Поняття, ознаки, види правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування
Зміст
1. Поняття та ознаки правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. 3
2.Понятіе контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Світовий досвід 5
3. Контроль і нагляд за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування Російської Федерації. 9
4. Види правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування 19
Список використаних джерел та літератури .. 29
1. Поняття та ознаки правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування
В зв'язку з тим, що суспільні відносини у галузі місцевого самоврядування (Далі по тексту - МС), особливо при здійсненні форм безпосередньої і представницької демократії, регулюються не тільки нормами права, але й іншими соціальними нормами (нормами моралі, нормами звичаїв і традицій, нормами громадських організацій), відповідальність у системі МС можна підрозділити на юридичну, правову відповідальність, суспільну відповідальність (Корпоративну відповідальність) і морально-етичну відповідальність.
В муніципальному праві використовується юридична відповідальність, яка практично мало відрізняється від механізму її дії в інших правовідносинах. Під юридичною відповідальністю розуміється встановлена ​​законом обов'язок правопорушника відповісти за скоєне ним правопорушення і перетерпіти дію примусових заходів або санкцій у вигляді певних правоогранічітельних заходів, які застосовуються до нього відповідними юрисдикційними органами [1].
Юридична відповідальність, будучи необхідністю і обов'язком відповідати за свої дії (бездіяльності) і вчинки, за неналежне ведення справ, немислима без санкцій, без конкретних несприятливих наслідків для органу або винного особи. Правильно встановлена ​​законом відповідальність, а також невідворотні і адекватні заходи по її застосуванню - неодмінна умова не тільки викорінення правопорушень, а й виховання відповідальності за свої дії і вчинки. Ці питання актуальні завжди, але особливо в період радикальних реформ, у тому числі і в сфері організації МС.
Юридична відповідальність, будучи важливою мірою захисту прав та інтересів МС, прав громадян на його здійснення, настає внаслідок порушень правових норм і проявляється у формі застосування державного примусу. Примус виступає в якості одного з методів державного керівництва місцевим самоврядуванням, воно прямо пов'язане з нормами права та їх забезпеченням. Важливою передумовою ефективності виховного впливу юридичної відповідальності є осуд правопорушника посадової особи МС зі боку місцевого співтовариства, громадських об'єднань. Тільки правильне поєднання методів переконання, критики і примусу забезпечує високу дієвість юридичної відповідальності.
Юридичну відповідальність прийнято розглядати у двох аспектах: позитивному і негативному. Якщо позитивна відповідальність полягає у зобов'язанні суб'єкта здійснювати певні дії, то негативна відповідальність складається з міри покарання за нездійснення необхідних дій, встановлених законодавством.
Позитивна відповідальність органів та посадових осіб МС реалізується за допомогою коректування рішень, дій (бездіяльності), визнаних судом незаконними або вищестоящим органом у порядку підлеглості визнаних незаконними або недоцільними, або на вимогу зборів виборців, громадян, трудових колективів, громадських об'єднань, а також під вплив наказів виборців.
В Залежно від суб'єкта, що притягається до відповідальності при здійсненні МС, можна виділити відповідальність муніципальних утворень, відповідальність органів і посадових осіб МС, відповідальність державних органів, відповідальність фізичних і юридичних осіб.
В Залежно від суб'єкта, перед яким наступає відповідальність, можна виділити відповідальність перед джерелом публічної влади - населенням або його представницькими органами, перед державою, перед фізичними та юридичними особами.
В залежно від характеру правопорушення і санкції за його вчинення відповідальність поділяється на наступні види: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, публічно-правова, державно-правова, дисциплінарна, матеріальна.
2. Поняття контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Світовий досвід
Під всьому світі свої повноваження органи місцевого самоврядування (далі по тексту - ОМС) здійснюють під контролем центральної влади, що є важливим функціональним елементом діяльності державного механізму. Існують дві В«класичніВ» концепції взаємин центральних і місцевих властей: В«Модель партнерстваВ» і В«агентська модельВ». Перша з них асоціюється переважно з такими країнами, як США, Швейцарія, Голландія, політична система яких формувалася В«знизу вгоруВ», шляхом поступового об'єднання різних місцевих співтовариств. Модель партнерства розглядає відносини місцевих і центральних властей як відносини партнерів і рівноправних товаришів, переслідуючих загальні цілі і надають необхідні послуги населенню. У рамках даної концепції місцеве управління розуміється в першу чергу як В«Органічний елемент самовираження відповідного місцевого співтовариства, завдяки якому місцеві жителі мають можливість організувати в своїх інтересах необхідні їм служби. Подібна концепція припускає наявність невеликих і компактних муніципальних одиниць, наділених значною автономією в різних сферах, в тому числі і в галузі фінансів В». [2]
В рамках агентської моделі відносини між центральними і місцевими владами розглядаються як відносини агента і принципала, тобто акцент робиться на чільної ролі центру у відносинах з місцевим управлінням. Місцеві органи вважаються своєрідним інструментом, за допомогою якого центральне уряд реалізує свій політичний курс на місцях. При даній концепції, місцеве управління є всього лише адміністративним засобом здійснення управлінських функцій на місцях, а держава, будучи гарантом ефективності соціально-економічного і суспільного життя і будучи покликаним забезпечувати розумні стандарти послуг, які надаються громадянам, має повне право керувати і направляти діяльність МС.
Практично ні в одному сучасній державі взаємини центральних і місцевих властей не можна описати лише з точки зору якої-небудь однієї з цих концепцій, так як вони носять полярний характер, і тому істину слід шукати десь посередині. Як зазначає британський учений Т. Бірт, - В«в даний час місцеві органи не можуть бути визначені ні як агенти уряду, ні як його рівноправні партнери. Уряд контролює парламент і тому здатне домагатися прийняття законів, що регулюють і направляючих тим чи іншим чином діяльність муніципальних установ. Місцеві ради в свою чергу мають самостійним мандатом, отриманим від виборців, власними фінансами, компетенцією, закріпленої за ними законодавством. У результаті не тільки місцеві органи виявляються в залежності від уряду (в плані загальної підтримки, фінансових субсидій, законодавчого регулювання і т.п.), але і уряд потрапляє у певну залежність від місцевої влади при реалізації свого політичного та економічного курсу на місцях [3].
Тому останнім часом в науковій літературі висувається нова модель, в основі якої лежить В«концепцій взаємозалежностіВ». Ця концепція передбачає, що відносини центральних і місцевих органів характеризуються як деяким ступенем їх незалежності, так і взаємозалежністю і визначаються реальним владним потенціалом сторін, наявними в їхньому розпорядженні ресурсами (особливо фінансовими) і засобами тиску. Оскільки в даний час центральне уряд не здатний цілком контролювати місцеве управління, воно будує відносини з останнім на основі переговорів, компромісу й обміну інформацією.
Хоча в літературі мають місце різні підходи до аналізу взаємин центральних і місцевих органів, необхідність ефективного конт...
