Порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
ПЛАН
ВСТУП
1. Порядок і умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
2. Порядок і умови виконання покарання у виді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону
3. Порядок і умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Кримінальне покарання несе в собі не тільки функцію каральну, тобто реакцію держави на негативні і протиправні дії індивіда, але функцію виховну. Виховний у кримінальному покаранні швидше за все відображає реакцію суспільства, певного кола осіб, тієї громади або суспільства в цілому в середовищі якої було вчинено злочин.
Виховний елемент в системі кримінального покарання переслідує мету перевиховання індивіда, усунення з його поведінки негативних елементів, дій, звичок, пробудження його громадянської позиції.
Як відомо в системі кримінального покарання присутні різні види, найсуворіше - позбавлення свободи. Однак, суспільство з гуманних міркувань і з метою якнайшвидшого виправлення, а також ресоціалізації особистості злочинця розробило і закріпило в системі права такі види покарання, які не передбачають позбавлення волі. Вони лише передбачають певні правообмеження, а також обмежують коло можливостей реалізації особистості на певний термін.
До таких видів покарання відносяться: виправні роботи без позбавлення волі, утримання військовослужбовців строкової служби в дисциплінарному батальйоні, позбавлення права обіймати певні посади, займатися певною діяльністю, штрафу, конфіскації майна, позбавлення військового або спеціального звання.
Таким чином, застосування зазначених видів покарання при дотриманні певних, встановлених законом правил їх виконання, сприяють повному і швидкому виправленню злочинців.
1. Порядок і умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
Виправні роботи без позбавлення волі призначаються на строк від двох місяців до двох років і є основною мірою покарання, яка може призначатися судом у таких випадках:
- якщо ця міра покарання передбачається санкцією статті КК України;
- призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 44 КК України);
- заміни покарання більш м'яким покаранням (ст. 52, 53 КК України);
- заміни виправними роботами штрафу, призначеного як основне покарання, у разі злісного ухилення засудженого від його сплати (ст. 32 КК України).
Порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі визначаються кримінально-виконавчим законодавством (ст. 94-107 ДВК України).
Згідно ст. 94 ДВК України за вироком суду виправні роботи без позбавлення волі відбуваються за місцем роботи засудженого або в інших місцях, які визначають органи, виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого з урахуванням його працездатності та по можливості спеціальності. Щодо неповнолітнього, крім того, враховується необхідність забезпечення належного нагляду за його поведінкою і отримання ним робочої кваліфікації [5].
Таким чином, законодавство передбачає два види виправних робіт: за місцем роботи засудженого; в інших місцях.
Особа, засуджена до виправних работампо місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або організації, де воно працювало до засудження, на тій же посаді або роботі. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може здійснюватися на загальних підставах, яка передбачається законодавством про працю.
Якщо засуджений на момент виконання вироку не працює, то органи, які виконують цей вид покарання, пропонують засудженому в пятнадцятідневний термін влаштуватися на роботу і в разі необхідності допомагають йому працевлаштуватися.
У разі ухилення від відбуття покарання особи, засудженої до виправних робіт без позбавлення волі з відбуттям за місцем роботи, суд за поданням органу, який забезпечує виконання покарання, або за клопотанням організації або трудового колективу може направити цю особу для відбування покарання в інші місця, які визначаються органами, які забезпечують застосування виправних робіт, але в районі проживання засудженого. Згідно з вимогами ст. 97 ДВК України строк відбування виправних робіт без позбавлення волі обчислюється в місяцях і днях, протягом яких засуджений працював і з його заробітку здійснювалися відрахування. Кількість днів, яке має відпрацювати засуджений, не повинно бути менше кількості робочих днів, які припадають на встановлений судом календарний строк покарання [7].
До строку відбуття виправних робіт зараховується також час:
- протягом якого засуджений не працював з поважних причин і йому за законом виплачувалася заробітна плата;
- проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
- наданий для догляду за хворим, а також по хвороби, крім випадків, коли допомога з приводу тимчасової непрацездатності не виплачується у зв'язку із захворюванням через сп'яніння або внаслідок дій, пов'язаних із сп'янінням.
Якщо в період відбуття виправних робіт без позбавлення волі засуджений піддавався адміністративному стягненню за нове правопорушення або до нього як запобіжний захід застосовувалося взяття під варту, то час відбуття адміністративного стягнення та утримання під вартою до терміну відбуття виправних робіт не зараховується.
Вироки до виправних робіт без позбавлення волі приводяться до виконання не пізніше десяти днів з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.
Виконання вироків суду по кримінальному покаранню у вигляді виправних робіт покладено на Державний департамент України з питань виконання покарань. Безпосередньо органами, які займаються виконанням виправних робіт є районні (Міські) інспекції виправних робіт (ІВР), управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК та областях. Контроль за організацією роботи ІВР у районах та містах, а також надання їм практичної та методичної допомоги здійснюються відділом (відділенням) виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК та областях, який, у свою чергу, підпорядкований відповідному відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань [5].
У відповідності зі ст. 99 ДВК України після одержання копії вироку інспекції виправних робіт:
- направляють на роботу осіб, засуджених до виправних роботам в інших місцях, осіб, засуджених до виправних робіт за місцем роботи, які спрямовані судом для відбування покарання в інші місця роботи і в разі потреби допомагають працевлаштуватися особам, засудженим до виправних роботам за місцем роботи;
- контролюють правильність здійснення відрахувань із заробітку засуджених і своєчасність перерахування їх у дохід держави, дотримання адміністрацією підприємств, установ і організацій умов відбування покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством України;
- беруть участь у виховній роботі засуджених;
- застосовують до осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі, заходи заохочення і стягнення;
- ведуть персональний облік осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі;
- організовують у встановленому порядку пошук осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, місце перебування яких невідоме.
Певні обов'язки щодо організації виконання виправних робіт покладаються також на адміністрацію підприємств, установ і організацій за місцем відбування засудженим покарання. Згідно зі ст. 100 ДВК України адміністрація підприємства, установи, організації, де працює за...
