідної документації. Комерційною таємницею іменують всю інформацію, що становить комерційну таємницю, тобто, науково-технічну, технологічну, виробничу, фінансово-економічну або іншу інформацію, в тому числі складову секрети виробництва (ноу-хау), яка має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості її третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі й у відношенні якої власником такої інформації введений режим комерційної таємниці.
Ноу-хау (від англ. know-how - знаю як), термін, вживаний в міжнародних відносинах для визначення технічних знань, виражених у формі документації, виробничого досвіду і навичок та так далі. Іншими словами, під ноу-хау розуміють оригінальні технології, знання, уміння, які ще не стали широко відомі і можуть бути використані для досягнення конкурентної переваги. Найчастіше під ноу-хау приймають інновації, що мають потенційну комерційну цінність в силу невідомості іншим особам. Значною характеристикою ноу-хау є В«комерційна таємницяВ». У високотехнологічної економіки ноу-хау становить ключову частину активів компанії.
Ноу-хау є об'єктом нематеріальній інтелектуальної власності. До нематеріальних основних фондів відносяться також наукомісткі промислові технології, топології інтегральних мікросхем, секрети виробництва (В«ноу-хауВ»), торгові знаки, патенти та інша.
В«Ноу-хауВ» вважається власністю підприємства поряд з патентами на винаходи, товарними знаками, авторськими правами; обмін В«ноу-хауВ» може здійснюватися за угодою між підприємствами шляхом передачі документації, організації навчання працівників, участі спеціалістів у промисловому виробництві.
Ноу-хау увазі захист за допомогою таємниці. Відомості не розкриваються, але у випадку розголошення або незалежного відкриття іншою особою заборонити використання такого способу (технічного рішення) вже неможливо.
Слід зауважити, що не всі відомості можуть вважатися комерційною таємницею. По-перше, не можуть вважатися комерційною таємницею відомості, становлять державну таємницю. Питання доступу, охорони і відповідальності, пов'язані з державною таємницею, регулюються Законом України В«Про державну таємницю В»від 21.01.94 р. (з змінами та доповненнями), а також відповідними нормами КпАП та КК України. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом голови СБУ від 01.03.2024 р. № 52.
друге, не можуть становити комерційну таємницю відомості, визначені Кабінетом Міністрів України. Перелік їх затверджений постановою КМУ від 09.08.93 р. № 611, відповідно до якого комерційну таємницю не складають:
- установчі документи та документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами. До даних документів можуть бути віднесені статут, установчий договір, реєстраційні свідоцтва, ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, сертифікати на право здійснення деяких видів операцій, патенти на право здійснення деяких видів діяльності і т. д.;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності. Серед цих відомостей можуть бути присутніми дані податкової, фінансової (баланси, звіти про фінансові результати, про власний капітал, про рух грошових коштів і т. д.), статистичної та інших видів звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів. До таких документів можуть бути віднесені всі елементи податкового обліку, у тому числі регістри податкового обліку (наприклад, книги обліку продажу та придбання), облікові податкові документи (наприклад, податкові накладні), первинні розрахункові та облікові документи (накладні, чеки, акти і т. д.). Крім того, виходячи з положень статті 11 Закону України В«Про державну податкову службу в Україні В»до таких відносяться звітність по РРО, дані про відкриті (закритих) банківських рахунках, про рух грошових коштів за цими рахунками і т. д.;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також про наявність вільних робочих місць. До них можуть бути віднесені колдоговір, штатний розклад, табелі обліку робочого часу і т. д.;
- документи про сплату податків і обов'язкових платежів. Такими є платіжні доручення на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів);
- інформація про забруднення навкол...
