Зміст
Введення. 3
1. Поняття норми права. 4
2. Структура правової норми .. 13
3. Види гіпотез, диспозицій і санкцій. 20
4. Класифікація норм права. 26
Висновок. 37
Список використовуваної літератури .. 39
ВСТУП
У цій роботі розглядаються питання про поняття, структуру та видах норма права.
Люди з давніх пір вступали в різні відносини один з одним. У міру цивілізації людства стали з'являтися закони, перетворені зі звичаїв, для регулювання цих відносин. У подальшому розвитку, розвиваються і відносини, і це вимагає створення вже спеціального складного законодавства, яке б могло своїми правовими актами забезпечити законну систему суспільних відносин.
Безперечно, що дана тема розробляється юристами ще з давніх часів, а значить, вона досить детально розроблена. У теж час існують такі питання, за якими автори і по сей день не можуть прийти до єдиної думки. Так, в юридичній літературі досі не вироблені якісь загальні критерії класифікації правових норм. І цей приклад не єдиний. Ось на цих проблемних питаннях автор курсової роботи і постарається загострити увагу.
В роботі автор спирається на праці російських вчених-юристів, які не завжди сходяться в думках. І це правильно, оскільки В«істина народжується в суперечціВ». Крім того, будуть наведені приклади з чинного російського законодавства в тих випадках, коли це буде необхідно для наочності.
Завданням даної роботи автор вважає необхідність виявлення й аналізу різних точок зору щодо зазначеної теми. У необхідних випадках автор роботи намір висловити і свою скромну думку по найбільш цікавим питанням.
1. ПОНЯТТЯ НОРМИ ПРАВА
В основі права лежить нормативна природа суспільних відносин (їх сталість, масовість, ритмічність, повторюваність). Це проявляється в тому, що:
- багато людей поступають одноманітно, їхня поведінка типово (навчаються, одружуються, виховують дітей, працюють і т.д.);
- поведінка людей повторюваність, бо воно підпорядковується ритмам (сільгоспроботи, навчання в школі, створення винаходу і впровадження його у виробництво, придбання товарів та т.п.);
- у багатьох людей інтереси виявляються загальними, їх і вловлює держава, закріплюючи в нормативних актах; і якщо законодавець буде будувати норми за своїм розсудом, у нього мало що вийде - закони виявляться В«паперовимиВ» і будуть або не виконуватися, або триматися на примусі.
Таким чином, суспільне життя - це матриця, з якої законодавець зчитує інформацію і фіксує її у своїх нормах.
Норми права є основними, провідними елементами в юридичному змісті права. Вони володіють загальними ознаками, характерними для нормативно-правових приписів і права в цілому. Однак на відміну від інших нормативно-правових приписів вони носять представительно зобов'язуючий характер, виступають у вигляді правил, еталонів, зразків поведінки, мають специфічну структуру, що дозволяє їм займати своєрідне місце в нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин.
Норма права як загальнообов'язкове правило (веління) лежить в самій основі конкретно регулятивного впливу права на суспільні відносини. Сукупність, система певних норм формує певний правовий інститут, підгалузь, галузь права, право в цілому.
У свою чергу норма має складну структуру, насамперед ядро ​​- правило поведінки, навколо якого В«ОбертаютьсяВ» її елементи, з'являються її ознаки. Норма права може видозмінюватися, ділитися, укрупнюватися і її не так-то просто В«витягтиВ» з тієї словесної оболонки, в якою вона оповита в процесі своєї появи на світ, де вирують соціальні пристрасті, політичні баталії, словом, на світ суспільної життєдіяльності.
Але це все емоційний, образний підхід до норми права. А що з себе представляє норма права на самом справі?
Норма права - це загальнообов'язкове правило (веління), встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, що регулює суспільні відносини.
Це одна з різновидів соціальних норм. Ріднить норму права з іншими соціальними нормами спільність їх призначення. Вони встановлюють, визначають межі, рамки можливого, дозволеного, обов'язкового поведінки індивіда, колективних утворень - від держави до різних соціальних груп. Норма права, як і інші соціальні норми, - це масштаб, міра свободи особистості, розмежування цих свобод між індивідами, віяло можливостей при виборі тих чи інших варіантів поведінки. Але норма права це також і чітко позначений канал поведінки, упорядковують відповідні суспільні відносини та стану.
Разом з тим норма права - це і особлива соціальна норма, що має свої соціокультурні характеристики, свої специфічні ознаки.
Норма права з'являється в підсумку В«неолітичної революціїВ» для регулювання суспільних відносин, пов'язаних із становленням виробляючої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного і соціального життя ранньокласових суспільств і т.п. І за змістом, і за формі норма права відрізняється від В«мононормВ» первісного суспільства. Відрізняється вона і від норм моралі, інших соціальних норм своєю формальною визначеністю, чіткої письмовій фіксацією і, - що, може бути, найголовніше, - можливістю державного примусу для забезпечення виконання.
Норма права набуває своє загальнообов'язкове значення не в силу примусовості. Забезпеченості можливістю державного примусу, а тому, що охоплює найбільш типові, найбільш повторювані процеси, причинно-наслідкові зв'язки, зразки поведінки. Норма права - це правило не тільки для одиничного випадку, але і для всієї органічної суми таких однотипних випадків. І в цьому полягає її велика соціальна цінність.
З'являючись як підсумок осмислення колективним розумом, суспільною свідомістю реальних і соціально важливих процесів суспільного буття, норма права надає цим процесам або корисне, соціально ціннісне напрямок розвитку, або впорядковує, стабілізує ці процеси, встановлює стійке рівноважний стан, або здійснює і те й інше. Тому-то нормативне зміст права - це велике культурне завоювання людства, елемент цивілізації.
Виникнувши як регулятор витрат землеробів-общинників, як спосіб обліку результатів праці та їх розподілу, норма права розповсюдила свою дію і на політичні, соціальні структури суспільства, переплелася, як нитки на полотні, з державними структурами, стала одним з найважливіших почав формування та здійснення державної влади і т. п.
Норма права ще й тому створює соціально-рівноважний стан, що у кожного з індивідів формує очікування відповідної поведінки іншого члена суспільства, тобто передбачувану поведінку, яке дозволяє будувати і свою поведінку, і своє ставлення до іншого члена суспільства.
І соціальна цінність норми права полягає саме в тому, що створюючи цю психологічну установку індивіда, вона формує соціально стійкий суспільний стан. Іншими словами. Норма права ще й тому завоювала культурний розвиток людства, що, регулюючи поведінку своїх конкретних адресатів в типових випадках, вона також формує в них й очікування передбачуваного, зрозумілого поведінки інших членів суспільства, їх взаємини.
Звідси й обурення та навіть здивування в нормального члена суспільства, коли йому доводиться стикатися в порушенням нормативно визначеного та очікуваної поведінки, коли з'являються такі соціальні стани, які визначаються як правопорушення. Особливо злочину, В«бєспрєдєлВ» і т.п.
Цікаві погляди на норму права давньоримських юристів, які стояли дві тисячі років біля витоків зародження цього нового явища в житті суспільства - нормативного регулювання.
Так, Помпоній стверджував: слід встановлювати права, як сказав Феофат, для тих випадків, які зустрічаються часто. А не для тих, які виникають несподівано. Йому вторив Павло: законодавці обходять, як с...
