Санкт-Петербурзький державний
Інженерно-економічний університет
Філія в м. Кизлярі
ПОРЯДОК ПАТЕНТУВАННЯ СЕКРЕТНИХ ВИНАХОДІВ
Різваном Расул Різвановіч
студент 3 курсу ЮФ
Якщо при розгляді федеральним органом виконавчої влади з інтелектуальної власності заявки на винахід буде встановлено, що містяться в ній відомості складають державну таємницю, така заявка засекречується в порядку, встановленому законодавством про державної таємниці, і вважається заявкою на секретний винахід.
Засекречування заявки, поданої іноземним громадянином або іноземною юридичною особою, не допускається.
Відомості про заявки і патенти на секретні винаходи, а також про що відносяться до секретних винаходів змінах в Державному реєстрі винаходів Російської Федерації не публікуються.
Звернення стягнення на виключне право на секретний винахід не допускається.
2 жовтня 2004 Уряд Російської Федерації, прийняв Постанову В«Про Федеральних органах виконавчої влади, уповноважених розглядати заявки на видачу патенту на секретні винаходи В».
Так, відповідно до статті 1401 Цивільного кодексу Російської Федерації Уряд Російської Федерації ухвалило, що:
Міністерство оборони Російської Федерації, Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації, Міністерство охорони здоров'я і соціального розвитку Російської Федерації, Федеральна служба безпеки Російської Федерації, Федеральне агентство з атомної енергії та Федеральне агентство по промисловості є федеральними органами виконавчої влади, уповноваженими розглядати заявки на видачу патенту на секретні винаходи, для яких встановлено ступінь секретності "особливої важливості "або" цілком таємно ", а також на секретні винаходи, які відносяться до засобів озброєння і військової техніки, до методам і засобам в області розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно - розшукової діяльності та для яких встановлено ступінь секретності "таємно" [1].
Автором секретного винаходу визнається фізична особа, творчою працею якої створено дане секретний винахід.
Якщо у створенні секретного винаходу брали участь кілька фізичних осіб, вони всі вважаються його авторами. Порядок користування правами, що належать авторам секретного винаходу, визначається угодою між ними.
Право авторства є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково [2].
За вчинення юридично значимих дій, пов'язаних з патентом на секретний винахід, стягуються патентні мита. Патентні мита за видачу патенту на секретний винахід і підтримання його в силі не стягуються.
Патент на секретний винахід засвідчує пріоритет секретного винаходу, авторство секретного винаходу, а також виключне право на використання секретного винаходу.
Патент на секретний винахід діє протягом строку засекречування винаходу, але не більше ніж двадцять років з дня надходження заявки на секретний винахід у федеральний орган виконавчої влади в галузі патентів і товарних знаків або в інший федеральний орган виконавчої влади, який входить в перелік, який визначається Урядом Російської Федерації.
Ступінь секретності секретних винаходів, включаються в рівень техніки при визначенні новизни секретних винаходів, не повинна перевищувати ступінь секретності заявленого секретного винаходу.
Заявник вправі до дня реєстрації секретного винаходи відкликати заявку на секретний винахід.
За наявності кількох осіб, на ім'я яких испрашивается патент на секретний винахід, їм видається один патент на секретний винахід.
Перевірка необхідності зберегти встановлену ступінь секретності секретного винаходу проводиться федеральним органом виконавчої влади, який прийняв рішення про його засекречування, не рідше ніж один раз на рік у порядку, передбаченому Законом Російської Федерації "Про державну таємницю ". Перевірка також може проводитися за ініціативою заявника або патентовласника [3].
Не підлягають віднесенню до державної таємниці і засекречування відомості:
про надзвичайні події і катастрофи, що загрожують безпеці та здоров'ю громадян, та їх наслідки, а також про стихійні лиха, їх офіційних прогнозах і наслідки;
про стан екології, охорони здоров'я, санітарії, демографії, освіти, культури, сільського господарства, а також про стан злочинності;
про привілеї, компенсації і соціальні гарантії, що надаються державою громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам і організаціям;
про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
про розміри золотого запасу та державних валютних резервах Російської Федерації;
про стан здоров'я вищих посадових осіб Російської Федерації;
про факти порушення законності органами державної влади та їх посадовими особами.
Розмежування повноважень щодо розпорядження відомостями, що становлять державну таємницю, між органами державної влади визначається Переліком відомостей, віднесених до державної таємниці, опублікованим у відкритій пресі.
Відомості, віднесені до державної таємниці, за ступенем секретності поділяються на відомості особливої вЂ‹вЂ‹важливості, цілком таємні і таємні.
До відомостями особливої вЂ‹вЂ‹важливості слід відносити відомості в області військової, зовнішньополітичної, економічної, науково-технічної, розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, поширення яких може завдати шкоди інтересам Російської Федерації в одній або декількох з перерахованих областей.
До абсолютно секретних відомостей слід відносити відомості в області військової, зовнішньополітичної, економічної, науково-технічної, розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, поширення яких може завдати шкоди інтересам міністерства або галузі економіки Російської Федерації в одній або декількох з перерахованих областей.
До секретних відомостей слід відносити всі інші відомості з числа відомостей, що становлять державну таємницю. Ступінь секретності відомостей, що знаходяться в розпорядженні декількох органів державної влади, встановлюється за взаємною погодженням між ними [4].
Аналізуючи особливості правової охорони і використання секретних винаходів, можна зробити наступні висновки, що даний об'єкт інтелектуальної власності є найменш розкритим, точніше схильний гласності, так як ці відомості є засекреченими, і їх розголос може спричинити за собою несприятливі наслідки для держави, так як розкриваються відомості, що містять державну таємницю. Але, незважаючи на це є достатньо багато нормативних актів регулюючих даний об'єкт інтелектуальної діяльності.
Основним джерелом, безумовно, є Цивільний Кодекс частина 4, саме ГК є основою для законодавства про секретні винаходи, так в ГК встановлені порядок розгляду заявок, державна реєстрація та порядок видачі патенту на секретні винаходи. Але також варто згадати Закон В«Про державну таємницю В», саме цей закон визначає, які відомості належать до державної таємниці, і на їх підставі відносити ці відомості до секретних винаходам. Також слід звернути увагу на федеральний закон В«Про секретних винаходах В»прийнять Державною Думою 10 грудня 1997 р. ці нормативні акти є основою, фундаментом для секретних винаходів.
До числа міжнародних нормативних актів, відноситься В«Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів в галузі правової охорони винаходів, дане угоду було прийнято 4 червня 1999 в Мінську.
[1] Постанова Уряд Російської Федерації від 2 жовтня 2004 р., N 514 В«Про федеральних органах виконавчої влади, уповноважених розглядати заявки на видачу патенту на секретні винаходи В». // Довідково - правова система Консультант Плюс
[2] Закон РФ від 21. 07. 1993р. № 5485 - 1 В«Про державну таємницюВ».// Довідково - правова система Консультант Плюс
[3] Федеральний закон РФ від 10 грудня 1997 В«Про секретних винаходахВ». // Довідково - правова система Консультант Плюс
[4] Постанова Уряду Російської Федерації від 24 грудня 2007 р. N 928 В«Про порядок проведення перевірки наявності в заявках на видачу патенту на винахід чи корисну модель, створені у Російській Федерації, відомостей, що становлять державну таємницю В»//довідково - правова система Консультант Плюс
